Це сталося минулого літа, коли він взяв кілька днів перерви і вони вирушили на відпочинок у його літньу резиденцію в північних землях.
Тоді до нього прийшла незнайома жінка з маленьким хлопчиком, заявляючи, що це його дитина.
- Моя дитина?
- Так! - Вигукнула жінка і ствердно закинула головою.
Зазвичай охоронці затримували всіх біля головного входу, перевіряючи особу кожного відвідувача, щоб такі люди не могли до нього потрапити.
Але оскільки вони прибули в літню резиденцію для невеликої відпустки, то дисципліна всього персоналу була дещо ослаблена.
Того дня Леннокс запитав Джульєтта, чим би вона хотіла займатися під час короткострокової відпустки. Вона відповіла, що хоче покататися на човні по озері.
Оскільки це була її перша прохання за три дні, що вони провели в спальні з моменту приїзду, він не вагаючись погодився.
Джульєтта, яка рідко коли виявляла свої емоції, з радістю засміялася і збуджено сказала, що вона відчує себе на якийсь час, аби підготуватися до прогулянки.
Саме в той момент, коли вона відсутня, новачок-стражник помилково пропустив у головний зал незнайому жінку, прийнявши її за Джульєтта.
Леннокс в той час очікував там Джульєтта, сидячи на дивані, як лінива чорна пантера, коли до нього поскаржилися непрохані гості.
- Це ваш син герцог. Ось дивіться.
Жінка представилася і сказала, що вона служниця якийсь актриси, але він не пригадував, щоб де-небудь чув її ім'я або бачив її обличчя.
Одягнена вона була в без смаку плаття, а на обличчі був яскравий макіяж, але найбільш визначним у ній було те, що вона підносила йому своє дитя як подарунок, ніби він був куклой.
Хлопчику на вигляд було років десять, а одягнений він був у сорочку, на якій фарбувалась ярка брошь, шорти і капелюх.
Він тремтів і чомусь навіть не міг дивитися йому в очі.
Леннокс байдуже кинув хлопчика оцінюючим поглядом.
- Він виглядає старшою семилітньою дитиною.
- Ох, це тому що він син герцога, через це він трохи більший за звичайну дитину! Ерік буде виглядати так само, як ви, коли виросте. Він буде великим лицарем!
Жінка на мить злякалася, потім виштовхнула хлопчика вперед, поставивши його перед собою.
Після цього вона з важливим видом сняла з його голови капелюх.
- Якщо ви подивитеся на ці чорне волосся і червоні очі, то побачите, що це дитина вашої крові, вірно? Ерік ваш син, герцог.
Леннокс втупився своїми червоними очима на переляканого хлопчика.
Усі в імперії знали про це.
Діти родини Карлайл народжувалися з чорним волоссям і червоними очима, без винятку.
Рубиново-червоні очі, такі ж яскраві, як кров білих голубів.
Саме тому він багато років боровся і винищив усіх, хто ставив права на його титул, щоб не стати під загрозою його легітимність родоводів.
І тепер у хлопчика, якого привела ця жінка, були ці червоні очі і чорне волосся.
- Мой сын. - Розтягуючи слова пробурмотів Леннокс, одночасно піднімаючись зі свого місця.
У цей час його секретар Еліот, який деякий час відсутньою по іншому завданні, почув про це епізод і поспішив до нього.
- Ваша Светлость!
Еліот збліднув у вигляді жінки і хлопчика.
- Прошу вибачення. Це сталося, тому що я відсутній деякий час...
- Не турбуйся про це.
- Да?
Леннокс підійшов до хлопчика і поклав руку йому на плече, потім з посмішкою подивився на Еліота.
- Більше того, Еліот, я хочу, щоб ти підійшов і подивився на нього. Цей хлопчик - мій син.
- Добре, Ваша Светлость.
- Як ти думаєш, він схожий на мене?
Леннокс нахилився і зустрівся поглядом з застиглим хлопчиком.
- Тебе звуть Ерік?
Це питання було поставлено лагідним, ніжним голосом, який відрізнявся від його звичайного жорсткого тону.
Крім того, його гарний вигляд також зачаровував цю маленьку дитину.
І в той момент, коли хлопчик нарешті розслабився, і злегка посміхнувся кивнув йому, рука Леннокса швидко схопила броню з його сорочки.
- Що ви...!
І перш ніж жінка встигла закричати від страху...
Хрусть.
Броша зламалася в його руці.
Водночас він виявив оригінальний колір очей і волосся.
- Це був не дуже розумний хід. Він не мій син - Пробурмотів Леннокс, дивлячись на шматочки броші у своїй великій долоні.
Броша була дешевим магічним інструментом, який змінював колір очей і волосся.
У цей момент жінка нарешті прийшла в себе і кинулася до нього, але вона була відразу ж схоплена лицарями, що підібрали якраз вчасно.
- Ох, тут щось не так... Ви не так все зрозуміли!
- Еліот.
- Так, Ваша Величносте.
- Викинь їх.
Коли Леннокс віддав наказ своєму секретареві, він повернувся до виходу з головної залу.
Він чув гучні крики і плач позаду себе, але його це зовсім не чіпало.
Однак, не встиг він зробити і кілька кроків, як помітив жінку, що стояла біля входу в головний зал і мовчазно дивилася на цю сцену.
Вона стояла, тримаючись за мармурову колону біля входу.
Здавалося б, якби вона зараз опустила руку, то знепритомніла б.
Джульєтта?
Тоді він не вирішив запитати скільки вона там вже простояла.
Джульєтта зовсім не звертала на нього уваги.
Її очі були прикуті до кривої жінки і плачучого дитини.
- Зачекайте, ви робите велику помилку, герцог! Це ж ваш син!
