Гаррі повільно відкрив очі, і він побачив, що дивиться на незнайому йому стелю. Хлопчик оглянув кімнату, в якій знаходився, подивився наліво і побачив, що Блейз ще спить на своєму ліжку, злегка похрапуючи, але не достатньо голосно, щоб турбувати його. Події минулої ночі вдарили його, як куля в голову, і він розривався між сміхом, а рішення просто тихо вставати з ліжка. Оскільки в нього був сусід по кімнаті, хлопчик вирішив, що полежить ще кілька хвилин, а потім реалізує другий варіант, щоб не розбудити Блейза.
Він помітив Джета, що на животі згорнулася калачик. На його обличчі з’явилася усмішка. Гаррі знав, що деякі люди бояться змій і не розумів чому, адже змії були мало чи найбільш симпатичними істотами. Хоча він і думав, що люди подумають, проте ніколи не позбудеться фамільєра.
Змій був єдиним його другом. Коли Гаррі прокидався щодня, він знаходив його поруч. Джет дбав про нього, тому хлопчик відповідав тим же. Спочатку ідея ховати улюбленця, але невдовзі стало зрозуміло, що це безглузда думка. Йому вчитися тут сім років, і неминуче, що хтось зрештою дізнається про нього.
— Ти не спиш?" - запитав Джет сонним голосом.
"- Ні".
Поттер встав і поклав змія на ліжко.
- Я повернуся через хвилину.
Під час свого звичайного ранкового ритуалу Гаррі почав думати про минулі ночі. Він познайомився з Хогвортсом від подорожі поїздом до кінця свята, незважаючи на деякі проблеми, було чарівною справою. Потрапити в вітальню стало ще одним цікавим досвідом, але зрештою все мало не пішло під горіх. Старшокурсник намагався залякати його. Гаррі не раз зустрічав хуліганів, і цей хлопець був саме ним.
На що він не чекав, так це на те, що Джет буде заперечувати проти такого його ставлення до Гаррі, хлопчик знав, як вони справили велике враження минулої ночі, але йому все ще з тяжко повірити, ніби він прокляв старшокласника. Двічі! І погрожував йому!
Але все ж Поттер перебував поза собою від щастя, він нарешті знаходився в місці, де міг отримати деяку повагу, Де міг, зрештою, перестати бути ігнорованим, коли він міг бути самим собою. Тут він більше не буде "Гаррі виродок", він буде: "Ґари Слізеринець". Можливо, навіть " Гаррі, кращий на своєму курсі." Тепер для нього відкритий цілий новий світ, і хлопчик поклявся прийняти його.
***** ** $xull by = 0}
Він спустився в спільну кімнату разом з Джетом зручно забудованим на його плечах, і виявив, що вона майже порожня. За винятком кількох старших учнів, які на мить втупилися на нього, перш ніж відвернутися. Гаррі похитав головою, перш ніж сісти в вільне крісло, і почати читати, очікуючи, коли прийде час йти на сніданок разом з іншими однокурсниками.
- Прошипів Джет через кілька хвилин. Гаррі відірвав очі від книжки і звернув увагу на те, що йому подобається вчора третя дівчина.
« Доброго дня, пане Поттер." - привітала його Анджела, зупинившись перед ним.
« Добрий день, вибачте, але я дійсно не знаю вашого повного імені. Тільки те, що вас звуть Анджела, чи не так?"
Вона відповіла: « Так.» Я Анжела Забіні.
"О, ви сестра Блейза?"
« Так. Якщо дозволите запитати, що ви читаєте?"
- Я просто намагаюся більше дізнатися про магічну культуру. "Я виріс у магглівському світі, так що все це для мене в Новину".
« Ти виріс у магглівському світі?", Анджела моргнула і очевидно від подиву перейшовши на ти.
- Він на мить насупився. « Але так. Саме тому я намагаюся зрозуміти якомога більше. Відколи я дізнався про магію, то витратив більшість свого часу на вивчення заклинань, і тільки почав дізнаватися про те, як насправді працює чарівний світ кілька днів тому."
"- Гм, можливо я зможу допомогти тобі".
Помогти?
Я виросла у чарівному світі. « Я можу навчити тебе всього, що тобі потрібно знати ».
"- Гм." - задумливо промичав хлопчик. Це звучало як гарна пропозиція, занадто добра. « Пробач мені, але що тобі від цього?" — запитав Гаррі. Замість того щоб виглядати сердитою, нервовою або збентеженою, вона схвально подивилася на нього.
« Гарне питання. Більшість людей забувають, що в житті майже нічого не буває безкоштовно".
« Мені вже достатньо разів нагадувало цей факт, щоб повторити своє запитання: що це тобі дає?
Джет злегка підвів голову, рухаючись всім тілом, але не в загрозливій позиції, хоча міг швидко прийняти її у будь-який момент. Анжела зробила крок назад, коли помітила, що змій зацікавився нею. - Не турбуйся про нього. « Він просто захищає мене, особливо після минулої ночі, але нічого не зробить, якщо ти не будеш представляти погрози."
"Добре." - кивнула третякурсниця, кілька секунд пильно дивлячись на змія. « Що стосується твого питання, то я просто хочу двох речей: по-перше, сподіваюся, що ти залишишся другом Блейза і ще хотіла б попросити тебе про борг".
"Якому послугу?"
Не впевнена. Я ще не вирішила, але коли вирішу, то буду знати, до кого звернутися."
Гаррі трохи замовк. « Добре, але у мене є умови, які ти повинна прийняти".
« Умови?" — уточнила дівчина з легким подивом.
« Так, перш за все ти навчиш мене всього того, що мені потрібно знати про магічний світ, і зробиш це у міру своїх можливостей."
« Звичайно, що ще?" - запитала Анжела, побачивши, як змія щось зашипила йому у вухо, і першокурсник кивнув у відповідь.
« Твоє прохання має бути розсудливим і не надмірним. Я не збираюся робити якусь дурницю, наприклад давати тобі велику суму грошей в обмін на ці уроки."
"Це справедливо." - кивнула Сабіні на знак згоди. - Що-небудь ще?
« Так, одна послуга за всі уроки, а не одну послугу за урок".
"- так." - зрештою погодилася дівчина після довгої паузи. Це все?
Гаррі посміхнувся, думаючи про те що сталося. Він не міг не відчувати, що вона зацікавлена в чомусь більшому, ніж отримати просту послугу.
« У такому випадку, може ми почнемо прямо зараз? » — запропонувала Анджела. « Ходімо, ми можемо почати по дорозі до Великого залу, я якраз збиралася йти на сніданок."
« А як щодо інших першокурсників?" — уточнив Поттер, встаючи.
« У обов'язки префекта входить проводити їх. Ну що, підемо?"
« Показуй дорогу." Гаррі кивнув і засунув книжку під ліву руку.
« Ти збираєшся взяти свою змію із собою?" — уточнила наостанок Анжела.
« Це краще, ніж ховати його наступні сім років." - потиснув плечима хлопчик, на що отримав схвалення від фамільяра.
- Забіні з’ясовується, вказуючи на хаос, який відбудеться, коли всі побачать слізеринського хлопчика-природного чоловіка, що кинувся із собою.
***** * $xa = aull by + 0}
Гаррі вважав, що до холу було дуже цікаво, хоча замок був досить цікавим і він вбирав у себе кожну деталь від рухомих портретів та закінчуючи доспехами. Хоча це не була єдина причина, чому він вважав, що вони йдуть надто довго. Вся справа була у поглядах. Все, від портретів і примар до студентів, які їм потрапляли п'ялися на нього. Частково тому, що він був хлопчиком-який-вижив, частково через шрам, а почасти з-за змії.
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen