Леннокс Карлайл народився у відомій родині з багатим минулим і був єдиним спадкоємцем.
Герцог Карлайл, який правив на півночі, міг похвалитися величезним багатством і владою, але історія його сім'ї була заплямована кров’ю.
І хлопець, який народився в цій сім'ї, не став винятком.
Йому було дев’ять років, коли він вперше вбив людину.
Коли його батько, колишній герцог, помер, його пожадливі родичі відправили молодого спадкоємця на поле бою.
Протиборюча армія швидко розбігалася з поля бою, і дев'ятирічний хлопчик зник разом із нею. Оскільки його більше ніхто не бачив, всі думали, що він загинув.
Принаймні так всі думали.
Через десять років з’явився червоноокий чоловік, за спиною якого стояла непереможна армія. Це був хлопчик, який десять років тому покинув герцогство. Але він повернувся до свого героя війни.
Його армія, незнайома з терміном "милосердя", швидко відбила північне герцогство. Після чого ніхто не посмів сумніватися в легітимності або кваліфікації Леннокса Карлайла.
І справа була не тільки в характерних чорних волосах і червоних очах герцога, але й у тому, що всім родичам, які наважувалися сумніватися в його авторитеті, відрубали руки.
Відтоді ніхто більше не наважувався образити або розгнівати молодого герцога Карлайла.
- Що ти сказала?
- Я попросила тебе порвати зі мною.
Минуло вже багато часу з тих пір, коли він був так роздратований.
Леннокс хмуро втупився на жінку, яка стояла перед ним.
У неї були довгі, хвилясті, каштанове волосся і блискучі блакитні очі. І хоча на ній зараз був лише напівпрозорий пенніар, її постава все ще була прямою, як у королеви.
Після недовгого мовчання Карлайл м'яко посміхнувся їй.
- Джульєтта Монтегю.
Вона була офіційною коханкою герцога Карлайла.
- Ти що, знущаєшся наді мною?
Хоч вона була налякана, то Джульєтта усміхнулася і нахилила голову замість того щоб піддатися страху. Вона навіть почала кліпати невинною очима, ніби не розуміла, що його так обурило.
- Це неможливо, Ваша Величносте.
- Тоді почни спочатку. Проси щось більш правдоподібного цього разу.
- Але я вже вам сказала. Це все, що мені потрібно.
Вираз обличчя Джульєтти був такий спокійний і безтурботний, як зазвичай, коли вона недбало відповіла йому. Її слова текли з уст, як ніжний ручок.
Погляд Леннокса, в той самий час, навпаки став похмурим. Всього через три дні вони покинули герцога на півночі території і прибули в особняку у столиці.
Як і кожного року, вони мали бути на новорічному бенкеті в палаці.
Під час подорожі вони мали проїхати лише два головних блокпостоїв, але це було досить важким завданням для слуг і лицарів.
Джульєтта, відома як герцог Карлайла, також відвідувала столицю разом з ним.
- Я не хочу турбувати Вашу Світлість.
Джульєтта ніколи не турбувала його, виконуючи обіцянку сім років тому. Вона ніколи не благала його про ніжну увагу, а також не чіплялася за нього і не плакала.
Це була та сама Джульєтта Монтегю, яку він знав.
Джульєтта ніколи не вимагала того, що він не міг їй дати.
До сьогодні.
Однак сьогодні було небезпечно залишати північну територію.
- Будь ласка, розстався зі мною.
- Ти наважишся піти?
Леннокс не міг точно визначити причини, але відчував велике незадоволення. Подібно до людини, яка не цікавиться своїми почуттями так само, як і емоціями інших, вона не цікавилася причинами свого гніву.
Але він відчував потребу дізнатися, чому Джульєтта так несподівано змінилася. Тому йому довелося вимовляти своє запитання вголос.
- Чому?
- Невже я маю пояснювати вам, чому?
- Джульєтта.
- Ви обіцяли. Ви ж сказали, що послухаєте мене.
- Саме цим я зараз і займаюся ...
Леннокс не витримав і схопив Джульєту за руку. Але, раптово їх перервали.
Стук-тук.
- Ваша Светлость, це Еліот.
Їхня розмова перервала легкий стук у двері.
- Вибачте, але вас внизу чекає гість.
У двері спальні постукав Еліот, секретар герцога. Джульєтта швидко звільнилася з його обіймів, не втрачаючи ні секунди.
Коли Леннокс знову повернув голову, вона стояла далеко від нього.
Джульєтта, подібно до недоброї дитини, відступила і посміхнулася йому за спину.
- Ты...
- Ідіть. Вони чекають на вас.
Леннокс холодно подивився на неї, але тільки на мить.
Подорож до столиці з північної території буде довгою і важкою, тому попереду ще багато роботи. Він повинен був бути зайнятий весь день.
Зрештою Леннокс неохоче сказав:
- ... У другій половині дня давай поговоримо ще раз.
- Так, пізніше.
Джульєтта проводила герцога з незмінною посмішкою на губах до самого кінця.
Але в той самий момент, коли герцог вийшов зі спальні, з гуркотом закривши за собою двері, її усмішка зникла без сліду. Джульєтта впала на підлогу, як підкошена.
- Все гаразд, все в порядку. Чудово спрацьовано.
Залишившись одна, Джульєтта закрила бліде обличчя руками.
Вона так нервувалася, що навіть кінчики пальців у неї тремтіли. Сльози виступили біля основи її ресниць, небезпечно блищаючи на світлі. Але тепер навіть сентиментальність була розкішшю, яку вона не могла собі дозволити.
Джульєтта, глибоко вдихнувши подих, побігла до гардеробної кімнати.
Провівши гостя, секретар герцога Еліот повернувся і випадково зустрів Джульєтту, яка виходила з головного будинку особняка.
Джульєтта вже збиралася сісти в карету герцога.
Вона кудись зібралася в такий ранній час?
- Ви кудись збираєтеся, міс?
- Так, я хочу відвідати храм. Я помолюсь за вашу удачу, Елліот, в новому році.
- Дякую. Сподіваюсь, подорож буде безпечною.
Він ніколи нікому не говорив про це, але Еліот дуже поважав цю спокійну леді. Джульєтта Монтегю була розумною і кмітливою, але водночас стриманою та обережною.
Чесно кажучи, сам факт того, що вона присвятила стільки років тому, щоб стати коханкою герцога, був піднесений сама по собі.
Вона була єдиним винятком з правил герцога, який зазвичай змінював свою партнерку щодня.
Але замість того, щоб сісти в карету, Джульєтта звернула увагу на квітковий горщик Еліот і запитала:
- А це що таке?
- А, це? Це подарунок, який приніс відвідувач.
Маркіз Роман, який відвідав особняку на світанку, показав горщик у подарунок, заявивши, що з його боку неввічливо вторгатися сюди так рано вранці.
Це був простий подарунок, але Маркіз Роман був відомий тим, що любив садівництво.
Якимось чином Джульєтта зловила себе на тому, що дивиться на фіолетові квіти, які тримав в руках Еліот.
Несподівано Еліот здивувався, чому вона так пильно дивиться на квіти і опустив очі на горщик та зрозумів свою помилку.
- ...Ох.
Джульєтта Монтегю ніколи не завдавала тривоги. Її поведінка швидше була тихою і спокійною.
Було тільки одне.
З якоїсь причини вона ненавиділа пурпурні гергіни.
Георгін, відомий своєю живучістю, був звичайною квіткою на півночі. Однак пурхні георжини були табу на північному замку через ненависть Джульєтта.
Елліот відразу вибачився.
- Мені дуже шкода, міс. Я негайно позбудуся їх.
- Ні, залиш все як є.
- Але...
- Він буде добре дивитисяся у вашому кабінеті.
- Да....?
Еліот засумнівався у своєму слуху.
Але Джульєтта просто розсміялася і покинула маєток, сівши в екіпаж. Елліот тупо втупився на видалений екіпаж, але раптово згадав.
- Міс Монтегю сьогодні трохи дивна.
Але було ще дещо, про що Еліот поки не здогадувався. Джульєтта не єдина, хто сьогодні поводив себе дивно.
Стук-тук.
- Ваша Светлость, це Еліот.
- Входи.
Крім герцога, в кабінеті були ще два лицарі. На обличчях обох лицарів застигло серйозний вираз, і вони вітали Еліота лише біглим поглядом.
- Що тут відбувається?
Крім того, документи були безладно розкидані по столі, але з одного боку столу деякі паперу були утримані чимось, що нагадувало ящик для коштовностей.
Еліот, відчувши незвичну атмосферу, спокійно поставив горщик з рослиною на стіл. І справді, герцог Карлайл навіть не подивився на горщик, який приніс Еліот.
Опустившись у крісло, герцог зосередився на чомусь за вікном свого кабінету.
Коли Еліот іскоса подивився у вікно, він побачив, що карета герцога виїжджає з парку.
Це був той самий екіпаж, в якому поїхала Джульєтта.
- Еліот.
- Так, Ваша Величносте.
Еліот ввічливо відповів і швидко встановив графік. Тому що, природно, він очікував, що його будуть допитувати.
Через візит до столиці, у нього була купа речей, з якими треба було розібратися. Але герцог поставив несподіване запитання:
- Хто супроводжує Джульєту?
- Хм... Кейн.
- Тоді поклич Кейна.
- Так.
Хоча Еліот відповів рефлекторно, він був трохи здивований.
Чому він раптом запитав про її супроводжувач? Можливо, щось не так?
- І потрібно розслідувати місце розташування Джульєти за останні 3 місяці. Доповідай мені про це до обіду.
- ... так.
- Де вона була, з ким зустрічалася. Все про кореспонденцію, відправлену і отримана. Ти мене зрозумів?
- Але, Ваша Величносте...
Елліот збентежено підняв голову.
Цього разу це був дійсно дивний наказ.
- Ви хочете, щоб я з'ясував, де знаходилася міс Монтегю? Чому б не запитати її саму про це?
Але коли ці червоні очі холодно втупилися на нього, Елліот швидко похитав головою.
- Мені обов'язково повторюватися?
- О, нет.
- У тебе є три години. Приступай.
Еліота викинули з кабінету в одну мить.
Еліот поступово прийшов у себе і в розпачі подивився на щільно закриті двері.
Герцог, який ненавидить марнувати час даремно, ніколи не стане віддавати безглузді накази. Але Еліот не міг повірити, що герцог просить його розслідувати її минуле. Може бути, міс Монтегю зробила щось жахливе?
- Якби я знав, що це станеться, я б тримався подалі від міс Монтегю, коли побачив її раніше.
Усередині, клацнувши мовою, Елліот прискорив крок.
Здавалося, що радість від святкування Нового року зникла безслідно.