Раптом Леннокс зрозумів, що несвідомо стискає кулаки.
Він дивився тільки на Джульєтта, але вона не дивилася на нього.
Вона не відводила очей від жінки, яку втаскували, поки та істодохіла, немов одержима.
Після того як лицарі вивели їх, у головному залі запанувала тиша.
У ньому залишилися тільки двоє - він і Джульєтта.
Тоді Джульєтта повернула голову в його бік.
Їхні очі зустрілися на мить, але він не сказав їй ні слова.
Джульєтта теж мовчки дивилася на нього з блідим обличчям, на якому не відображувалося жодного критики чи здивування.
Вона просто дивилася на нього спокійними блакитними очима.
Як завжди.
***
Для Леннокса цей інцидент був тим, на що взагалі не варто було звертати увагу, оскільки в сім'ї Карлайл дітородність була не такою вже й простою справою.
Згідно з легендою, кровна лінія їхніх далеких предків відбувалася нелюдами і не дозволяла змішанню крові.
Саме тому в їхній сім’ї ніколи не було бічних гілок, незважаючи на велику кількість коханок.
У результаті цього герцог ніколи не турбувався про незаконнонароджених відліків.
Більш того, він ніколи не мав тривалих стосунків з жінкою.
Єдиною винятком з цього правила стала лише одна жінка, Джульєтта Монтегью.
Але ті, хто хотів отримати з цього користь, не знали про це. Було безліч шахраїв, які приходили наживитися за рахунок цього, вважаючи, що якщо у дитини будуть червоні очі і чорне волосся, то її можна буде видати за сина герцога Карлайла.
Але чи він тоді пояснив їй, чому так вчинив?
Якщо подумати, то той інцидент призвів його до сказу. Тоді він поспішно скасував не тільки прогулянку по озері, але й решту днів відпочинку, і вони відразу повернулися додому.
Але Леннокс нічого їй не пояснив.
Джульєтта не питала його про це, а він терпіти не міг даремно витрачати час на такі речі.
Леннокс, замість того щоб замислитись про неї і все пояснити, просто залишив все як є, думаючи, що це не має значення.
"Ти просто пройшов повз неї, чи не так?"
Джульєтта ж не пішла за ним і не попросила пояснити решту цієї п'єси, а просто залишилася на тому самому місці.
Коли весь багаж був упакований і настав час від’їзду, вона лише тихо зайшла до карети, навіть не запитавши, чому вони повертаються.
І всю дорогу поки вони їхали назад, Джульєтта сиділа поруч з ним і мовчки дивилася у вікно.
Але навіть тоді він нічого не сказав.
Чорт забирай!
Їхні стосунки були такими з самого початку.
Він нічого не пояснював, а Джульєтта ні про що його не питала. І протягом довгого часу він думав, що такі відносини були цілком природною.
Леннокс завжди вважав, що їхній зв’язок закінчився б так само як інші жінки, з якими він спокійно порвав без довгих прощень.
Він думав, що короткочасний і легкий розрив стосунків приносить менше шкоди, дозволяючи йти далі обом без жалю, ніж вимовляти безліч подразників, безглуздих слів.
Але, можливо, це не так.
Навіть якщо вона не запитала, чи повинен я зупинитися біля неї і запитати, що вона думає про це?
Леннокс занадто пізно подумав про можливий результат.
Можливо, Джульєтта, яка його шукала, не побачила моменту, коли було розкрито брехню жінки.
Так само, можливо, все, що побачила Джульєтта, це просто сцена, коли дитина плаче і дуже криво кричаю жінку витягали назовні.
Вона могла побачити тільки спину людини, яка сказав, що це не його дитина і холоднокровно відвернувся від них.
Джульєтта залишалася там довго після того, як він пройшов повз неї без пояснення причин.
Що ж думати про цю тендітну мовчазну жінку, яка залишилася самотньою?
Він сильно стискував зуби на своєму коні, коли їхав безлюдною вулицею.
"Просто, відпустіть мене."
"Хіба я не поводилася весь цей час добре?"
Слабка усмішка на її губах і явне бажання швидше покінчити з ними виглядало так, ніби вона щось приховувала.
Він зовсім не думав про те, що буде далі робити з усім цим, але одне було очевидно.
Він мав зустрітися з Джульєттою.
І коли він зустрінеться з нею, то обов'язково запитає її.
Він просто повинен був запитати, від чого, чорт візьми, вона бігла і чому так злякалася?
Йому доведеться пояснити їй, що все найгірше, про яке вона думала, було неправдою.
Чорний кінь, рідкілий порода, подолав у короткий час велику відстань. Відразу ж після прибуття в особняку Леннокс зістрибнув з сідла, залишивши схвильованого і розігрітого жеребця на подвір'ї.
Як він і наказав, всі готувалися до від’їзду на північ. Двом палацом заповнювали візки і напружені слуги, які виносили з дому багаж.
- Ох, ваша Светлость?
Дворецький особняк впізнав його і здивовано підбіг до нього.
- Де Джульєтта?
- А?
- Я запитав, де Джульєтта?
- А...молода леді сказала, що підійде трохи пізніше ...
Врешті - решт Леннокс, не отримавши відповіді від слуги, подався до особняка.
- Пане!
Коли лицарі, які слідували за ним з запізненням на один крок, тільки що з'явилися у дворі особняка, він вже увійшов в будівлю і перестрибуючи через дві сходинки піднімався вгору сходами, яка веде до другого поверху.
-Джульєтта?
Проте, коли він відкрив двері в її кімнату на другому поверсі вона була порожня.
Господиня кімнати ні де не було видно.
Єдине, що він побачив - це мерехтливе, блакитне світіння від метелика, який ширяє в повітрі.