Глава 2602: я несу за тебе відповідальність
- Що ви тут робите? – запитав священик.
- Це ми повинні запитати вас, що ви тут робите? - Роздратована Азалія, перевівши погляд на людей, що прийшли.
Мо Фань рідко бачив Азалія в такому гнівному стані.
Але коли прийшли люди, то могли зрозуміти чому вони прибули.
Шкода, що Азалія не виправдала їхніх сподівань.
Мо Фань і Азалія не тільки не торкалися тілами, так ще й знаходилися на відстані двох метрів один від одного, при цьому виглядали вони дуже серйозно.
- Спізнилися? - Поцікавився Турсом, не довіряючи своїм очам.
- Вольф, хто дав тобі право приходити сюди і вриватися у таємну кімнату? Хто дав право втручатися в нашу приватну сферу? Чому ти дозволив собі порушити нашу культивацію? - Зимувала Азалія.
Священик відразу отримав інший вираз обличчя, а він відповів на Турса: « Він сказав, що вся відповідальність за це ляже на нього самого ».
На горі священної печатки було багато таємних кімнат для культивації. Людям, які прийшли сюди, заборонялося порушувати культи інших магів, особливо якщо це були найсвятіші. Немає значення, чим би не займалася святий дух, люди все одно не мали права порушувати їхню свободу і право на приватне життя!
- Прислужниця сказала мені, що Азалія увійшла в таємну кімнату з якимось чоловіком. Я хвилювався, що він має погані наміри до нашої найсвятішої. Тому відразу покликав священика Вольфа. Азалія, ставши найсвятішою, мусить бути чистою і невинною. Якщо ти будеш поводитись так, як твій чоловік, то можеш поповзти чутки про репутацію Парфенона — сказав Турс з зухвалим виразом обличчя.
Прислужниця з вінком з квітів на голові відразу ж плюхнулася на коліна, тремтячи всім тілом.
Навіщо ж Турс її видав?
Хіба він сам не просив стежити за кожним словом і рухом Азалії?
- Відняти у неї культивування! - сказала Азалія, вказуючи на ту служницю. Вона вирішила не брати участі в обрядах з дівчиною.
Прислужниці в Парфеноні теж мали досить високе становище. В основному, тільки настоятельці й матусі могли карати їх. Але сьогодні Азалія була розлючена і одразу покликала мага з храму рішень.
Маг храму рішень був одягнений в кольчугу, він прибув на імператорському грифоні. Не кажучи ні слова, він віз з собою служницю, в повітрі можна було почути крик дівчини.
Служниця так довго йшла до цього, а тепер у неї відберуть культивацію — це ж прирівнювалося до смерті!
- Якщо вже тут сталася помилка, то я звільнюся, - сказав Турс, помахавши рукою, наче нічого не сталося.
- Взяти Турса! - Знову наказала Азалія.
Тут почали збиратися дедалі більше магів храму рішень, ніби вони знали, що тут відбувся великий конфлікт.
Невдовзі люди з храму лицарів почали підтягуватися до місця подій. Але більша частина стояла на стороні найсвятішої.
- Азалія, я вже перед тобою вибачився. Крім того, ти не думаєш, що твої вчинки не можуть вплинути на репутацію Парфенона? Я б не хотів, щоб хтось осоромив ім'я найсвятішою - сказав Турс, дивлячись прямо в очі Азалії.
Він нічого не боявся.
Хто ж не знає про вплив Турса в Парфеноні, і хто наважиться його торкнутися?
Хоча Азалія могла покарати служницю у пориві гніву, вона не мала права виносити вирок Турсу. Крім матусі у всьому Парфеноні ніхто не наважиться сказати йому ні слова!
Але навіть коли справа дійде до мами, Турс все одно не боявся. Адже найсвятіша зачинилася в таємній кімнаті з чоловіком, хіба так можна?
Азалія підняла брови в подиві.
Ні маги храму рішень, ні віддані лицарі не наважувалися зворушити Турса.
Навіть якби Ідіша або Сінь Ся опинилися в такій ситуації, маги храму рішень і храма лицарів все одно не стали б торкатися Турса, хоча він образив найсвятішу.
- Чому ж ти не попросила мене? Я якраз спец по відкиданням суспільства, - сказав Мо Фань, дивлячись на розлючену Азалію.
- Можеш приступати, я буду нести за все це відповідальність, - сказала Азалія, їй вже не терпиться наваляти Турсу.
- Навіщо ж так? Я теж можу нести за тебе відповідальність. До речі, коли я йому як слід наваляти то візьму всю провину на себе, - сказав Мо Фань.
Почувши ці слова, Азалія розсміялася.
- Не гнівайся на цього ідіота, твій сміх набагато кращий за злість, - Мо Фань простяг руку, погладивши Азалію по підборіддя, виявляючи любов і турботу.
Навіть якщо б між ними було два зв’язки, то яке ж іншим людям до цього діло?
Дивившись на магів храму рішень і храм лицарів, Мо Фань глузливо зауважив: « Якщо ви ліжите п’ятки могутніх світу цього й не хочете захистити безпомічну найсвятішу святиню, то нехай ця собака Турс заверещить тут перед вами як стара шкавка».
- Кого ти тут назвав псиною? Да ты!... - Вперше Турс відчув себе осоромленим.
Турс ще не встиг домовитись, як Мо Фань відразу ж опинився перед ним.
На Мо Фані була одяг європейського покриву, він стояв на витяжку, плечі його були широкими і сильними. Від хлопця виходило дихання темряви - дивне, містичне, диявольське!
Рука міцно схопила Турса за горло, обв’язуючи темним диханням.
Турс підлетів у повітря, ставши дуже слабким і безпорадним.
- Ты... Ты... - Турс був сильно наляканий, на обличчі його було написано жах.
Коли цей хлопець став настільки сильним і страшним?
Раніше сила Турса поступалася Мо Фаню, але не настільки сильно, що він навіть не встиг застосувати цю магію.
Магі Храму рішень і храму завелися лицарями, спостерігаючи за картиною.
- Не звертайте уваги! - гнівно і суворо закричала Азалія.
Оскільки вона не могла змусити цих людей розібратися з Турсом, хіба у неї немає права дати наказ не втручатися?
Якщо вони не послухаються її, то навіщо вона найсвятіша?
Сила гніву Азалія налякала інших. Цього разу вони не посміють її прослухатися, бо таку злу Святу Азалію вони ще не бачили!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku