Глава 2620: Нежити
- Засідець Чжуан, морська вода відступає, - сказав з висоти літаючий військовий маг.
- Відлив?
- Протягом останніх років морська вода тільки прибувала, звідки взявся відплив?
Вода дійсно почала відступати, і навіть з ало-черної води, що зруйнувала містечко Чжуан, нічого не залишилося.
Вода виходила з - під землі, а саме глиняні наноси, сміття та руїни.
На другій половині ночі вода зникла настільки, що людське око знову з’явилось район Пудон.
Протягом останніх днів океани Морів тільки й робили, що відбирав земну територію для людства і ніхто навіть не думав про день.
Вода наче згорнулася, не тільки повертаючи людей відібраних земель, але навіть оголене морське дно!
Тепер територія від кількох десятків до сотень кілометрів здавалася людському погляду: там був не тільки морський пісок, але й глибоководні водорості, рифи і навіть рештки...
Крім того, він швидко сформував кілька груп і послав їх на дослідження причин відходу води до східного узбережжя.
І все тому, що священна океанічна раса і так фактично перемогла, поставивши ціле узбережжя людей до території всього лише п'яти міст, а тепер у них явно не було причин здаватися.
***
- Це природні феномени чи ігри морських монстрів? - Один з дослідників Морського союзу взяв смердючий морський камінь і почав принюхуватися до нього.
Морське дно було всохло смердючим мулом, що тепер легко прилип до підошви.
Ця команда складалася з кращих вчених. Спочатку було створено морську угоду, щоб дослідити підводний світ і морські істоти та зміни світового океану — тільки повністю вивчити їхній океан, — можна запобігти атакам.
- Не здається це все занадто дивним? - Директор Лі.
Лі Сюй є директором академії білої магії університету Мінчжу, одночасно виконуючи функції заступника Шанхайського підрозділу Морської угоди. Він сам послав команду дослідників у небезпечні райони, оскільки також цікавився якомога швидше знайти причину цього.
Звичайно, їх цікавило не тільки раптовий відплив, але й явище ало-черньої води.
За словами одного таємного вченого, нова свята морська раса дала про себе знати навіть у околицях Токая.
- Директор Лі, чи є щось дивне? - запитав командира Юе Цін.
- Тут повинні бути трупи морських монстрів...
Величезна територія морського дна тепер була обголена, але багатьох трупів морських монстрів, що ще кілька днів тому плавали на поверхні, видно не було.
Ці трупи не могли повністю розкластися у воді лише за тиждень, але тепер вони бачать тільки старіші рештки, тоді як свіжих і слідів проституток.
Куди ж вони могли поділися? Невже їх усіх віднесло відпливом?
- Командире Юе, дивіться! - Один з дослідників голосно закричав.
Директор і старшина подивилися туди та побачили червону морську лінію... Море бушувало.
- Швидше, йдемо! - Директор Лі сказав, коли почув щось погане.
Ало-червона морська вода здіймала справжній шторм, від якого доходила смертельна аура.
Але коли ало-червона вода наблизилася, директор Лі побачив, що це була не морська вода, а величезна купа трупів страшних морських монстрів!
Ці трупи вже розклалися, і всі ці уламки тіла та отруйні пари змішувалися з водою, що стало скрізь запахом гнилих!
Їх було дуже багато!
- Не... не жити!
- Це морська нежить!
Поверхня океану просто величезна, тому все мертве дихання в основному накопичується на дні. Колись у Морському союзі були припущення, що океани можуть мати свою власну країну примар і чим більше трупів морських істот опускається на дно, тим сильніше й далі ставало морським неживе!
Тільки ніхто не міг подумати, що після такого великого відпливу океанська хвиля почне свою масоровану атаку!
- Директор Лі, хіба це не ті трупи морських монстрів, що плавали на поверхні? Вони всі тепер перетворилися в нежити!
- Я...я сам не розумію, що відбувається! - Директор Лі відразу змінився в обличчя.
І серед армії цієї морської неживості виднівся силует, розглядаючи який, директор Лі покрилась мурашками!
Вона була немов королева мертвих, і очі її світилися отруйним випромінюванням.
Вона з цієї океанічної раси!
Вона змогла покликати морських монстрів!
Хвилі наближалися. Жіноче обличчя здавалося все більш знайомим.
Директор Лі не встиг втекти від хвиль, які накочували, і в якийсь момент він просто здався - його затягнуло у вертеп морської ніші...
Наступного разу морська течія розкололася, і звідти з’явився блідий людський силует.
Дін Юм'ян, - мовчав директор Лі, дивлячись на океанічну королеву, сам не вірячи в те, що вона була перед ним.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku