Розділ 3067: зробити те, що повинен
Кілька судочинців якийсь час розгублялися, не доганяючи, як можна протистояти контраргументам Цзу Хуаньйо.
Зловживання забороненою магією... це злочин і поруч не стоїть за тим, що вони намагаються йому інкримінувати! Зловживання чаклунством без належних жертв не притягне навіть до ув’язнення!
- Мда. Оскільки вже наслідок дійшло до цієї точки, прошу залишитися слуги суду, всі інші можуть бути вільні, - сказав Раміель, відчувши, що справу прийняли небажаний оборуд.
Якщо дати Сзу Хуан’яо говорити і далі, схилюючи на свою сторону ще більше судовиків, то Мо Фаню пройде з рук та все інше!
Зловживання забороненими чарами не є результатом їхньої надії!
Вони повинні надати йому вищу міру!
Мо Фаня повинен зрозуміти той самий кінець, що Вентая — його треба відправити до шеолу!
Для цього вони повинні чітко дотримуватися встановленого плану.
***
Люди розходилися, Цзу Хуан’яо в суворому судовому накидці спускався сходами з трибуни.
Той, хто чекав його Цзу Сянтян стояв осторонь.
- Дідусю, я чув, що Ви заступилися за нього, - невдоволено вимовив він.
Новини розлетілися в мить не тільки через будинок суду, але й по цілому Святому місті — майже кожен знав про те, що сталося, хоча Цзу Хуан’яо ще навіть не встиг вийти.
Усі знали, що Цзу Хуаяньйо виступив проти головного суду і став на захист Мо Фаня.
- Змити вбивство архангела з його рук ми не в силах, але ми можемо спробувати пом'якшити покарання для нього. Нас влаштовує будь - який результат, лише щоб його не відправили до шеолу, — мовчав Цзу Хуан’яо.
На обличчі Сянтяна з'явилися сумніви, він думав, що його дід безрекомендовано залишиться на стороні архангелів Священного міста і буде одним із тих хто винесе Мо Фаню жорсткий вирок, оскільки заборона сили цього хлопця та так потурбувала надто велику кількість людей.
- Дідусю, я не розумію... Ви витратили десятки років, щоб досягти теперішнього становища у Святому місті, з чого ж раптом пішли проти них? І архангел Михаїл, і Рэміель хочуть, щоб Мо Фань зник з цього світу, хіба так Ви не ставите хрест на своїй подальшій репутації? - Цзу Сянтя тільки тепер вирішив висловити те, що думав.
Мо Фань — їхній ворог, а не друг!
Чому ж заради ворога клан Цзу повинен видавати святе місто?
Цзу Хуан’яо зупинив крок і подивився на внука, очі старого були зовсім тьмяними.
- Хіба я сказав неправду? - Сянтян, який відчував, як погляд родича буквально змушує його трястися від страху. Цзу Хуан’яо завжди тримав у страху, бо без нього клан не був би таким успішним і відомий за межами Китаю.
- Сянтян, твій дідусь за все життя прийняв багато рішень. Між ними були й операції з сумлінням. Я не Шао Чжен, що пішов з поста заради власних понять про справедливість і не Хуа Чаджаньхун, який захищає країну від нападок морських тварей, але у мене є якість, яку не вдалося розвинути жоден із них - я бачу силу, як щодо репутації, то там просто треба вміти вести переговори, - старий видужає тростину та йде далі.
Сянтян з повагою взяв цю дівчину під руку. Вони вийшли на метушливу вулицю, але вирушили не до своїх апартаментів, а далі прогулюватися людними тротуарами.
Він знав, що дід ще повинен йому щось сказати.
З дитинства Цзу Сянтяни слухав дідуся, не сміяючись перекосити йому, але цього разу не витримав...
Навіщо рятувати Мо Фаня?
Мо Фань опоганив святе місто, вбив архангела... Східні Архисти точать на нього зуб — хіба це можливо?
- Я не ставлю під сумнів ваше рішення, але ми всі знаємо порядок Святого міста — тут нічого не змінити, навіщо ж ще дати зайвий привід для пліткування про нашу сім'ю, - молів Сянтян.
- Люди змінені... Йдучи спочатку до світла і прогресуючи, в якийсь момент вони виявляють себе у капіталістичній пастці ... але твій дід не такий. За своє життя я пройшов через все, робив добрі і погані вчинки... і все це заради того, щоб в один день мати можливість висловити вищескладним те що дійсно думаю ... зробити те, що справді повинен, - Цзу Хуаньяо перебирав тростиною, то й справа застрелена у брусчатці.
Сянтян глянув на нього як на незнайомця.
З найгучнішої пелюшки саме дідусь навчив його думати наперед, аналізувати ситуацію в суспільстві, приховувати свої справжні думки і намагатися досягти успіху всюди.
Говорити, як думаєш, і робити, що повинен?
Він вважав свого діда останньою людиною на планеті, з якої можна почути подібне!
- Дідусю, ви думаєте, що це був саме той момент, щоб говорити те, про що подумається? Дідусю? - Сянтян побачив, що погляд старого був спрямований в кінець вулиці.
У кінці вулиці була старовинна площа, на якій проводились страти. Навіть після смерті тіла страчених залишали висіти там.
Цзу Хуаньяо прискорив крок, не відводячи звідти погляду.
Цзу Сянтя осяяло.
У кінцевому підсумку є тільки одна людина, яка може довести старого до такого стану.
Седовласовий, з тростиною в руці... З тьмяних очей його поливались сльози.
Своєю поведінкою Цзу Хуан’яо намагався сказати померлому, що він відчуває докори сумління!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku