Розділ 3103 (1). Сім втілення серед людей, і одне - в шеолі.
Сильний поштовх. Мо Фаню здавалося, що він врізався у тонке дзеркало і в його тіло почав входити чисте повітря.
Окочені м'язи, застигла кров і затьмарені спогади... Все стало оживати.
Навіть його мертве тіло і гниюча душа!
Мо Фань висів у повітрі, але відчайдушно крутив головою, намагаючись подивитися назад.
Величезна темна пучина була все далі. Його тіло дедалі більше занурювалось у темряву, а силует ставав все меншим.
Мо Фань не вирішив дивитися далі і закрив очі.
Серце розривали муки сумління, а в голові все ще звучали слова Му Бая.
Падший ангел...
Він ще зможе повернутися в цей світ?
А якщо ні?
Попавши туди, Мо Фань зламався на першому ж рівні. Його охопили страх, божевілля, розкладання і розпач.
Як він наважився піти туди вдруге?
.........
- Мо Фань!
- Мо Фань!
- Мо Фань!
Він повільно відкрив очі. Тепле сонячне світло падало на його щоки, а вітерець ніжно обдував шкіру.
Так багато людей турбуються про нього. Він чув їхні радісні голоси...
Він був там лічені години, але, здавалося, що пройшли десятки років. Тоді скільки мук доведеться зазнати тим, хто занурився там надовго?
Він думав, що стане героєм. Зрештою кожен з нас справився краще за нього. Кожен з них заслуговує презирства.
- Чому!
- З яких пір, я, Михаїл, повинен питати у вас дозволу, щоб стерти з лиця землі відступника! - Побачивши, що Мо Фань повернувся з гармати, Михаїл сказився.
Чому ж, починаючи з суду і закінчуючи цю битву, так важко вбити одну людину? Якщо б не їхні обмеження, то чорна й заборонена магія поширювалася б дедалі ширше. Тоді монстри знову взяли б верх над людьми і зробили би їх своєю їжею. Чи вони нудьгують за давніх часів, коли люди були рабами? Це деградація людства!
Без Священного міста не було б магічної конвенції, чи заборона на чорну магію. Ця слабка магічна цивілізація не витримала б тиску інших вимірів!
- Ти руйнуєш тисячолітню історію! - Збрехав Михаїл, вказуючи на Мо Фаня.
- Мене нудить від твоєї балаканини! - Кров Мо Фаня не тільки знову почала текти по венах, вона забурлила.
Тепер він був схожий на потомка стародавнього божества смерті. Він переродився і ставав сильнішим.
Серед його восьми втілення були душі чесноти та душі пороку. Тому його сила наполовину складалась з високої чистої енергії і половини із збоченої брудної.
Його тіло окутало яскраве полум’я червоної пташки, яка відродилась у тотемі, птаху. Кожен язик полум’я був наповнений святою силою і благородством.
Але його венах текла кров темного демона. Глибокий внутрішній гнів розпалив вогонь демонів. Очі Мо Фаня перетворилися на два смолоскипи, які могли спалити душу людини. У світ з'явився справжній демон!
У тілі Мо Фаня злилися два види вогню.
Стоячи між двома священними містами, Мо Фань вже не розумів усього більшого — світла чи темряви.
- Зараз я лише хочу пролити твою смердючу архангельську кров, щоб вшанувати пам'ять всіх, кого ти вижив з цього світу. Знав би ти, як кожен з них сумує за цим світом - Мо Фань дивився на Михаїла.
У його тілі сяяли два найсильніші вогні цього світу. Вони повинні були застелити небо і світло самого сонця. Але люди відчували, що від Мо Фаня виходить могильний холод. Він торкався душі кожної людини, і вони змагалися від жаху. Це була ненависть до Михаїла, ненависть тисяч людей!
Сам Михаїл бачив лише себе і захищав свою незрівнянну святість. Але кожен, кого він погубив, любив цей світ не менше за нього!
Саме тому він розв’язав цю безглузду війну, тож вирішив принести його в жертву, щоб покласти край усім суперечкам...
Ось тільки багато хто як і раніше не розуміли, що це рівновагу та спокій будуються на тих, хто пожертвував своїм життям. А не на Михаїлі!
Сяйво шістнадцятикрилого Михаїла може засліпити більшість людей. Вони можуть піднестися за ним у цьому фальшивому світі, відкидаючи тих, хто намагається вижити внизу.
Але Мо Фань бачив справді світлі душі. Тому він ні за що не повірить у цю брехню!
- Поживи за мене...
Він чув це не тільки від Му Бая. Так говорив кожен, хто виходить з цього світу, за мить до того, як зникнути в пучині.
Сам він не є в’язнем, який уникав темряви. Завдяки зусиллям багатьох людей він тут.
Під його ногами плечі багатьох людей. І якщо він впаде, то підтримає його і не дав піти до дна!
Чому треба сміятися з високого становища?
Чому б не простягнути руку тим, хто внизу? Вони задихаються в грязюці. Їх повні сліз очі прагнуть світла.
Хіба ж ангели не повинні наділяти людей надією?
Чому вони затоптують їх?
- Іцю, ти недостойний бути моїм втіленням справедливості!
За спиною Мо Фаня одна за одною з’явилась вісім душевних втілень.
Маг обернувся і простягнув руку до безтілесної душі та схопив душу справедливості Іцю.
Крижаний погляд Мо Фаня буквально знищив її!
Він сам знищив одне зі своїх втілень!
Це було жахливо, але на обличчі Мо Фаня не смикнувся жоден м'яз.
Зірка на грудях Мо Фаня теж почала падати!
Демонічний вогонь і полум’я червоної птиці злилися воєдино. Святий і демон!
Крадіжки чесноти та пороку. Сім між людьми, і одна в шеолі.
Мо Фань знав, що тепер у нього ніколи не буде цілісної душі. Але він може стати сильнішим завдяки цьому єдиному дефектному втіленню!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku