Розділ 2536. Не пристановища.
.......
Британія була однією з країн, на яких найменше вплинуло підняття рівня моря. Через надто холодний клімат морські істоти не так часто з'являлися біля берегів країни.
На обочинах вулиць і переулків розходилися пишні квіти. Розкидані тут і там садики виглядали особливо витончено, а прогулянки стародавніми ступенеми приносили спокій.
- Ходімо, прогуляємося, підійдемо свіжим повітрям. Це буде корисно для тебе, - сказав Мо Цзя Сін.
На початку ранкового сонця кожна квітка була особливо яскравою і соковитою.
Мо Цзя Сін дістав телефон, щоб сфотографувати Ен Чан. Чомусь йому здавалося, що вона не чистокровна азіатка. Особливо коли вона надевала цей капелюх. Та й акуратні риси її обличчя робили її схожою на англійську.
- Ні! - Дівчина зачинила обличчя капелюхом.
- Ладно, извини. Я знову забув, що ти не любиш фотографуватися, - Мо Цзя Син поспішно прибрав телефон.
Піднімаючись по сходах перевулку, вони вийшли на високу оглядову огорожу. Виднілися пишні міські вулиці з загартованого скла.
- Я трохи втомилася, давай посидимо тут, - сказала Ен.
- Хочеш щось випити?
- Чай.
..........
Зробивши замовлення, Мо Цзя Сін сів навпроти Ен Чан. Раптом пролунав дзвінок.
Мо Цзя Сін побачив номер Мо Фаня і з радістю взяв трубку.
У цей момент Е Чан різко змінилася в обличчя. Вона холодно подивилася на супутника.
- Знаю, знаю, але це мій син. Я повинен відповісти, - посміхнувся Мо Цзя Сін.
- Пап, чим зайнятий? — запитав Мо Фань.
- Чай п'ю. З тобою все гаразд? Чув про те, що сталося в країні, - сказав Мо Цзя Сін.
- Що зі мною буде, ти-то як? що ти зараз в Англії. У найближчий час там буде спокійно ... До речі, я чув в Англії багато гарних жінок. Коли ти знайдеш собі подругу? Я не проти, якщо у мене з'явиться мачуха - посміхнувся Мо Фань.
- Що за дурість! Не варто за мене турбуватися. Гаразд, я вішаю трубку.
- Пап, я ж чув жіночий сміх, не прикидайся, - сказав Мо Фань.
- Це з сусіднього столика. Бувай.
.......
Мо Цзя Сін повісив слухавку і подивився на Ен.
Вона знову стала ніжною і меланхолійною.
Він знав, що у неї є купа дивних правил. Наприклад, вона не любила, коли її згадували в розмовах або привертали до неї увагу.
Вона була наче людина, яка окутує себе в широкий плащ. Стояло йому порушити хоча б одне правило, вона зникала.
Тому Мо Цзя Сін не сказав про неї Мо Фаню, він боявся, що вона знову зникне.
- Який невкусний чай, - Є Чан зробила один ковток і скринула, — твій жасміновий чай був дуже смачним.
- А? Ти запам'ятала. Добре, зараз прийду, - Мо Цзя Сін досить посміхнувся. Він не очікував, що вона пам'ятає такі дрібниці.
Це був улюблений чай матері Мо Фаня. Вона мала слабке здоров’я і рано покинула цей світ. Він часто картав його. Хто знав, що Ен теж його полюбить.
Пройшло так багато років. Деякі речі навіть він сам почав забувати.
.......
У тіні рожевого куща стояв чоловік. Він ніби злився з фоном. П’яні чайи не помічали його присутності.
- Ви звали мене, - у тіні пролунав голос.
- Новина про смерть первосвященика вже не була такою, – сказала Є Чан.
- Добре.
Тінь розсіялася.
У цей час до Ен Чан з’явилася нова чайка свіжого жасміну.
- З ким ти розмовляєш? - запитав Мо Цзя Сін.
- З котенком, - Ен показала на кольорову клумбу.
- Ти запам'ятаєш багато речей. Не як у перший день, коли ти не пам'ятала навіть себе - безтурботно посміхнувся Мо Цзю Сін.
- У світі багато людей, які намагаються мене знайти. Але іноді навіть я не знаю, хто я така - відповіла Ен.
- Знову ці дивні промови. Хоч я не знаю твого минулого, і ти ніколи не згадуєш про нього, але людина не повинна жити минулим. Краще насолоджуйся квітками, розважайся чаєм і думай про те, що тебе тішить. Твої дні будуть набагато кращими, - Мо Цзя Сін висловив свою життєву філософію.
- Є деякі речі, які мені потрібно завершити. Щоразу, коли я намагалась насолоджуватися життям, вони затьмарювали моє серце, наче нечисті сили. Вони здавали мені горло, що я хотіла померти від горя, - Ен зробила ковток. Її погляд став гострим.
- І коли ти зможеш все закінчити? Я можу тобі допомогти? - Мо Цзя Сін серйозно запитав.
Вона похитала головою.
Насправді він постійно надавав медичній послугі.
- Треба йти, дякую за чай, - Ен піднялася.
- Так, так, пішли назад. Тут надто сильний вітер, можна простудитися, - Мо Цзя Сін кивнув.
- Я маю на увазі, що я йду.
- Що?
- Я повинна закінчити ці справи, - сказав Ен.
- Але... Мы же... Тим більше Сінь Сі вже стала дорослою дівчиною, я хотів, щоб ти подивилася на неї. Вона зараз у Греції, - здивувався Мо Цзя Сін.
- Я бачила, - сказала Ен.
Мо Цзя Сін заклопотався, намагаючись придумати причину, але так нічого і не сказав.
Він думав, що більше ніколи її не побачить, але вони випадково зустрілися за кордоном.
Він навіть сподівався, що їхня історія триватиме десять років. Але через місяць вона знову покидає його.
У нього більше немає десяти років.
- Я знаю, що я найзарядніша людина. Я ніколи не зможу зрозуміти або доторкнутися до вашого світу. Но... але я хочу сказати, що я ніколи не буду тобі заважати, і не появлюся там, де не повинен. Якщо одного дня тобі буде нікуди йти, або ти знову забудеш, знайди мене. Я буду чекати, - сказав їй слідом Мо Цзя Сін.
- Добре, у мене ніколи немає пристановища, — відповіла вона.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku