Глава 2807: Ти повинен вижити
Велика армія Лунванів-маравалів після смерті мурахиної матки стала розсипатися на очах. Вони мали вибір — піти знову на дно або шукати нових ділянок для захоплення.
До смерті матки вони діяли злагоджено, оскільки всі підкорялися наказам королеви. Але тепер усе це було вкрай об’єднане мурашником!
***
Через підземний перехід Мо Фань та інші повернулися в Бохай. Після смерті мурахи великої морської площі у Бохая знову стали лазурно-блакитного кольору.
Перемога є перемогою. Усмішка, яка засяяла на обличчі відразу після вбивства матки, вже зійшла з його ліку, який більше не виражав емоцій.
Після прибуття в Бохай маршал Хуа простояв довгий час на горі з дзвінкою вежі, так і Пан Лай теж по-своєму пом'язав імператорських магів, яким більше не призначено повернутися до палацу.
Мо Фань, Сан Фейяо і Цзян Юї стояли весь цей час позаду, в мовчанні чекають поки чоловіки зберуться з думками.
Обличчя дівчини було похмурим. Після пережитого вона зрозуміла, що острів Сія не зможе врятувати навіть всі святі статуї разом узяті - істотами на кшталт Лунванів-маравалів буде просто до лампочки на їхню захисну силу...
- Мо Фань, - почувся голос маршала.
Хлопець пройшов вперед, розглядаючи, що маршал Хуа вже трохи відновився, та і вигляд у нього був більш пильним, ніж на початку.
Мо Фань навіть трохи поспішав. Чи ж не було сказано, що той, хто лікує свердло для такого великого мага заклять не буде особливо корисним? Чому ж маршал Хуа буквально відновлювався на очах?
- Ми почали з тобою зустрічатися частіше, чи не так? - Він сказав маршал.
- Що Ви хочете сказати? - Не зрозумів Мо Фань.
Маршал продовжує: « Я дивлюся з висоти свого положення вниз, наче з вершини гори і бачу людей на середині гірського схилу гір. Багато людей знаходяться біля її підніжжя, а ще більше в скелі, крізь густі хмари я навіть бачу, що у них немає шансів".
А...надію, настане день і я теж зможу вимовляти такі промови - відповів Мо Фань.
- При зустрічі я зосереджую увагу на потенціалі людини. З моменту пробудження магії до такого молодого віку ти пробрався на вищий рівень. Чесно кажучи, за моїми підрахунками, до цього нашої розмови має залишатися щонайменше п'ять років, аж поки я подивлюся вниз і не побачу там тебе... - Додав маршал.
Мо Фань навіть трохи збентежився від цих слів.
Маршал Хуа в захваті!
Вперше вони зустрілися на острові Ціньхуандао, коли він натрапив на очі маршала через Чжен Сяо Хоу.
Звичайно, національну збірну Мо Фань потрапив завдяки його протекції, але він не гарантував того, що за такий короткий час зможе знову потрапити в поле зору.
І ось їх нова зустріч... час стискався ще сильніше.
У розрахунках маршала Хуа мало пройти ще п’ять років, перш ніж Мо Фань зможе йому допомогти. Але через кілька місяців він двічі допоміг йому, і допомога була ключовою!
Навіть сам марш не передбачав такої швидкості розвитку.
Маршал Хуа, якщо у вас є якась справа, то я слухаю ваші вказівки, - сказав Мо Фань.
У перший же день у школі магів директор Чжу відкрив усім справжнє призначення чарівників.
У день зарахування до Мінчжу директор Сіо також зазначив, що слава і багатство — це не те, чому маги повинні гнатися.
Але саме тепер Мо Фань як ніхто інший розумів, що з слабосилого школяра він перетворився на сильного мага вищого рівня тільки завдяки тому що були ще сильніші чарівники, які захищали весь цей час країну від нападок жахливих монстрів! І тому зараз у нього немає морального права відступати!
- Хочу доручити тобі одну справу. Ти в порядку? — строго запитав маршал.
Мо Фань без коливань кивнув головою.
Хоч би якою складною була ця місія, він охоче погодиться її виконати.
Маршал Хуа поплескав його по плечу: « Як би там не було, то ти не повинен бути пульсуючим і лізти на рожен. Ти повинен вижити - це твоя місія."
Хлопець обомлел.
Вижити?
Це та найважливіша місія, яку йому доручає маршал?
Чому?
Маршал, з цим у мене ніколи не було проблем - подумавши, відповів Мо Фань.
- Ні, ти не зрозумів, - маршал Хуа ще сильніше надував на плече.
- Я хочу, щоб ти вижив, бо це не ваша війна. Ми можемо програти... ні, швидше за все ми програємо, але на кінці війни я хочу знати, що втрати були лише серед людей нашого покоління, а не ваших. Це ми винні, що не змогли захистити вас від цього лиха. Чи повинні учні платити за своїх вчителів?
- Зараз ми знаходимося в одній площині, тому що ти виявився набагато сильнішим за людей свого покоління. Ваш шлях не обмежується, і ти можеш робити прогрес упродовж дня. Я лише можу сподіватися, що через п'ять років ти будеш стояти зі своїми друзями на моєму місці, приносячи країні тільки перемоги. Я не хочу, щоб ви зараз били ціною власної крові тільки примарну надію на це.
Мо Фань зовсім не знав що сказати!
Коли б ублизився метеликова матка марширував в його очах богом, то з чого ж тепер найсильнішому чоловікові казати, що він був недостатньо добрим?
- У ці п'ять років я хочу, щоб ти не брав участі в жодній битві з морськими монстрами.
- У ці п'ять років ми можемо програти.
- За цей час ми можемо втратити міста, берегової лінії захисту і взагалі ... витікати на захід.
- Я сподіваюся, що ти і твоє покоління до того часу захистите ваші міста, поставте нові межі безпеки та дасте людям новий безпечний простір для проживання, а потім ... зможете відвоювати біля моря втрачені нами території!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku