Легка мелодія в залі для танців змінилася вже учетверо з моменту початку банківського рахунка.
Кілька разів гості під час знайомства підходили і пропонували Джульєтте шампанське, намагаючись таким чином зав'язати з нею розмову. Але вона щоразу негативно гойдала головою й говорила:
- Дякую, але я змушена відмовитися через погану самооцінку.
Леннокс спостерігав за сценою з балкона, що розверталась внизу.
Можливо, через те, що сталося в храмі сьогодні вранці люди продовжували красти цікаві погляди у напрямку Джульєтти.
Але це не було чимось дивним, бо скандали завжди були улюбленою темою у вищих суспільствах.
Крім того, він бачив, що чоловіки, які по черзі підходили запросити її на танець поверталися ні з чим, тому що вона також посилалася на свій стан, кажучи, ніби сьогодні вона не в кращій фізичній формі.
Тільки одного разу Джульєтта, яка трималася у віддалі від загального марноту і зовсім не звертала уваги на зацікавлені очі інших людей, виявила інтерес до групи дівчат, що стояли біля неї.
Ці дівчата були такого ж віку, як і Джульєтта. Вони зібралися в одному кінці бенкетного залу і, радісно сміючись, голосно вітали одну з них.
- О Боже! Вітаю вас з заручницею! Я так рада за вас!
- Ви будете найкрасивішою нареченою!
Одна дівчина відразу почала соромитися і всміхалася щасливо, що він зробив висновок, ніби вона й була майбутньою нареченою.
Джульєтта пильно дивилася на цю сором'язливу наречену таким поглядом, який він раніше ніколи не бачив у неї. Він був незнайомий йому.
Леннокс Карлайл віщував, які ж думки зараз кружляють у голові Джульєтти.
- Про що ти думаєш... - Пробурмотів Леннокс задумливо.
Коли він спостерігав за Джульєттою, то помітив, що мало хто з гостей наважувався підійти і не розговорити з нею.
Але в той самий час цей холодний і повний гідності погляд, з яким вона дивилася на інших, не дозволяв їм насміхатися над нею.
- Чому, ти стоїш на самоті?
Ленноксу чомусь не подобалося, що вона стоїть одна, як дитина, яка втратила матір.
Це нагадало йому про те, як перед початком банку він викликав Кейна, в завдання якого включало Джульєтта і його відчайдушний спроб захистити її.
Проте він не єдиний, хто зробив це, оскільки його секретар Еліот теж намагався зробити це.
І навіть Джуд відверто запитав, що Джульєтта зробила не так, після чого сказав: « Я не знаю, в чому вона може вибачитися перед вами, але хіба ви не можете просто забути про це цього разу? »
На погляд Леннокса поведінка його насильницьких підлеглих виглядало досить забавним. Вони вже довго служили йому і добре знали, що́ чекає на тих, хто роздратувався. Але попри це вони щиро турбувалися нею і намагалися захистити.
Так що цього разу Ленокс спустив їм з рук цю помилка.
Насправді він не надто серйозно ставився до того, що Джульєтта могла завести роман з іншим чоловіком.
Це було не тому, що він вірив в її чесноту чи через свою власну гордість. А тому що це не було схоже на поведінку Джульєтти Монтегю, яку він знав.
Тому думки Ленокса потекли в іншому напрямку.
Може, це він поводився дивно, а не Джульєтта?
Якби він був таким, як завжди, то ніколи б не вистежив свою коханку.
Звичний спосіб розв'язати цю проблему - це прояснити стосунки на цьому етапі, щоб запобігти вродженню нових неприємностей.
Все ж він вагався.
- Невже я настільки прив'язався до неї?
Смішно.
Насправді, це парадокс, що наші стосунки тривали так довго, вони мали закінчитися набагато раніше.
З усіма попередніми коханками йому дуже швидко ставало нудно, тому він волів легені і короткі стосунки.
У нього з’явилась звичка холоднокровно обривати зв’язок, як тільки в неї зникало зацікавлення.
Тому всі його стосунки закінчувалися тоді, коли він починав відчувати нудьгу.
Але з часом Леннокс помітив, що в нього проблеми зі здоров’ям.
Він вже давно звик до присутності цієї жінки у своїй спальні, можна навіть сказати, що це стало для нього природним.
З першими світанськими променями він тихо вставав, щоб приступити до рутинних обов'язків дня, і залишав її у своєму ліжку, після їхньої спільної ночі, а, коли починало змеркатися і він повертався назад, вона завжди чекала його.
Через деякий час він інстинктивно відчув, що такі стосунки можуть бути для нього небезпечними.
Це сталося три роки тому під час літнього фестивальу на півночі, коли це відчуття стало ще очевиднішим.
За традицією Джульєтта представила йому акуратну носову хустинку з вишиті на ньому ініціалами Леннокса та його сім’єю гербом.
Побачивши його, Леннокс раптово нахмурився, після чого холодно подивився на неї і сказав:
- Це було не обов'язково.
У той самий час він помітив, як погляди кількох дам кинулися до них, і, здавалося, в них світилося самовдоволення та насмішка.
- Так, ви маєте рацію.
Хоча їхні стосунки тривали трохи більше часу, ніж звичайно, але Джульєтта Монтегю зрештою нічим не відрізнялася від тих минулих жінок, які пройшли через його ліжко.
