Розділ 209: Поломлення світла серед льоду
Му Нін Сюе ніколи не вважала себе людиною, з якою легко жити. Вона дуже рідко віддає свої інтереси.
Коли люди намагаються наблизитись до неї, вона відразу ж одягає свою маску відчуттєвості, через що багато людей навколо відчувають себе дивно.
Хоч би якою була поведінка людини, самовдоволеною чи байдужою, якщо вона не відповідає тому, як почувається насправді, її поведінку сприймають інші дивно і навіть негативно. Саме таке враження у більшості випадків про себе залишає Мун Сюе — це завжди виглядає непривабливо й відстороненим.
Таких дівчат як Янь Лані небагато. У її словах Му Нін Сюе не почула ні краплі лести або інших сторонніх мотивів.
Чесно кажучи, Янь Лан навіть володіє якоюсь особливою привабливістю через яку вона здається такою рідною.
Му Нін Сюе справді захоплювалась нею, тому Вей Ґуана різко відповів: « Це було дуже самозакоханим ».
Вей Ґуан думав, що Янь Лан зашукає перед ним, але це було не так.
***
Янь Лан також є видатною чарівницею. Її спеціалізація - це харчі. Вона має знання, як використовувати продукти так, щоб організм менше охолодився або що отрута повільніше поширюється по організму.
Магі з такою вузькою спеціалізацією трапляються рідко, хоча їхня діяльність майже завжди є ключовою.
- Лідохідний гліссер стане нашим основним засобом пересування вглиб Південного полюсу. З цим кораблем наші ноги не торкатимуться крижаної поверхні, а отже, холодні будуть менше впливати на нас і найважливіше — він може зігрівати нас.
На жаль, на гліссері можна проїхати не скрізь. Тому деякі ділянки мають переміщатися з додатковим вантажем і чим довше ми будемо знаходитись у території Південного полюсу, тим швидше буде згасати вогняне кільце всередині.
- Але сам факт того, що для початку у нас є такі ресурси, вже радує, - сказав Ван Шо, згадуючи свою першу експедицію на полюс.
А тоді вона далася йому дуже важко. Йому довелося подолати велику відстань, він втратив ногу, а ніхто навіть штовхом не пам'ятає про його досягнення. І тільки тепер, коли вийшов наказ Асоціації п'яти континентів, в Імператорському університеті раптом згадали, що у них є така людина, яка може очолити групу магів.
Синій океан ставав все чистішим і яснішим, і здавалося, що тільки після того як вони проникли на заборонені для людини території, природа заграла всіма своїми фарбами — синова була такою обеззброїтиючою, яка створювала враження, ніби ніщо не могло її висихнути.
З часом білі льодовики, що літали на морській колесі, почали вимальовуватися і туди повільно пливли білі кораблі.
По дорозі Му Нін Сюе зустріла багато залишків від інших кораблів, що плавали на поверхні.
Віддзеркалюваного звідусіль світу почало здаватися, що на залишках кораблів маячать примарні душі, які вдивляються удалечінь.
Коли вони пливли далі, то підпливали до крижаної межі — синя вода раптово перетворювалася на кригу і з боку це виглядало так, ніби там починається інший світ.
І світ цей виглядав надзвичайно спокійним і тихим.
- Ми досягли Південного полюсу, - сказав Ван Шо, але голос його при цьому пролунав неспокійно.
Насправді він не хотів повертатися до цих країв. Тільки крижаний дихань повіяв їм убік, як обрубка його загубленої ноги відразу ж знімала.
- Продовжуємо рухатися далі, ніякого відпочинку. Ми і так втратили надто багато часу - виголосив Вей Гуан.
- Зараз вже потрібно пустити когось вперед дослідити шлях, тут починається територія проживання крижаних хижаків, — відповів на це Ван Шо.
Вей Ґуан обвів очі округу, не бажаючи вдаватися до цієї профілактики.
Це всім потрібен час, поки маги перед ними не переконаються, що далі дорога безпечна.
- Ладно. Хлопці, ви підете вперед і перевірите, чи немає там чого, - сказав Вей Ґуан.
- Так!
- Так!
Дорогу розчищали двоє братів. Вони були дуже схожі і фізично, і рисами обличчя.
Вони викликали білу і чорну пантер. Білі мали крила, і вона могла летіти по повітряу, а чорна — гострий кігті, завдяки якому швидко мчала на слизькому льоду.
Два брати сіли на звірів і попрямували вперед. Минуло лише кілька секунд, як вони зникли з поля зору.
Той, хто побачив це, наздоганяє брови.
- Тут кругом лід. Світло відбивається від крижаної поверхні і перекручує зображення перед очима. Це може дуже ускладнити наступний шлях, пояснив Ван Шо.
- Хіба це не означає, що ми відразу заблукаємося? — запитав один з імператорських магів.
- Це не найстрашніше, - відповів старий.
- А що тоді найгірше? - поставив питання Вей Гуан.
Так само як ми не бачимо тих, хто йде вперед братів, ми можемо не розгледіти монстрів навколо. І коли нам буде здаватися, що тут пусто і нікого немає, ми можемо опинитися прямо в звірному логіці.
- Що?
- І таке буває?
Серед чарівників пішли обговорення.
- Тому ми повинні бути надзвичайно обережними. Подальший шлях мусить бути досліджений, це не можна нехтувати. По суті, ми повинні вести дозор всіх сліпих зон навколо на наявність монстрів, - додав Ван Шо.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku