Гуркот!
- Забирайся звідси до чортової матері! Як ти взагалі наважився таке запропонувати?
- Ну і чорт з ним, я все одно вже збирався йти!
До вітальні, яка розташована на першому поверсі, донісся гучний крик графу Монтегю, який дуже рідко підвищив голос.
- Я піднімусь і подивлюся, що там. - Поспішно сказала Джульєтта, щоб зупинити свою матір, яка з здивованим виразом на обличчі, збиралася вже встати і піти нагору.
Але перш ніж Джульєтта піднялася сходами, вона зустріла чоловіка середнього віку, який залишив офіс графа.
- Навіщо так кричати? Це ж просто дурний антикваріат. - Роздратовано бурчав чоловік з злою поглядом, але, коли він побачив перед собою Джульєтта, його очі здивовано розширилися.
- Ні, стривай, Джульєтта, це ти? Очим своїм не можу повірити. Коли я бачив тебе востаннє, ти була набагато меншою.
Погляд, яким він кинув її зверху вниз, був їй неприємний, але Джульєтта все ж змусила себе посміхнутися йому.
- Привіт, дядьку Ґаспар.
Її батько, граф Монтегю, був лагідним і добродушним чоловіком.
І хоча йому бракувало таланту, завдяки йому сім'я дещо зводила кінці з кінцями.
Крім того, граф цінував свою сім'ю перш за все, тому, навіть коли його нікчемний звідний брат потрапляв в якусь передрягу, він вирішував всі проблеми без жодного слова.
Брат графа Ґаспар завжди заздрив батькові Джульєтти. Хоча термін барона, який належав графу Монтегю, спочатку пошкодував йому, але він не міг задовольнитися лише цим титулом.
Джульєтта чітко пам'ятала, що в своєму першому житті саме Ґаспар спровокував смерть її батька і матері. Причиною смерті всі порахували випадково, але цей нещасний випадок був навмисно організований її дядьком.
Отже, перше що зробила Джульєтта, як тільки зрозуміла, що повернулася в минуле - це дискредитувала барона Ґаспара.
Коли три роки тому Джульєтта повернулася в минуле після своєї смерті, їй було лише 15 років.
І незважаючи на те, що у неї залишилися спогади про попереднє життя, можливості того що може зробити 15-річний аристократ, були не настільки великі.
Тому вона почала працювати над тим, що вона могла зробити в рамках певної інформації і повноважень.
Перше, що вона зробила - це створила фальшиву особистість. Потім найняла інформаційну гільдію, щоб вони уважно досліджували та зібрали докази жорстокості барона Ґаспара.
Звичайно, вона не могла дозволити йому знову вбити свою сім’ю і зруйнувати своє життя.
І ось, коли через деякий час потрібна інформація була зібраноа, Джульєтта « випадково» навела свого батька графа Монтегю на одну з нелегальних угод його дядька барона Ґаспара.
Наткнувшись на цю незаконну угоду, граф Монтегю почав ретельно перевіряти свої справи і зрештою виявив ще багато подібних угод. Під час розслідування він також знайшов багатьох людей, які розповіли йому про всі чорні справи, вчинені Ґаспаром за останні кілька років.
Від шахрайства з ім'ям графа Монтегю до таємної продажу їхньої сімейної власності.
Коли Ґеспар промотав свій стан, він зміг продовжити своє марнотратне життя лише завдяки тому, що був зведений братом графа Монтеґю, яким багато людей захоплювалися і поважали його гідність та чесність.
Аристократи ссунули гроші, оскільки вірили, що їхній позикник граф Монтегю, а не Ґаспар.
Але на початку минулого року граф Монтегю повністю розірвав усі стосунки з братом і вигнав його з сім’ї.
« Я ніколи не дозволю тобі повернутися до нашої сім’ї!»
Після того як пройшов слух, що граф Монтегю відрікся від горя-роджника, ніхто більше не давав грошей в борг барону Ґаспара.
Джульєтта глянула на його одяг і сказала:
- Дядьку, ти такий розкішний.
- А? О, так, ти маєш рацію.
« На даний момент усі фінансові шляхи мали бути вже відрізані для нього. Дивно."
Камзол Ґаспара був прикрашений золотими гудзиками і вичурною бутон’єркою.
Як він міг дозволити собі йти в ногу з новими тенденціями, коли його вже мали переслідувати за невдатну кредитори? Але незважаючи на це, він виглядав так, ніби все ще був життєспроможний.
"Ну, гаразд, тоді можна рухатися далі без найменшого докорів сумління."
Наступним кроком, що вона запланувала, було вигнання барона Ґаспара з країни.
Хоч це зайняло трохи часу, то Джульєтта просувалася так далеко. Гаспар, мабуть, навіть не думав про те, що хтось може стояти за всіма його невдачами.
І точно він ніколи б не подумав, що цим кимось була його племінниця, яка протягом останніх декількох років послідовно винищувала всі його фінансові ресурси.
Поки Джульєтта деякий час поринула у свої думки, Ґаспар раптово звернув увагу на піднос з чаєм, що вона тримала в руках, і його очі яскраво засвітилися.
- Дякую за комплімент. а це не чай Квінн.
- Так, саме так. Мій тато дуже любить.
Чай « Квінн» було нелегко придбати.
Ціна цього чаю була настільки високою, що ви могли б купити золото за такі гроші. Крім того, він був дуже рідкісним, і навіть якщо у вас були гроші, ви не змогли б його так просто купити, не будучи внесеним до списку раннього бронювання.
Це була єдина розкіш, якою насолоджувався граф Монтегю, що тримався подалі від випивки і розваг. Так само його друзі, які знали про те, як йому подобався дивний смак цього чаю, іноді підносили його в дар.
- А, зрозуміло. Я впевнений, що ти не будеш проти якщо я вип'ю чашку чаю...
Сказавши це, барон Ґаспар простягнув руку вперед так, ніби хотів вкрасти піднос з цим рідкісним чаєм.
Проте Джульєтта спритно ухилялася і швидко сказала:
- Ні. Я зовсім не проти, але мені здалося, що ти дуже зайнятий і повинен йти, оскільки зовні тебе чекали люди з банку. Чи я помилялася?
- Що? Ох, мене хтось чекає? Кхм, а не могла б ти...
- Ну тоді, до побачення!
Джульєтта посміхнулась і пройшла повз свого дядька, як ніколи.
Стук-тук!
Після того як Джульєтта прийшла у двері свого батька, вона проснула голову в злегка відкриті двері.
- Татку, це я.
- Ах, Джульєтта!
Сердите обличчя графа Монтегю миттєво потепліло, коли він побачив свою дочку.
- Ти не проти, якщо я увійду?
- Звичайно мила, заходь.
Джульєтта поставила піднос з чаєм на стіл.
Граф Монтегю сам розлив солодкий чай по чашках і передав одну Джульєтту.
- Ну що, повеселилася з дочкою Глендера?
- Так! Ми добре провели час.
Це було дійсно дуже корисне проведення часу.
Поки Фатіма вибирала сукню, Джульєтта зробила перерву і переглянула листи з інформаційної гільдії.
Це було неможливо вдома, оскільки вона могла попастися батькам на очі.
- Але що сталося між тобою і дядьком?
- Не турбуйся про це. Ще рано хвилюватися про такі справи. - Твердо сказав Отець Джульєтті.
Хоча її вік вже давно був не дитячим, оскільки їй було 18 років, граф був схильний до надмірної турботи і захисту своєї єдиної доньки.
Джульєтта знала про це, тому не стала наполягати. Вона була задоволена тим, як просувалися справи зараз.
Тому що тепер все, що їй потрібно робити - це дотримуватися свого плану.
