Розділ 2729: Статуя грозового кота
Ці її слова були звернені до Лей Нань, з якою вона мала добрі стосунки, але чув їх і Мо Фан.
- Попереду поїзд. І хоча міські мури фактично зруйновані рослинами, старі статуї повинні бути на місці, - продовжувала сестра Жуау.
У місті було дуже спокійно, і це було дивно. За межами міста блукали різні монстри, а околиці повні залишків морських тварей та інших істот...
Усередині не було жодного звуку, і ніхто з них не бачив... але ті павуки були небезпечними.
Місто розвалилося і наповнилось руїнами, перетворившись в сад рослин, але всередині нього не відпускало якесь дивне відчуття, що місто це захищене таємничою силою, яка захищає його від нападу тварин зовні.
Ідучи по дорозі до міста, люди бачили стародавні статуї, які блукали в зарослях трави - вони були такого ж сіро-білого кольору без найменших подряпин і тріщин.
Мо Фань пройшов далі разом з дівчатами, і його охопило дивне відчуття.
Придивляючись, я зрозуміла, що це не звичайні статуї!
На них зовсім не було рослин....
Навіть ліани не захопили їх, вони навіть близько до них підповзали і стояли ці статуї так, ніби час над ними був зовсім не власно!
Це ж просто шматки каменя, яка така магічна сила вони наділені?
Мінву не окупували усякими монстрами, тому що ці статуї випромінюють якусь ауру, що відлякує їх?
- Це грозова кішка, - сказала сестра Жуау, підійшовши до котячої статуї.
Мо Фань побачив статую, яка нагадувала кота, що приносить щастя. Усмішка біля котячої статуї була наче жива.
- Ті блискавки виникли через неї? - Задав питання хлопець.
Але чи той камінь все - таки має силу викликати такі блискавки?
Ця статуя - тоєм?
Мо Фань уважно придивився до кігтя і побачив, що кіт був крихітним орнаментом.
- Ви щось шукаєте? – запитала Ду Мей.
Маг ніяк не очікував, що ця дівчина несподівано перейде на ввічливий тон спілкування.
- Ти теж тут жила? - Перепитав той.
Ду Мей від'ємний мотл головою.
Мо Фань, не сказавши їй більше ні слова, підійшов з рисунком, даним йому Цзян Шаосюй до сестри Жуау: « Якщо ти була тут так довго, чи зустрічала це зображення? »
Ду Мей образливо відвернулася.
Сестра Жуау подивилась на малюнок і сказала: « Ні, я не зустрічалася з нею ».
Хлопець був засмучений.
- А що щодо решти статуй? - знову запитав маг.
- Інших немає.
Мо Фань оглянувся навколо — усі ці вияви мали дивну силу, але жодна з статуй не ставилася до того.
- Вони точно всі тут? Я, по правді кажучи, шукаю одну стародавню істоту, напарниця дала мені це зображення, сказавши, що я знайду заціпки в Мінву - мовив Мо Фань.
З незрозумілої причини він відчував, що тем повинен знаходитися всередині міста.
Томеми у стародавні часи охороняли міста та людські племена, і цілком можливо, що саме сила тотему не дозволяє іншим істотам проникнути всередину!
Цзян Шаосіюй та Лін були впевнені, що тойем тут.
Однак він не в цих статуях, хоча вони і випромінюють енергетики.
- Негайно відійдіть! Відійдіть! Чого тут копаєтеся? - З деревних зарослих попереду почувся наказ невільного чоловіка.
Через дерева з'явилися кілька чоловіків в темно-зелених доспеках. Ці чоловіки йшли попереду, а позаду них лунали шуми та гами, які говорили про те, що там ще ціла юрба людей...
- Хто ви... а, гаразд, пофігу мені хто ви. Прошу вас, позаботьте, ми повинні дещо забрати, - сказав круглий чоловік.
- Що це ви тут забираєте? — запитав Мо Фань.
- Ось ця кішка... Вводи їх усіх звідси... Ти їх хоч всіх осилиш, а? - Здоровий мужик оглянув дівчат і звернувся до Мо Фаню.
В наступну секунду його погляд впав на статую кішки, і його очі заверкали так, ніби він не бачив різниці між жінками та цією статуєю!
У той час з лісу вийшла юрба інших чоловіків, які мали ланцюги в руках. Ці ланцюги тягли велику панцирну істоту!
Ця тварина була розміром з п’ятиповерховий будинок, і під тиском навіть дерева прогиналися!
На спині звіра була давня статуя сіро-білого кольору, схожа на віялу.
Цапля видавала звук, схожий на свист.
Мо Фань обернувся на сестру Жуау: « Хіба ти не казала, що тут більше немає інших статуй? »
Мисливці також намагалися забрати статичну грозову кішку.
Статуї були маленькими, приблизно з людський зріст. Але по диханні панцира звіра було видно, що йому дуже важко нести цей тягар, а мисливці також допомагали йому ланцюгами.
Здавалося, що в наступну секунду спина тварини просто проламалася від цієї ноги!
- Панцирному мамону і так важко, а статуя кішки важить приблизно стільки ж... ми не винесемо їх! - сказав один з мисливців.
- Ця кішка, садись, більш цінна, ніж ця свисняча чапля. Беремо її! - Він наказав товстяк.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku