- Хіба ти не збираєшся бігти?
Цей звук наближався. Одяг Лео наскрізь промокла від поту, і він відчував його присутність прямо за спиною.
Безпогано. Я не можу втекти від нього.
Він знав, що його смерть була безнадійною. Його страх зник. Зробивши глибокий вдих, він обернувся. Дивлячись у ці мерзенні глибокі очі він запитав: - Ти вбив мою сім'ю?
Демон на секунду здивувався і розсміявся: - Ха-ха-хо, я тебе пам'ятаю. - Ця жінка захищала тебе, навіть коли я жував її. - Після того, як я наситився, я збирався з'їсти тебе, але потім ти помер. - Я не буду їсти черстве м'ясо. - Мабуть, я помилився.
У ньому запала гнів і ненависть. У нього було пусто в голові, і все, чого він хотів, - це помститися. Не розуміючи, що за істота перед ним, він атакував. Він схопив сокиру, яка висіла в нього на поясі, і сильно помахав їм.
Однак демон зухвало розсміявся і відстрочував сокиру. Лео відчув, як його кістки закрипеліли від цього удару, але перш ніж він встиг щось зробити, величезна сила обвалилася на його тіло і люто відкинула його геть.
Кашель! Кашель!
Коли Лео йшов по твердій землі, він виблював кров. Його зір почав розпливатися, він з усіх сил намагався встати на ноги.
- Дякую за їжу.
Демон захопився в долоні і стрибнув на Лео. Весь його рот широко розкрився, намагаючись вкусити його.
Перед смертю Лео відчув, що його подих сповільнився, а голова закрутилася. Його думки блукали по днях, проведених з батьками в попередньому житті.
- Послухай, Лео, це спадщина нашої сім'ї. - Він перейшов від твого діда до батька, це гордість нашої сім'ї, - говорив йому батько.
Молодий Лео сидів на колінах у мами і дивився, як батько розмахує мечем. Він рухався так швидко й елегантно, що кожен його рух змушували меч сильно гудіти. Лео був загіпнотизований рухами батька.
- Мамо, тато такий класний!
Вона міцно обійняла сина і подивилася на чоловіка з сяючою посмішкою: - Ха-ха, звичайно! - Він найкрутіший.
Лео був прикутий до батька, коли запитав: « Мамо? »
Мати лагідно погладила його по голові і гордо сказала: - Дивись уважно, Лео, це наша спадщина, передана з покоління в рід меч Дракона-Тігра.
Перед смертю Лео згадав про рухи свого батька. Його тіло інстинктивно б'ється, демон був лише на волосині від нього, коли він втратив свою ціль. Він обернувся і побачив, що хлопець намагається встати.
Як він це зробив?
Демон знову атакував, Лео злегка нахилився і легко ухилився. Побачивши, що він знову втратив свою мету, демон розлютився і люто атакував його.
Кашель! Кашель!
Незважаючи на те, що він кілька разів ухилився, Лео не зміг втриматися і закаштував кров’ю, його ноги втратили силу й впали.
Демон посміхнувся і накинувся на нього. Він майже відчував запах крові Лео, уявляючи солодкий смак плоті, огидна усмішка розцвіла на його обличчі.
Я думаю, що це все...
Лео закрив очі і став чекати смерті, але цього не сталося. Він відкрив очі і побачив фігуру, яка перемагала шлях демонові.
Це був Акіра. Він стояв високий, як гора. У нього була зовсім інша атмосфера. Лео здавалося, що дивиться на лютого звіра.
Акера тримав демона за шию, як курку. Меч, який мерехтить холодним блиском, був у його руці.
- Не рухайся, Лео, твоє тіло в повному безладу. - Твої внутрішні органи, можливо теж змістилися, залишайся там. - Через секунду все буде скінчено.
Демону здавалося, що він стоїть перед дикою звіриною. Він хотів втекти, але ця рука була як залізний прут, вона не піддавалася!
- Геть.
Голова демона зісковзнула у горло і розсипалася попромом. Лео встиг побачити це перш, ніж знепритомнів.
Коли він відкрив очі, темрява закрила його зір, він безцільно блукав, поки до нього не дійшов слабкий голос.
Лео... Лео...
- Мамо? Він озирнувся в темряві, щоб знайти власника цього голосу. Поступово темрява розсіялася, і тепер він сидів на стільці й спостерігав за тим, як батько навчає своїх учнів. Його ніжна мати сиділа поруч з ним і читала книжку.
- Я повернувся? - Чи це сон?
- Що сталося, Лео? - Вона запитала маму, коли вона побачила його в заціпенінні.
Лео подивився на маму і похитав головою.
- Нічого, мамо.
Його матері були цікаві, але вона все одно повернулася до читання. Лео не знав, чому він знову тут, цей спогад був для нього абсолютно особливим.
Щороку у свій день народження батько виконував усі форми своєї спадщини.
Меч Дракона-Тігра.
Лео спостерігав за тим, як його батько поступово виконував кожну форму. Він міг легко назвати кожну форму і знати, які точні рухи необхідні для її виконання. Коли остання форма була зроблена, все навколо нього почало зникати.
Знову відкривши очі, він побачив знайомий стелю. Аромат ліки поплив у кімнату, намагаючись сісти, він побачив, як старий Акіра возиться на кухні.
Його тіло було покрите бинтами, і він відчував слабкість у всьому тілі, але він був живий. Акіра з тарілкою гарячого супу і сів. Побачивши очі Лео, він зітхнув.
- Я знаю, що у тебе багато питань, так що питай.
- Що це була за штука? - запитав Лео.
Акіра дав йому миску з супом і спокійно сказав:
- Ти вже мав здогадатися, що це був демон.
Зробивши глибокий вдих, Лео заспокоївся: - Демони існують? - А ти хто такий, старий? - Ти вбив його так легко.
- Демони існують вже понад тисячу років. - Це жорстокі, злі створіння, які харчуються людьми. - Вони забрали багато невинних життів, більше, ніж ти можеш собі уявити. - З часом деякі люди повстали проти цього зла. - Такі люди століттями боролися з цим злом, стримуючи його. - Ці люди називаються Вбивцями демонів.
https://literna.net/uk/books/400-sorozhitel-demoniv-zavrshenii