Не прийняти такого « щирого подарунка» безсумнівно, зачепило б її почуття і означало, що вона відкинула його, а продовження роману, звичайно ж, дало би їй надію, через яку вона завжди сподівалась більше.
У той момент він вирішив, що настав час розірвати цей борг.
Але перш ніж він встиг з нею попрощатися, ця жінка, яка зазвичай поводилася тихо і мовчазно, раптово заговорила...
- Вам це не подобається, чи не так?
Це було сказано так, ніби вона знала про що він зараз подумав.
Поки він намагався підібрати відповідні слова, вона посміхнулася йому такою чистою відкритою посмішкою, що стала наслідувати чудову літню квітку.
Потім вона подивилася на хустинку, який він тримав у руках і сказала:
- Ви можете його викинути, якщо хочете. Мені байдуже, навіть якщо ви віддасте його комусь іншому.
Схоже пані, з якими вона зустрілася на святі, змусили її зробити це, оскільки дарувати подарунок чоловікові - це давня традиція. З цієї причини їй нічого не залишалось, крім того як задовольнити їхнє прохання.
Тим не менш, вона не згадала про це і не стала просити його прийняти хусточок, хоча без сумніву, відчувала себе ніяково через те, що її відкинули.
Замість цього Джульєтта спокійно відвернулася від нього і пішла геть, навіть не почувши його відповіді.
Схоже, вона дійсно думала, що подарована нею річ буде миттєво викинута.
Її недбалість і байдужість в цій ситуації здались йому настільки незвичними, що він не зміг викинути цю хустинку.
З того дня він тримав його в шухляді свого столу, бо думав, що було несправедливо подарувати його комусь іншому.
Кожного разу, коли Леннокс бачив цю хустинку, перед його милим оком спливав образ її обличчя з тією незвичною посмішкою на губах.
Вона не розуміла цього, але деколи поводилась так, ніби знала його краще за нього.
Слова і дії Джульєти виглядали так, ніби вона вже давно жила в цьому світі, хоча насправді їй було трохи більше 20 років.
Але ще більш незрозумілим для нього було те, що він не відчував, як це вже боляче йому.
Леннокс ніяк не міг зрозуміти і пояснити цьому туманному почуттю, яке він відчував.
Він не знав, що з цим робити, оскільки був безсилий позбутися його.
Саме тому він не міг відпустити її або дозволити їй піти.
Кожного разу, коли він збирався розірвати з нею стосунки, кажучи собі, що повинен зробити це сьогодні, він зрештою відкладав це на завтра.
Отже, минуло багато років відтоді, як він прийняв це рішення.
Однак він і досі не дізнався назви цього відчуття.
***
- Вибачте, але через погане почуття я не танцюю.
Вона намагалась бути ввічливою і тактовною, коли відкинула прохання в перші два рази.
Але зараз Джульєтта вже перебувала в дуже роздратованому стані і починала втрачати терпіння, оскільки це був десятий відмова від запрошення на танець.
Вона навіть інколи шкодувала, що повинна поводитись гідно в таких ситуаціях, а не як « сука - засумная», якою її вже неодноразово називали.
« Проклятье, так, що не з цими людьми? Навіть якщо ви вже, очевидно, чудово знаєте про шум, який я зробив у храмі вранці, то все одно маєте набагато більше набридливих людей, ніж зазвичай!»
А може, справа не в цьому?
Можливо, ці чоловіки думають, що раз вона - жінка, яку герцог Карлайл все одно кине, то вони можуть так наглу фліртувати з нею на очах у всіх?
Тоді Джульєтта ненадовго вийшла з епіцентру свого глибокого внутрішнього конфлікту, і шалено втупилася на приліпкуватий усмішка.
...Може бути, мені варто відійти з ним в якесь тихе місце і позбутися від нього?
Джульєтта ледве стримався, щоб не розсміятися у голос і вразити себе перед жахливою картиною про те, як її чоловік може вбити.
- То як же шампанський? Тут є крім нього та інші напої...
- У тебе якась важлива справа до моєї дружини?
На щастя, цю проблему було вирішено ще до того, як Джульєтта стала жертвою іншого злочину.
- Ох, герцог! Я не знав, що ви вже прибули, прошу пробачити, але я змушений відклатися.
Чоловік, який прикидався п'яним і кинув на неї похітливі погляди, тепер виглядав так, ніби побачив женця смерті.
Можна сказати, що він поспішно випарувався після цього.
Джульєтта, побачивши чоловіка, який одним своїм появою змусив в поспіху втекти цього ідіота і подумала, що ця ситуація абсолютно несправедлива.
Чорт візьми, і чому в цьому світі стільки несправедливих речей?
Цей байдужий чоловік був герцогом Півночі, героєм війни і водночас молодим неодруженим чоловіком.
У той час, як я всього лише Джульєтта Монтегю, його коханка, яку він незабаром кине.
Джульєтта швидко перервала похмурий хід своїх думок і чарівно усміхнулася чорноволосому чоловікові.
- Ох, Ваша Величносте, ви вже прибули.
Однак чоловік не дав їй усміхатися.
Я в принципі цього і не очікувала, але все ж...
Очі чоловіка були настільки холодними, що усмішка Джульєтти трохи мерзнула.
Це був дуже складний погляд, в якому змішався цілий потік різних емоцій.
- Давай поговоримо. - Сказав чоловік з безстрастним обличчям, схожим зараз на шматок мармуру.