Важке дихання
Лео з усіх сил намагався вибратися з темного лісу. Він відчував наближення кількох демонів, але хоч би як він намагався уникати їх, вони таки знайдуть його. Втома і запаморочення від втрати крові - все, що він відчував зараз. Головною метою було знайти безпечне місце для зцілення.
Наближається світанок... Треба триматися.
У його нинішньому стані вибратися з лісу було неможливо, тому він шукав підвищення, куди першим потрапить сонячне світло.
Залишилося небагато.
Він вже бачив скелю. Ще трохи і він вийде з лісу на відкриту скелю. Він виліз з густого лісу і впав.
Звук, що шелестить далеко за спиною може бути чутний. Лео дивився на горизонт, очікуючи заходу сонця. Він вже бачив, як ці демони підходять щораз ближче. Всі вони здавалися приголомшеними, але в їхніх очах з’являлося шалене бажання вбивати.
Здобувши свою мету, понад дюжини цих демонів збожеволіли. Саме в той момент, коли вони збиралися стрибнути на Лео, через гори далеко на сході з'явився яскравий вогонь.
Усмішка з'явилася на обличчі Лео, він повернувся і подивився на небо. Яскраві промені ранкового сонця створювали прекрасний образ, щоб прокинутися.
Так здорово бути живим.
Він зітхнув з полегшенням і знову подивився в бік лісу. Демони заричали, дивлячись на Лео, і пішли.
Відпочинивши деякий час, Лео дещо сів. Він повернувся обличчям до Сонця і зробив свою дихальну техніку. Кожен подих залишав за собою білий дим. Його рани, здавалося б, трохи зажили, але йому знадобиться кілька днів для зцілення.
Набравшись сил, щоб рухатися, він встав на ноги і оглянув місцевість. На даний момент йти в ліс у його стані - це не вихід.
Мої рани не настільки серйозні, але все одно потрібно принаймні два дні для зцілення. Треба вибиратися з цього лісу, поки сонце знову не зійшло.
Знайшовши стежку вниз по схилу, він обійшовся темними ділянками й подався до села.
Через дві години...
Лео все ще йшов по лісі. Але його обличчя з’явилось вдумливим виразом.
Три години по тому...
Лео все ще втрачався серед моря дерев. Він подивився на сліди від стріли на дереві і потер висок.
Схоже, я ходжу по колу.
Він уже сумнівався в цьому, коли не міг дістатися до села навіть після трьох годин ходьби, і тепер він підтвердив свої думки. Але Лео був упевнений, що його зараз не переслідує жодний демон.
Як це можливо? Якщо я не зможу вибратися звідси до настання темряви, то мені кінець. Соберись уже.
Проаналізувавши свої кроки, Лео проаналізував усе, що сталося зі вчора ввечері, і дійшов висновку.
Лужа крові... цей демон виявив деяку активність перед тим, як я вбив його? Чи це справді так? І ці демони могли точно визначити моє місце навіть після того, як я використовував своє приховування духа.
Що чорт візьми мені робити? Я не можу вибратися і не знаю, як це зробити, а найгірше цього, за мною полюють десятки демонів. Що ж, я розберуся з цим, коли прийде час. Оскільки я не можу вибратися звідси, моїм пріоритетом має бути відновлення витривалості та готовності до битви.
Лео знайшов чисту струмку і помився. Він потурбувався про диких звірів і збирав фрукти, затамувавши голод та відпочинок. Після їжі та відпочинку Лео почав виконувати свою дихальну техніку.
Під час тренування з Акірою старий чоловік говорив про переваги дихальної техніки, якщо вона виконується постійно. Щоб знищити демонів і боротися з будь - яким із Верхніх Лун, потрібно постійно дихати.
Це співставало з тим, що завжди робив його батько.
- Лео, справжній майстер бойових мистецтв, може виконувати свої прийоми, навіть якщо він непритомний. - Наше тіло буде налаштоване так, що навіть коли ми спимо, воно продовжуватиме працювати таким чином.
Вдох, видих...
Лео тримав свій меч, поки він проходив через всі форми Дракона-Тугра, роблячи. Але він сповільнився, настільки сильно, що здавалося, ніби час затримувався.
Пар піднімався від його тіла, коли він бездоганно проходив через всі рухи. Лео відчував, як швидко загояться його рани. Він відчував, як його м'язи вібрують у такт серцебиття.
Дихання Дракона-Тігра - це більше, ніж здається на перший погляд. Спочатку я думав, що мої рани загояться через два дні, але тепер, думаю, до ночі я буду приблизно на вісімдесят відсотків моєї повної потужності. Хмм, схоже мені доведеться практикуватися далі, якщо я хочу розгадати його таємниці.
Вчорашня бійка вже показала різницю між звичайною дихальною технікою і його власною.
Навіть після двох сильних ударів минулої ночі, на його тілі не було ніяких серйозних ран. Навіть ці легені порізів і синців під час бою вже утворили страп’я. Його регенерація була лякає, і він вірив, що це якось пов'язано з диханням Дракона-Тігра.
Він не міг пригадати, що саме про це говорив батько. Не маючи відповіді на це запитання, він запустив ці думки глибоко в свідомість і трохи відпочив.
Лео знову наситився і зробив свою дихальну техніку, проходячи через усі форми. Іноді він рухався повільно, як завитка, іноді швидко, наче спалах блискавки.
Коли Лео знову почав їсти й з’ївши ще одну порцію їжі, він приготувався до того, що останні промені сонця погаснуть. Як тільки настала ніч, він відчув наближення десятка демонів.
У його очах спалахнув гострий вогник. Тепер, коли він прибрав прихованого боса, він міг грати з цими міньйонами, поки не вирветься з цього проклятого лісу.
Час полювати.
https://literna.net/uk/books/400-sorozhitel-demoniv-zavrshenii