Розділ 3065. Тільки Михаїл.
.......
Червоні дюни Сахари.
У сонячних променях схили дюни сяяли різними барвами, а це ще більше приголомшувало пустелі містиці.
Але інший схил впав у тіні. Четверта смуга світла поділила пустелю на дві частини: червоний і чорний світ.
У тіні виднівся силует жінки. Її шкіра була смуглою. Обличчя вона приховувала за фарбовою вуалью, а тіло було вкрите шовковим одягом золотого кольору. Вона йшла в тіні на зустріч сонця.
Коли сонячні промені осяяли тіло дитини, пустинні духи навколо неї відразу розвіялись.
Пориви вітру вдарили її вільним одягом, і вона почала з’являтися на тонкому силуеті.
Пуф-пуф...
У небі за нею постійно слідував білий какаду. Дівчина підняла руку і дозволила птахам опуститися на неї.
- Помер! Свята тінь померла! Хтось убив святу тінь! Хтось убив святу тінь! Не можна пробачити! Не можна! - Казав какаду.
- Ви втратили архангела? – запитала жінка.
- Ні! Ні! Хтось убив святу тінь! Хтось убив святу тінь! Не можна пробачити! - Так, я повторював папугу.
- Духи Сахари мертві. Незабаром вони не робитимуть нічого, але лише розвідники. Володар у глибинах пустелі хижий дивиться на людські володіння. В найближчі десять років він точно почне діяти... Запам'ятай ці слова і добави їх до писання архангела, - сказала жінка папугу.
Полякай повторив її слова.
- Добре. Як звали померлого? - Вона запитала дівчину.
- Свята тінь Кай.
- Вони таке робили... Хто міг наважитися вбити святу тінь? Передай мені всі справи і завдання Кая. Після повернення до Священного міста я особисто розберуся з цим.
*уа! Ваа!
- Сзади! Позаду! Небезпека! - Поляк раптом замахав крилами, мало не звалившись на пісок.
Чорна дівчина повільно обернулася і вдивлялася у червоні дюни.
Піщані дюни тягнулися без кінця, але раптом з’явилась силает. Істота стояла на червоному піску. Його очі виблискували навіть через піщану пелюшку. І навіть на великій відстані вселяли жах.
Поляк настільки злякався, що його мова стала заплутаною. Але жінка стояла не рухаючись.
- Мабуть ми повернемося в святе місто трохи пізніше. Господар Сахари не хоче, щоб люди знали про його плани.
- Небезпека! Небезпека!
.......
.......
Священне місто.
Заросле подвір’я.
Він задерся голови і вдивлявсь у прекрасне небо.
Мо Фань вже почав трохи нудьгувати за зовнішнім світом. Він особливо турбувався про одну людину. Він не знав, де вона і що з нею.
Бо це гірське містечко. Вечорами без світла ліхтарі перед вами були найпривабливішими очима зоряного неба. Густа розсипання діамантів здавалась такою близькою.
У Мо Фаня забрали свободу.
Майже всі відняли.
Він не міг ні з ким зв'язатися, і навіть його улюблений доставник Цзу Сянтяна не було видно.
Нарешті до нього прийшло почуття самотності.
День за днем священне місто кинуло для нього яму. Але їм доведеться добре старатися, щоб поховати його.
Насправді Мо Фань не боявся.
Він вже пробув у темній вимірі майже рік і звик до місцевого повітря.
Він просто почав турбуватися про людей. На нього з’явилися спогади, і в його пам’яті виринали близькі особи. І чим більше він думав, тим більше не хотів упокоритися і обманути їх.
- Мо Фань, пора на суд, - голосно сказав охоронець Брук.
Він ніби чергував на дворі цілодобово. Мо Фань ніколи його не бачив, але знав, що він серед бур'янів стежить за кожним його рухом. Якщо Мо Фань чхне, Брук відразу ж докладе про це архангелам.
Мо Фань до цього моменту ще ніколи не побачив Михаїла.
Але Михаїла найбільше турбує доля Мо Фаня, що хлопець навіть почав підозрювати що все це був саме його план!
- Мені одягнути костюм? — запитав Мо Фань.
Брук оглянув Мо Фаня з ніг до голови, якщо сам одягнеш - буде простіше ховати.
- Я йду на суд, а не на страту - сказав Мо Фань.
- А яка різниця? Ти і сам знаєш, що кінець близько. Ті, хто вставали на шляху Священного міста ніколи не йшли живими, - Брук посміхнувся, обнаживши жовті зуби курця.
- Це Священне місто встав на моєму шляху, - сказав Мо Фань.
- Ти вбив архангела. Які б не були причини, тобі не жити. Подумайте, архангели керують світом людей. Вони найбільш безкорисливі і безстрашні люди у світі. Якщо пробачати вбивць, що буде з Священним містом?
- Святе місто тисячоліттями служило людям. Саме завдяки йому люди можуть жити в безпеці, а магія досягла такого успіху.
- Ти насмілювався порушити його закони, а значить порушувати тисячолітню культуру магії. Інакше чому ж ви стали перед асоціацією п’яти континентів, перед лицем всього людства? - Характерно говорив Брук.
- А що я повинен був робити? От якби ти був на моєму місці. Архангел хотів би влаштувати тобі неприємності, щоб вбити тебе і змусити битися з невинними. Щоб ти робив? - запитав Мо Фань.
- Дуже просто. Ти не повинен був вбивати Саріеля. Щоб він не робив, ти повинен був залишити його живим, як би несправедливо це не здавалося. Ти повинен був віддати його в руки Михаїла для справедливого суду, тільки він має право стратити архангелів. Ты – нет. Ніхто у світі не має на це права. Зрозумів? - Гарно сказав Брук.
Мо Фань посміхнувся.
Все повертається до Михаїла.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku