Коли Адріан йшов коридорами замку, то думав про те, що сказав йому батько. За його словами тут нікому не можна довіряти, що вірність і честь - це зобов'язання, через які тебе напевно вб'ють, і йому слід бачити в кожній людині потенційного ворога. Він був так зосереджений на власних думках, що ледь не зіткнувся з жінкою, яка швидко народилася через кут.
« Пробачте мені, Міледі.» - повiдав Гаррі, шанобливо кланяючись, як його вчили. Коли він підняв очі, то побачив усміхнуту жінку Дорнійського походження, явно високородну, судячи з її вишуканого і дорогого на вигляд шовкового хустинку та вишуканим золотим прикрасами. На вигляд їй було трохи більше двадцяти, майже на десять років старше його, але вона, без сумніву, була однією з найкрасивіших жінок, яких Адріан коли-небудь бачив, особливо коли її очі зашукали веселощами при вигляді його приголомшеного обличчя, поки він не зрозумів, що виробляє не дуже хороше враження, і швидко повернув недоторкану маску.
« Не хвилюйтеся, молодий лорде, все гаразд. Дозволите дізнатися ваше ім'я? "
« Адріан Ланістер, Міледі. Чи можу я отримати відповідь? "..." - представився і поставив зустрічне запитання хлопець з ще одним поклоном, вирішивши спробувати не виглядати безглуздо перед леді, ким би вона не була. Було б дуже сумно, якби в перший же візит до столиці він виведе себе дурнем і зганьбив самого себе й батька. Ні його власна гордість, ні здоровий глузд цього не допустять.
"Можливо." - жінка явно дражнилася, і Адріан насупився перш ніж зрозумів, що вона збирається змусити його запитати як слід, просто щоб насадити йому, тому він вирішив підіграти їй, а не виставляти себе дитиною.
"Якщо дозволите, я б хотів дізнатися ваше ім'я, Міледі".
« Я, молодий лорд Адріан Ланістер, Принцеса Елія Мартел з Дорна. Приємно познайомитися з сином Правиці під час його першого візиту до двору. вона бачила, як він виглядав королю кілька хвилин тому і вирішила сама зустрітися з хлопчиком, щоб дізнатися, що він за людина, так що їх зустріч у коридорах замку сталася зовсім не випадково. « Може, мені показати вам околиці? Якщо, звичайно, ваш батько дозволить?"
Трохи пізніше, під пильним наглядом отцівської сторожі Елія показала йому замок паралельно описуючи його історію. Тепер, коли вона не дражнилася, він виявив, що жінка йому подобається як людина, і сподівався, ніби зможе назвати її другом, хоча це буде тільки між ними.
З часом він подолав свою оригінальну закоханість і навіть через неї подружився з принцем Реєгаром Таргарієном, і на деякий час справи у молодого лорда йшли просто блискучі. Тайвін був дуже задоволений дружбою між сином і наслідним принцом, коли побачив у цьому можливість зберегти становище Правиці короля в родині, адже якщо Адріан виявить себе здібним директорем, то ймовірно Рейегар зробить його своєю правицею після того як зійде на престол.
Але все мало змінитися в міру того, як дії Божевільного Короля ставали дедалі жахливішими і роздмухували полум'я повстання Роберта Баратеона.
***** * $xa = aull by + 0}
283 рік... Королівська Гавань.
Дев’ятнадцятирічний Адріан сидів на коні поруч з батьком у Голові сили Ланістерів і кожного разу відчував все більш болісне відчуття, що зісуеться під ложею від того, щоб зробити його батько. Не треба бути генієм, щоб зрозуміти, що династія Таргарієнів знаходиться на останньому видиханні.
Після смерті принца Рейегара в битві при Трезубці Адріана охопив гнів на Роберта Баратеона за те, що він убив не тільки його друга, але й надію на процвітання Семи Королівств. Адріан ніколи б цього не сказав, але таємно був дуже злий на батька за те, що той не дозволив йому допомогти принцу, і тримав його в скелі Кастерлі, чекаючи поки визначитися переможець, а потім вже приєднатися до них.
Він знав, що краще не сперечатися, враховуючи безжалісне бажання цієї людини зберегти свою власну спадщину і отримати більше влади для будинку Ланістерів будь-якою ціною, але тоді на мить у нього дійсно промайнула думка про вбивство Тайвіна, а сімейні зв'язки втримали хлопця, і ось тепер він дивиться на результат.
Що б не трапилося, Божевільний король скоро помре, і тоді залишаться Королева Рейла та її син Візеріс, який занадто молодий, щоб правити. Як і діти Рейегара: Рейніс та Ейгон.
Роберт і його союзники не потерплять жодних погроз короні та негайно вб'ють їх усіх, в цьому Адріан був упевнений на сто відсотків. Армія дорнійців виснажена, а Простор тільки і чекав хто завоює права на столицю, потім встане на їхній бік, так що тепер не було ніякої підтримки ні королеві, ані її наймолодшому синові. Гаррі сподівався, що ворота Королівської Гавані залишаться закритими. Ланістери просто не зможуть потрапити всередину, але його сподівання впали, коли вони відкрилися без сумніву завдяки Піцелю. Старий мейстер вже давно був людиною Тайвіна. Адріан повернувся до батька і колишнього зразка для наслідування в черговій спробі переконати його
"Отче, якщо ти це зробиш, ми всі увійдемо в історію як монстри."
Тайвін подивився на свого старшого сина з повною відсутністю емоцій на зморшому обличчі і, як очікувалось, залишився неприпустимим.
« Краще, щоб тебе пам'ятали як переможеного монстра, ніж дурня, який програв.» - не втрачаючи ні хвилини, він віддав наказ, і його армія приступила до того, що у історичних книгах було б названо одним з найжахливіших дій століття: грабування Королівської Гавані. Гаррі подивився на Червоний замок розуміючи, що Елія та її обох дітей все ще знаходяться там як заручників, щоб забезпечити вірність дорнійців потім повернувся до Рафаелю, який став справжнім лицарем.
Нам потрібно дістатися до замку. Давай, поквапся. тоді як навколо нього найкраща армія Вестероса діяла неначе залізнородна або дотракійця, що грабує, спалює, ґвалтує і вбиває все на своєму шляху.
Їм не потрібно було багато часу, щоб добратися до фортеці, близько якої двоє чоловіків поспішали обнажити мечі, коли Золоті плащі стояли біля воріт і атакували їх. Як захисники не намагалися, але не могли конкурувати з молодими лицарями, які легко рубали противників і блокували їхні незграбні удари, наносячи у відповідь свої. Багато практик і спарінгів зробили одні з одних із хлопців чудових бійців, а невдовзі вони вже вдерлися до фортеці.
« - Знайди принцесу Рейніс, спочатку перевір кімнати її батька. Елія сказала мені, що вона зазвичай ховається там, коли їй страшно. Я знайду принцесу Елію. Рафаель кивнув і попередив, перш ніж відправитися на пошуки дівчинки.
"Будь обережний, мілорде, ви знаєте людей, яких ваш батько послав би розібратися з ними." Обидва були ганьбою для будь-якого чоловіка, який коли-небудь носив лицарське звання, і якби у нього було більше часу, Адріан скористався б можливістю усунути їх обох, але зараз пріоритетом було б дістатися до Елії та її дітей в першу чергу.
Гаррі побіг коридорами, сподіваючись встигнути.
Двері до покоїв королеви опинилися замкнені на засу з іншого боку. Не в настрої втрачати час, хлопець витягнув руку і вдарив зарядом чистої магічної енергії. Дерево піддалося, і нога Адріана швидко вибила його рештки з проєму. Всередині, він з полегшенням побачив дуже навіть живу Елію Мартел, яка в страху дивилася на нього, поки не дізналася, випустивши подих полегшенню.
« Адріан, це ти. Я думала..."
"Я знаю." - перебив він її. « Давай, хапай свого сина. У нас мало часу. де спав молодий принц Ейгон.
https://literna.net/uk/books/408-hp-kh-got-lev-kasterli-zavershenii