Розділ 2562. Царство піску — царство дракона.
З кожним змахом піщаного меча в повітря піднімалися стометрові хвилі піску.
Червоно-бурний пісок приховав горизонт. Тепер здавалося, що це не пустеля, а піщане царство, яке переливалося багряними фарбами!
Дрібні розпечені піски безперервно атакували луску дракона.
Він плескав могутніми крилами, але не міг розвіяти витаючи піску.
Мільйони піщинок були наче армія піскового царства, яку не знищити.
Поки дракон намагався вирватися з піщаної бурі, у мглі з'явився величезний силует Мо Фаня. Піднявши полум’я правою рукою вогонь, він штовхнув дракона і зачепив його попелом.
На драконовому крилі з’явилася велика кривава рана, але правитель ніколи не боявся близького бою!
Дракон відкрив пащу і схопив Мо Фаня за плече. Він з силою смикнув його кам'яне тіло і відкинув у повітря!
Драконячий вогонь!
З пащі дракона вилетіли чорні клуби вогню!
У повітрі вони збільшувалися, і до Мо Фаня немов підійшло чорне сонце діаметром п’ятсот метрів!
Це і був драконий вогонь. Одна з найсильніших здібностей справжніх драконів.
Якби не вплив піскового царства, Мо Фань б розлетівся на шматки!
Кам’яні м’язи Мо Фаня відпадали великими шматками. Від тіла відпадали половина грудної клітки і руки. Покалічене кам’яне тіло впало на землю.
Аж раптом вся пустеля зашевилася. До Мо Фаню почали приїжджати куски породи, ніби йшли на допомогу своєму королю.
Лише за декілька секунд відсічені руки та обдранна груди відновилися. Нова порода була накалена і зігнала вогняне сяйво.
Руки й груди Мо Фаня горіли, наче він надів вогняне озброєння.
- Піщаний меч!
Мо Фань підняв над головою меч, осягнув простір навколо буро-червоного світла.
Довкола леза немов з’явилося магнітне поле, до нього притягувалися гострі ніж піщинки.
Піщаний меч не збільшувався, але над ним накопичилося могутнє дихання. Справжній королівський меч, здатний керувати всією пустелею!
Тільки один змах меча накрив пустелю важким диханням, ніби тисячі мерців прокинулися у пісках.
Пустеля також вважається землями смерті. Сильні створіння не витримували їх від суворого поводження з ними. Вони висихали, кров перетворилась на пісок і кістки зникала в дюнах.
Меч Мо Фаня вбрав у себе всю ненависть і розпач цих загублених душ, перетворившись на одну й найбільш похмуру сутність.
Меч вдарив дракона.
У його тіло наче вгризалися тисячі мерців, тисячі духів розривали його на шматки.
Дракон намагався злетіти в небо, але піщані духи тягли його вниз. Тоді він почав розкидати пісок, намагаючись сховатися на глибині, але піщані духи не відступали.
З пащі дракона вирвався сильний звук, схожий на плач. Нарешті драконова луска почала руйнуватися.
Струйки драконячої крові стікали в пісок, утворюючи смердючий трясовину.
Навіть пісок роз’їдав кров’ю трясовину.
У неї дихання дракона ніби еволюціонувало. Довкола почали з’являтися криваві драконячі мухи.
Їх було так багато, що це виглядало як суцільна чорна хмара, яка разом з кривавою трясиною створила кулю дракона.
Тепер розпечений пісок не міг наблизитися до нього.
Дракон стояв посеред трясини. Від нього виходили потужні хвилі темного дихання. Його сяючі очі постійно дивилися на Мо Фаня!
- АРРРЕ!
Дракон оглушливо зареве.
Чорні хмари мух побігли на Мо Фаня.
Зір Мо Фаня став мутним. Голова розкололася від болю. Він почав відступати назад.
Він відчував, що дракон змінився. Тепер його подих викликав страх навіть демону Мо Фаню!
Піщане царство почало зникати. Його витісняли орди кривавих мух. Вони закрили собі небо, а землю перетворили на багнюку!
- Що за чорт? - Мо Фань не розумів, що відбувається.
Дракон отримав серйозне поранення, але чому він став ще сильнішим?
Така сила не подібна до короткого спалаху гніву. Це було переродження!
Він наче скинув з себе кайдани, випробувавши свою справжню силу!
- АРРРЕ!
Дракон продовжував божеволіти.
Мо Фань відступав все далі. Тепер він був не королем свого пісчаного царства, а вовком, що впав у лого дракона.
Він відчував усю силу ворога.
І безмежну ненависть!
Але Мо Фань відчув, що не тільки він був причиною такої ненависті.
Він прийшов!
Це не була сила, і не пригнічення.
Мо Фаню здавалося, що за ним спустився бог смерті!
Величезна сила гноблення змусила кам’яне тіло Мо Фаня розсипатися на частини.
Як сама земля боялася гніву справжнього дракона!
Чорний дракон-імператор...
Це і був справжній дракон-імператор!
Непереможний!
Кам'яне втілення Мо Фаня розсипалося.
Він повернувся до свого звичайного вигляду, а на фоні тіні дракона духовна тінь за спиною зовсім поблекла.
Мо Фань вперше в житті відчув, що у світі панує найбільша сила.
Які сили можуть витримати перед ним?
- Остін! Остін! - Раптом почувся жіночий голос.
- Він не твій ворог! Остін! Будь ласка, прокинься! Це не твій ворог! - Жіночий голос ставав усе виразним серед загального шуму.
Мо Фань обернувся і побачив Азалію, яка викрикувала ім’я дракона.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku