Глава 2525: Воскрешення!
Гірський отвір було досягнуто.
Мо Фань подивився вниз, але обличчя його при цьому виражало повне розчарування.
Не було жодного натяку на вогонь чи лаву, це була проста чорна діра. Хоча довкола було повно вулканічних каменів, у них не було зовсім гарячої енергії, навпаки, вони були наче крижані.
- Невже це згаслий вулкан? - У Мо Фаня зовсім опустилися руки.
Він не мав сили, але якщо його пробудити, то перемогти скелета морського царя неможливо.
- Як би я хотів, щоб тигреня був тут... - Подумал Мо Фань. Він побачив, як білий тигровий силует в іншому напрямку.
Мо Фань підняв голову і побачив, що скелет морського царя залишився стояти посеред дощу за два кілометри від цього місця... десь він це вже бачив - даний дежавю!
Ніби священний білий тигр з небесного рубця, а виявився боягузливим.
Помоги чекати було незабутньо, а шанси на перемогу в цьому протистоянні здавалися примарними.
Роздався грім. Скелет морського царя справді злякався священного птаха, що могло з’явитися з лави. Саме тому він створив чорну хмару, яка мала б пробитися над кратером вулкана!
- Чорт, погані справи! - Мо Фаню нічого не залишалось, крім як стрибнути вниз у темряву, схопивши міцніше птаха.
Він швидко летів вниз. У якийсь момент маг навіть почав шкодувати про те, що вирішив кинутися вниз - адже як-никик, а скелет морського монстра міг вбити його тисячею інших способів!
Однак, священна пташка тільки-лише розбуджувалась інтересом до того що відбувається - вона поступово почала розвусувати свої маленькі крила і дивитися на Мо Фаня.
Мо Фань же летів у темряву, навіть не думаючи про те, що його чекає на самий день, і скільки переломних кісток буде коштувати йому в результаті цей безглуздий стрибок.
Вулкан був дуже глибоким і мав висоту приблизно 2 кілометри. Довкола вулкана було лише безкрає море, і Мо Фань навіть думав про те, що він може опинитися за горизонтом.
У якийсь момент птах не витримала і звільнилася з рук Мо Фаня, відлетівши вперед.
Маг намагався вхопитися за неї, але не тут-то було: водоспад почав проливатися в отвір вулкана, і від ударів води Мо Фань відчував себе так, ніби його кидає на кам'яні стіни з боку в сторону.
Потік водоспаду був настільки сильний, що навіть Мо Фань не зміг би витримати його ударів!
Хлопець вже навіть не звертав уваги на нескінченний біль у тілі.
Пташка змахувала крилами. Від кратера він перетворився на вулканічне озеро, яке плавало без жодних ознак життя.
Свячений птах глянув на стіну вулкана, з тріщини якої мала хлинути магма. Лава була настільки гарячою, що її не зупинить навіть крижана вода...
Саме магма була справжнім принадою для птахів... якщо птах добереться до неї, то вона переродиться!
Однак тепер пташка була просто крихітною червоною горобкою.
В якийсь момент погляд птахи впав на груди Мо Фаня, і вона стала клекати саме те місце, де було серце.
Скелет морського царя не залишив магу навіть найменшого шанса на виживання. Кістки хлопця були зламані, серце зібране - він виглядав як справжній мертвий.
*Тук
Лише всередині грудної клітки Мо Фаня, як його серце видало стук, луговий відблиск якого чітко рознісся по цілому вулкану.
Тук, тук!
Серце мага знову забилося.
З часом тіло почало рухатись і сам по собі, але ці рухи виглядали дуже дивно, ніби тіло рухається без душі.
Не зрозуміло чому, але тіло Мо Фаня попрямувало саме до того місця, з якого виднілася магма.
Якби хтось дивився з боку, він би подумав, що маг перетворився на вулканічну неживу.
Кості в тілі Мо Фаня були переломані, але він простягнув обдрані руки до магми, і вона полилася звідти потоком....
Магма вдарила в його голову, а потім залила горло.
Гаряча лава розлилася по його тілу, а інша людина вже б просто розплавилася.
Але магма розлилася по тілу чаклуна, стаючи його вогненною кров’ю. Пилюча рідина досягла серця... але почав відновлюватися!
Тук, тук, гуляш!
Лава продовжувала розливатися по його тілу, відновлюючи своїм жаром кістки, органи, кінцівки...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku