Урокодавці, Макомо і Ґію стояли на краю широкого поля. Перед ними стояли Лео та Сабіна з двома дерев’яними мечами. Урокодавці підняли руку і різко опустив її.
- Починайте!
Лео і Сабито зашевелися. Обидва вони вивільняли свої мечі, відвертаючись один від одного. Тіло Сабіно було, як вода, коли він рухався з неймовірною спритністю. Коли він був близько до Лео, зображення зітхаючим хвилі закривало всі очі.
Коли Лео побачив атаку Сабіто, то не відступив. Довкола нього з’явився лазурний дракон, який скинувся клубком у мутній воді. Лазурному дракону здавалося, що вода люта і сильна.
Сабіто змінив пози, навколо його меча з’явився водяний дракон. Вона обвилась навколо нього і з ревом пішла до Лео. Все ще зберігаючи спокійний вираз обличчя, Лео зник.
У повітрі з’явився білий тигр і замахнувся кігтями на найближчому водяного дракона. Повітря, здавалося, покрилася брижою, коли ударні хвилі поширились. Обидві атаки тривали протягом секунди перед тим, як Водяна Даркон була знищена.
Сабіно зробив крок назад, його меч описав дугу, навколо нього зійшлося Водяне Колесо. Когті Білого Тигра занурилися у воду і зникли.
Ґю і Макомо були шоковані, спостерігаючи за тим, що відбувається. Гію був шокований через Сабіто, він знав, що Сабіно був сильний, але не думав, ніби зможе зрівнятися з Лео. Макомо була вражена через Лео.
Серед їхніх однолітків вона ніколи не бачила нікого сильніше Сабіто, але ось він тут, вимушений зробити крок назад.
Урокодавці кивнув головою і похвалив.
- Гю, твій друг геній. Навіть коли він стримується, то все ще може контролювати свою силу з такою точністю.
Ґю і Макомо подивилися на урокники, очікуючи подальших пояснень.
- Лео сильніше Сабіто і з великим відривом. - Але він здатний контролювати свою силу саме для того, щоб бути трохи вище Сабіто. - Таким чином, він змушує Сабіто ставати сильнішим, витискає кожну унцію потенціалу, який в нього є.
- Мас-Мастер, ви ж жартуєте, вірно?
Урокодавці похитав головою.
- Ні. - І, схоже, Сабіно знає про це, я ніколи раніше не бачив, щоб він шукав сили до такої міри.
Гій і Макомо подивилися в сторону поля. Їхні очі ледве співали за обома рухами, але вони могли бачити слабку посмішку на обличчі Сабіто. Він дихав, дихав і все ж посміхався.
Лев іноді рухався як лютий білий Тигр, який має намір проковтнути свою здобич повністю, інколи він йшов як величний Лазуровий Дракон, готовий знищити небеса. Кожен його рух був плавним і пов'язаним.
Сабіто був схожий на човен, що плив проти шторму, здавалося, ніби він от-ось обвалиться, але він не здавався. Кожної секунди він відчував, як його тіло відривається від чогось, що, здавалося, скувало його.
Нерухома вода відображає реальність, тоді як бурхливі припливи руйнують усе.
Сабіто, здавалося, щось зрозумів, але туманно, він не міг відволіктися від цього. Його тіло розслабилося, напружені м’язи заспокоїлися. Серед них Лео відчув, що Сабіто змінився, він сповільнився, але його атаки ставали дедалі сильнішими.
Лео посерйозив і ще трохи підняв планку. Сабито був у трансі, його тіло рухалося просто інстинктивно. Але кожен рух видавався набагато менш напруженим і природним.
Урокодавки випрямив спину. Вираз його обличчя було приховано за маскою, але тіло його тремтіло, коли він дивився на Сабіто. Макомо і Ґій відчували шалені коливання емоцій свого господаря.
Тіло Сабіно швидше захотілось, його легені, здавалося, дихали вогнем з кожним вдихом. Лео відчував, як наростає інерція руху Сабіто, ніби він до чогось готувався. Несподівано з нізвідки на нього напав Сабіто.
Дихання Води Самотня Форма, Потоп Дракона!
Позаду нього зчинився величезний дракон повені, він заревів і накинувся на Лео. Його супроводжував великий приплив, який, здається, хотів знищити все на своєму шляху.
- Вот дерьмо!
Лео не очікував такого раптового спалаху гніву. Він вирівняв дихання і підняв меч.
Дихання Дракона-Тугра Восьма Форма, Величність Лазурного дракона!
Позаду нього з'явився Лазуровий Дракон, він встромив у небо, трясучи повітря навколо гори. Через долю секунди він рвався до нього.
*Бум!
Потоп дракона зіткнувся з Лазурним Драконом. Їхні величезні тіла звивалися в повітрі, повітря тремтів, поле тріщало, дерева були вирвані з корінням. Гю та інші відступили на крок через хвилі. Пил заповнила поле, не даючи їм побачити, що сталося.
Коли пил усміхнувся, Лео випростався в весь зріст, але по його щоці пітніла тоненька струмінька крові. Що стосується Сабіто, то він лежав на землі. Його меч був зламаний, і він був без свідомості.
Макомо та Ґю відразу вибігли і підняли його. Урокодавець підійшов до Лео і вклонився.
Лео поспішив, похитав головою і з запалом сказав: « Старійшина не повинен!
Урокодавці підняв голову і урочисто сказав: - Те, що отримав Сабіно, неможливо висловити словами. - Це завжди було те, про що мріє кожен фехтовщик, спасибі тобі за все, що ти зробив.
Лео криво посміхнувся. Він ніколи не очікував, що Сабіто потерпить таку зміну, роблячи простий спарринг, він повинен був сказати, Що Сабіно просто монстр. Він зміг побачити природу Форми Дихання Води в розпалі битви і створив нову форму.
Чи багато хто може зробити це?
- Старійшина, я нічого не зробив. - Цей хлопець просто великий геній, він зрозумів це сам.
Урокодавець похитав головою і відповів: - Якби ти не приготував свою силу відповідним чином, він би вирвався з цього стану. - Цей стан не вдалося знайти, а тільки отриманий у відповідний час.
Лео швидко змінив тему. Він подивився на нокаутованого Сабіто і сказав:
- Ходімо в будинок. - Він може прокинутися в будь-який момент.
Урокодавці знав, що робить, але не зупинив його. Він повернувся до Макомо та Ґю і сказав:
- Пошли. - Сьогодні ввечері у нас буде грандіозний бенкет.
https://literna.net/uk/books/400-sorozhitel-demoniv-zavrshenii