Дядько ще можливо не зрозумів цього, але насправді він був майже банкрутом. Джульєтта, звичайно, сприяє поширенню чуток про це по всій країні.
Вона збрехала йому раніше, сказавши, що його чекають люди з банку, але незабаром це дійсно станеться і його почнуть переслідувати кредитори.
- Чай дуже смачний.
Джульєтта прикрила рот чашкою, щоб приховати довольну усмішку.
Протягом останніх трьох років Джульєтта працювала не покладаючи рук, щоб змінити очікуваний трагічний фінал.
Тепер вона могла з упевненістю сказати, що досягла чогось більшого. Але поки що вона пройшла тільки частину шляху.
Спочатку Джульєтта втратила обох батьків у 15 - річному віці, але тепер і батько, і мати — живі й здорові.
« Тільки вигнати барона Ґаспара з країни, і наступним моїм кроком стало - безперешкодно життя моїх батьків. Я зроблю так, щоб ми розбагатіли!"
У неї було кілька ідей, які вона вже почала потихеньку втілювати в життя і у випадку їх успіху, її батько зможе насолоджуватися цим дорогим чаєм не один або два рази на місяць, а кожен день.
Граф Монтегю, який в цей час зі спокійним обличчям пив чай і зовсім не підозрював про масштаби мислення своєї дочки, раптово гукнув її, як ніби раптом згадав про щось.
- Люба, не могла б ти підійти до мене?
Джульєтта поставила чашку на стіл і підійшла до графа.
Граф простягнув їй ящик з червоного дерева ручної роботи, яка раніше лежав на його столі.
Коли вона відкрила ящик, то побачила блискучий срібний ключ. Він був маленьким, а його форма мала старовинний дизайн, але він не виглядав дуже дорогим.
"Схоже, це той самий антикваріат про який він говорив."
Джульєтта відразу зрозуміла. Цей ключ, мабуть, був сімейною реліквією про яку говорив її дядько.
- Джульєтта, ти ж знаєш, якою була роль нашої сім'ї в історії?
- Так, знаю.
Монтегю - Страж.
Минуло вже 300 років відтоді, як їхня сім’я була названа такою назвою.
Ернст, перший імператор імперії, разом з їхнім ім’ям подарував їм і особняку, в якому вони жили донині.
Але Джульєтті здавалося трохи дивним, те що він дав їм таке ім'я.
Оскільки, коли вона переглядала генеалогічне дерево своєї сім'ї, то дізналася, що ніхто з її предків ніколи не користувався мечем або чимось подібним.
Варта? Хіба це не ім’я, яке він мав дати родині, де були найкращі мечники?
Крім того, наша сімейна реліквія була просто ключем.
В інших родинах реліквіями були такі предмети, як кільця, обладунки, мечі тощо. д.
Чому ключ?
Звичайно, Джульєтті було трохи незвично.
Це ж непрактично, правда?
Граф Монтегю, дивлячись на ключ, сказав:
- Я віддаю його тобі.
Очі Джульєтти розширилися.
- Правда?
- Так, спочатку я хотів подарувати його тобі на твій 14 день народження. Однак...
Граф Монтегю насупився і не договорив. Здавалося, він був до сих пір незадоволений тим, що його зведений брат насмілювався заговорити з ним про продаж сімейної реліквії.
- Сподіваюся, ти все-таки візьмеш його.
Граф вклав ключ у руку Джульєти.
Ключ з якимись таємничими голубим дорогоцінним каменем був дуже красивий.
Але він, мабуть, не був зроблений зі срібла, бо його розміри були дещо примітивні. Однак його не буде надто зручно використовувати як кулуна, навіть незважаючи на довгий шкіряний ремінець.
Джульєтта ніжно посміхнулася батькові і сказала:
- Дякую, тату. Я буду дорожити ним.
« ЩО Ґеспар назвав антикваріатом? Навіщо він йому потрібний? Невже він хотів продати ключ якогось колекціонера?»