Розділ 3027. Молитвна магія.
- Будь ласка, підтримайте нашу фею Е Сінь Сі. Вона впорається краще, ніж Ідіша - хлопець у татуванні з усмішкою розчавлював людям гілки оливи. І навіть якщо люди не брали квітів, він таки ввічливо подякував їм.
Невдовзі до нього приєдналися кілька друзів. Вони передавали квіти, передаючи спільні надії.
Кожна країна прагне миру і спокою. Ніхто не хоче страждати.
- Дайте мені, Мо Цзян Сін рішуче приєднався до хлопців і теж почав роздавати квіти.
- Ха-ха, дядьку, давай намалюю, - один з хлопців намалював на щоці чоловіки лист оливи.
- Дядько, ти такий енергійний, не те, що ці старі мумії, - хлопець з татуюваннями посміхнувся.
- Ми не програємо захисників Ідіші! - Сказав художник, розмахуючи фарбами.
- Гей, ви теж захисники відпливів! - У цей момент до них підійшла група людей.
- Татуїровки!
- Так, давайте разом. Нехай всі бачать, як нас багато.
- Намалюйте, мені теж нарисуй!
- Я приніс наклейки.
- Іди сюди, намалюй мені на грудях, поруч з серцем...
Мо Цзя Сін, засміявся з натовпом молодих людей, і це їх дуже схвилювало. Вони легко заражалися ранковою атмосферою, але залишалися собою і виражали свою думку.
Раптом почались природні танці, хором запеліли, а в повітря піднявся кольоровий полог, схожий на прекрасну фату нареченої.
......
Матушка Памиша нерухомо стояла на виборчій сцені. Вона посміхалася.
Вона вже давно не бачила місто таким щирим. У цьому і чарівність людей, які вірять у свою силу та вибір. Афіни — це фундамент Парфенона. Врешті-решт, саме афіняни повинні вибрати. Краще і не може бути.
Святі стояли по обидва боки від мами. Зараз ніякі слова не мали сенсу. Вони могли лише спокійно дивитися на місто...
- Завершивши свою молитву, розкрийте долоні, дозвольте вашої енергії впалити у грецьке небо! - Знову почувся голос матусі.
Люди один за одним закінчували свої молитви з квітами в руках.
Сотні тисяч квітів — наче сніговий килим Альпійських гір. Люди піднімалися в небо, а люди піднімали голови і дивились на них.
Сяття магії омивало плечі кожного...
Коли люди молилися до кінця, перед ними з’явилася чудова картина зворотного дощу із білих квітів.
Молитви завжди є безтілесні і існують лише в серцях людей. Але цього разу люди бачили їхню силу. Вони могли бачити, як їхня віра піднімається в небо. Вони вибирають, вони вирішують, піклуються...
Майбутнє Парфенона залежить від них...
Це набагато дивовижніше, ніж прогнуті вибори...
Хоч би хто став феєм, Парфенон звільнився від старого мислення. Він вже зробив крок вперед.
.......
- Давайте подивимося на попередній результат. Усі, хто ще не закінчив молитися, будь ласка, продовжуйте. Молитовний час закінчиться через три хвилини, - сказала матуся.
Матушка повільно повернулася і подивилася на дві статуї.
З одного боку були гілки відпливу. Кожні десять тисяч молитов додавали одну гілку.
Матушка спершу подивилася на Сін Ся.
Вона збиралася при всіх людях порахувати кількість гілок.
Але, подивившись на зап'ястя боввана, матушка хмурилась...
Жодної гілки!
Як це можливо?
Невже всі мешканці міста підтримали Ідішу? А Шинь Сія не набралося навіть десяти тисяч?
Але коли квіти піднімалися в небо, мати бачила багато олив. Їх точно було більше десяти тисяч!
Мама ненавмисно перевела погляд на статую Ідіші.
На шиї вінок, на якому має чітко бачитись кількість квітів.
Мама знову завмерла.
Жодної квітки!
Чи її також підбадьорювало так мало людей?
Що відбувається?
Вона бачила, як море квітів піднімалося над Афінами...
Чому обидві найсвятіші не отримали нічого?
Може бути справа в самій магії?
Але вона залишалася незмінною!
- Мамо, результат ще не з'явився? - Тихо запитав старий Фарман.
Люди переводили погляд з неба на вивищення найсвятіших.
- Чому затримка?
- Як ніби не з'явилося жодної квітки!
Усі поважали статуї, чекаючи на результат.
Але ті, хто розбирався в молитовній магії знали, що результат з'являється відразу. Як тільки набирається десять тисяч молитов, з’являється гілка або квітка.
Але нічого не сталося.
Щось не так!
Е Син Ся і Ідіша мимовільно пересунули погляд на матушку.
Мама була розгублена.
Вона сама не розуміла, що відбувається.
Невже вона помилялася?
Однак вона зрозуміла, що з молитовною магією все було гаразд.
- Так, ніби стався збій, - сказала матусю Памиша.
Вона повернулася до людей і м'яко посміхнулася, даючи знак, що не варто хвилюватися.
Матушка простягнула руку і схопила пелюстки, що висять у повітрі.
Люди не могли зрозуміти її, а дехто почав понюхати пелюстки.
- Це не жасмін і олива! - Раптом у натовпі почувся чоловічий голос.
Матуся вже зрозуміла, але голос чоловіка змусив її прокинутись.
Справа в кольорах!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku