Розділ 2827. Навіть мертві бояться залишитися без роботи.
Як хтось міг зробити це з десятирічною дитиною?
Це ніби атакувати мозок незрілої людини!
- Це батько дозволив тобі зробити пробудження? - Нахмурився Мо Фань.
Він міг зруйнувати його магічний шлях назавжди!
Можна бути впевненим, що Сіотай не зможе стати магом середнього рівня. Його духовна база не є прочитаною, його душа вже поранена.
Сяотай похитав головою. Він хотів щось сказати, але раптом перевів погляд кудись за ворота. Дорогий до села був лише слідом примітивної трави від автомобілів. Здалеку з'явився силует, який йшов в сторону міста.
- Тато прийшов, - сумні очі хлопчика забили.
Людина носив широкопову капелюх від вітру, яка приховувала його обличчя. Одяг його була пошарпаною, як ніби його тільки що пограбували.
Ситай не пішов до нього на зібрання, а залишився чекати біля стіни.
Коли чоловік підійшов, Мо Фань, Му Бай, Чжао Мань Ян, Чийж Сяо Хоу, Цзян Щаосюй Лін та Сун Феяро втупилися на нього.
Їм навіть не треба було бачити його обличчя, щоб зрозуміти, що він не людина.
З-під підлоги капелюхи світилися яскраво-зелені очі. Його обличчя було мертвим, а шкіра пересічена шрамами. Його впалені щоки і ряд зубів наводили ще більше жах.
- Тату, Саяй вже давно звик до такого виду.
- Живий мертвий, - Му Бай і Чжен Сяо Хоу сказали це одночасно.
Живі мерці зберігають розум. Очевидно, цей чоловік не був безмозкий ходячий труп. Він пильно дивився на Мо Фаня та інших.
- Ви прийшли забрати мене? Але ви повинні мати такі здібності - живий мертвий посміхнувся.
Між його зубів все ще була свіжа кров. Він убив когось зовсім недавно.
- Наші пошуки стародавніх слідів привели нас сюди. Це ти раніше охороняв цю ділянку стіни? Ми хотіли б знати, наскільки вони схожі на стіни, - запитала Лін.
Вони бачили багато мерців у стародавній столиці. Але звичайно ж не сподівалися, що хлопчик весь час проводить на самоті в очікуванні мертвого.
- Ці ворота ведуть до гробниці. Я охороняю це місце. Вже не пам'ятаю скільки... - Чесно відповів мертвий.
- Як туди зайти? — запитав Мо Фань.
- Дуже просто. За мною, за міськими воротами відразу буде могила, - сказав мертвий.
- Тату, вони не погані, - поспішно сказав Сіотай.
- Але я не хороша людина. Мертвий чоловік посміхнувся. Його яскраво-зелені очі не відривалися від Мо Фаня. - Я щойно вбив одну людину.
- Він заслужив це, - відповів Мо Фань.
- Ти знаєш, хто це був? - Мертвий здивувався.
- Якщо це той, хто дозволив твоєму синові зробити пробудження, тоді і смерті і мало, - сказав Мо Фань.
- Він нашкодив багатьом місцевим, хто не розумів у магії. Він продавав камені за гроші, які викликали багно, і лише через деякий час мертвий відповів.
- До того ж таке пробудження не визнається магічною асоціацією. Навіть у такому великому місті навіть після того, як дитина стає відступником, вона може прийняти дитину. Його життя буде зруйноване, - додав Му Бай.
- А, ви не схожі на всюдисущих мисливців, які намагаються прибрати до рук мою роботу, - мертвий зняв капелюх і поклав її біля стіни.
- Ми прийшли не для того, щоб битися з тобою. Ми лише хочемо знати зміст орнаментів на стіні. Якщо це ворота, то як їх відкрити? І куди вони ведуть? - Мо Фань знову повернувся до цього питання.
Живий мертвий узяв капелюх і помахав рукою, щоб Сіотай підійшов до нього.
Мо Фань не став його зупиняти.
- Якщо вже я охороняю тут, думаєте навіщо? Мабуть, щоб сторонні не вломилися. Інакше чому б я з'являвся охоронцем гробниці? - Мертвий сховав хлопчика за спиною. Його голос наповнився силою.
- Якщо вже ти охороняєш, то повинен впускати тих, хто має увійти. Якщо ми переможемо тебе, то зможемо увійти? - Мо Фань вийшов вперед.
- Ти занадто самовпевнений. Пам'ятай, я вже сказав тобі, що живу дуже довго - очі мерця заблудлі.
За винятком зовнішності, живі мерці зовсім як звичайні люди. В ієрархії не живеш, чим більше мертвий схожий на звичайну людину, тим вищий її рівень.
Більшість мертвих мріють про нормальне мислення. Вони сильні, мають безсмертне тіло. Якби вони мали розум, то заповнили б усю планету!
Але є ще один критерій. Це тривалість життя!
- Давай проясним. Якщо ми переможемо тебе, ти пустиш нас чи ні? - Знову запитав Мо Фань.
- У будь-якому випадку я вам нічого не скажу, - відповів мертвий.
- Тату, чому? Якщо вони виграють, хіба ти не повинен сказати їм? - Я не розумію, чи Сяотай запитав.
Для нього це було елементарною логікою.
- Це не гра для дітей. Переможці отримають від мене секрет, який я охороняв так багато років. А що отримаю я? Я залишуся без роботи? - Сказав мертвий.
- ... - Мо Фань мовчав.
Навіть мертві бояться залишитися без роботи.
- Ми допоможемо твоєму синові відновити урон і відправимо його в звичайну магічну школу. Ти ж не думав залишити його назавжди в цій глушині? - сказав Мо Фань.
- Це правда? - Очі мерця засяяли.
- Ми схожі на тих, хто може образити тебе чи твого сина? Ми лише шукаємо зачіпки про тотеми, які залишили пращури. Нам потрібна допомога тоемів, щоб врятувати країну. Стародавній імператор був моїм вчителем, а королева привидів - мій друг. І ще багато нежиті знайомі з нами. Навіщо нам ображати тебе? - сказав Мо Фань.
- По руках.
- Не будемо битися? — запитав Мо Фань.
- Ні. Якщо ви обманюєте мене, тоді доля того вчителя прийде і вас. Я тримаю своє слово! - Сказав мертвий.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku