Розділ 2994. Драконячий повітряний ковпак.
Червона гора кісток знову зашевилася. Зверху було видно, як серед грудей мертвих утворюються нові піки.
Ці піки були схожі на довгі костяні списи. Вони виросли без будь - якої закономірності, і найвищі навіть витягали до хмар.
Кисковий спис потягнувся в бік дракона. Багато костяних шаманів скеровували свою магію на Цін-луна. Коштовні списи і криваві клики встромлювалися у шкіру дракона.
Зростає кількість отруйних іклаків. Вони вгризалися у тотверту луску дракона, а списи встромлювалися до місця, де чешука вже відвалилася. Кілька разів вістрям прокололи шкіру...
Цин-лун літав над горою неживи. Вдаром кігтів він залишив у горі величезну діру. Але з землі як і раніше карабкалося безліч неживі, і вони швидко заповнили цей пробіл.
У небі лунав різкий сміх підводної володарі. Вона ніби сміялася над діями дракона.
Гора Мертвих продовжувала рости. З часом кількість копій стала чимраз більшою. Свірепа фортеця могла в будь-який момент і у кожному напрямку вистрілити отруйними зубами.
Цин-лун не міг використовувати свою силу. Якщо він ударить хвостом по горі, то не зможе встромитися у нього гострі списи.
Цей священний "трон" мерців начебто був створений для боротьби з істотами такого розміру, як Цін-лун. Він постійно зростав і ніби хотів прибити дракона до трону.
......
Цин-лун тримався на відстані. Він почав швидко пересуватися, і навколо трон в кільце на відстані п’яти кілометрів.
Його голова і хвіст утворили велику дугу навколо трону мертвих. Після цього голова дракона почала підніматися вгору...
Його тіло все ще оточувало трон, але тепер рухало набагато швидше і з'явилось потужне повітряне течія.
Потоки повітря оточили трон по периметру.
Голова дракона знову потягнулася вгору, і він засув ще швидше. Тепер було видно тільки його розмитий силует, і коли він змив вгору, на цьому місці все ще залишалася його тінь!
Підвищення, оточення, прискорення!
Незабаром дракона перетворилася на суцільну смугу. Він піднімався вище, звучала лійка вітру і зрештою перетворилась на вітровий ковпак, який покрив трон мерців!
Ветер ламав костяні списи. Мертвих, що літали вгору, засмоктали в повітряні течії і вони літають по колу як маленькі брудні пісковички.
Армії мертвих людей на землі теж зазнали великого удару.
Дракон продовжував обертатися в небі, а повітряний ковпак під ним здавалося вже накрив весь Пудун.
Гора мертвих захиталась і почала обвалитися, потім повітря розривав у клочику істот із середнього шару, а тоді замучувалась основа гори, і зрештою весь трон трупів розвалився...
Кості розлетілися в різні боки і лише через кілька років впали у море.
Ведучий дракон не припинявся. Мертві, що були в стані зіткнення з зеленими потоками, відразу розлетілися на шматки.
Небо заполонили червоні морські кістки. Дехто літав у повітрі, як пилюка, і деякі падали на землю наче град.
(Сміх) Її трон розвалився, а сама вона не могла конкурувати з драконом.
Дракон все ще ширяв в небі. Коли він почав спускатися, земля накрила колосальну силу.
Імператриця морської неживи стояла серед своєї армії...
Раптом земля затремтіла. На те місце, куди пильно дивився дракон, ніби опустилася незначна сила.
По землі, де стояла імператриця зі своєю армією поповзли тріщини!
Земля в цьому місці просіла майже на п’ятдесят метрів! Усі мертві, крім самої імператриці перетворилися на червоний пісок.
Імператриця, розчавлена неживою головою до неба, де літав дракон, і люто загоїла. Її тіло тряслося.
Дракон зарозуміло дивився на неї з висоти.
Раптом земля просіла ще на кілька десятків метрів!
Навіть ділянка моря після стиснення може стати надзвичайно твердою. Що вже казати про шматок землі, наповненої глиною, камінням і піском.
Цього разу імператриця не могла втриматися на ногах. Вона впала на коліна, її кістки тріснули, а дивна біла вуаль на голові зникла.
Її тіло випромінювало криваве світло. У янтарних очах світилося божевілля. Але як би вона не чинила опору, то не могла звільнитися від придушення дракона.
Земля продовжувала просідати. Сила пригнічення ставала дедалі більшою.
Кістки та череп імператриці покрилися тріщинами.
- Ого!
Костяй дракон сказало. Він ніби хотів врятувати свою господиню і направив костяних бджіл на Цін-луна.
Але Мо Фань не міг дозволити йому перешкодити Цін-луну. Зараз він сидів на спині Чорного дракона.
Чорний дракон розправив крила і з усієї сили врізався в противника.
Перед самим ударом Мо Фань підстрибнув. Тінь за його спиною змінилася, а священний вогонь зник.
За ним тепер виднілася чорна тінь, подібна до накидку.
Мо Фань скинув цю теневу накидку, перешкодивши їй шлях костяним бджолам. Ці істоти як вірус могли дуже швидко розкласти тіло або значно ослабити велику істоту.
Якщо вони з’являться в місті, то стануть справжнім лихом для людей.
Цин-лун ось-ось розчавить імператрицю неживі, і костяні бджоли не повинні йому заважати!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku