Глава 2455. Лунвані.
У Чжен Сяо Хоу була завдання і він не хотів затримуватися тут.
Тому він наказав командиру Тянью повернутися до загону, і вони продовжили свій шлях.
Дракони почали підніматися вище.
Ці дракони, що літають, зазвичай переміщаються на висоті від 10 000 метрів і досягають більшості авіаперельотів. Насправді, не всі істоти витримують низькі температури на такій висоті.
Тільки вони досягли шару хмар, Чжен Сяо Хоу неспокійно подивився вниз.
Через хмари він бачив лише частину міста.
Ряди сірих будинків були розкидані між неоднорідним рельєфом. Приміські будиночки остілися біля гірської місцевості.
Перед тим як повністю зануритися у густий шар хмар, Чжен Сяо Хоу помітив, що ряди будинків один за одним поринули в хмари пилюки.
На висоті не було чути ні звуку, і Чжен Сяо Хоу знову подумав, що йому здалося.
- Спускаємося! - Раптом він наказав.
Решта офіцерів не розуміли, що відбувається. Вони побачили генерала, який спрямував дракона вниз.
Дракон почав пікірувати вниз, склавши крила за спиною. Позаду нього простягався довгий повітряний слід.
Військові відразу пішли за ним, направляючи своїх драконів вниз.
Але орлині дракони значно сповільнювалися, тому солдати відстали позаду.
......
На землі поступово з’явилися обриси доріг, насаджувань, водних угідь і розбігається в усі боки людей.
Але найжахливішим було те, що всі будинки зникли.
Немов якась незначна сила зрівняла їх із землею. Клуби пилу накрили весь селень!
Тисячі людей стояли на вулицях руїн і жахались.
Не залишилося жодного будинку!
Навіть сильний землетрус міг перетворити усі будівлі на порох. Тим більше, землетруси спричиняють тріщини й розломи на землі.
Але поверхня залишилась ціла.
Ось так незрозуміло зникло цілий селичок!
Чжен Сяо Хоу теж не вірив своїм очам.
Лише величезна сила може зробити такий ефект. Навіть старший полководець не зможе зробити все так швидко і акуратно.
Чжан Сяо Хоу оглянув увесь пустий селищ, але нічого не виявив.
Не було ні слідів, ані дихання сильного монстра.
Зникло ціле село, але люди залишилися неушкодженими. Деякі люди жили на верхніх поверхах, але густий пил, який залишився від будинків, забезпечував їм м'яке падіння...
- Що це таке? Невже це дійсно справа Лунвана? - Хуа Ючжу вигукнула.
Якщо вона навіть подумала про це, то звичайно, місцеві грішили на Лунвана.
Люди на вулицях один за одним кидалися навколішки і кланялися в бік моря. Може вони просто зуміли від страху, а може й правда вірили в морське божество.
- Дякую за милосердя! - Люди кланялися морю.
З висоти ця картина виглядала дуже дивно!
.......
Навіть у такій ситуації хтось вмудрився зняти відео, і новина про те що сталося швидко поширилась по інтернету.
Це не було схоже на присутність монстрів, ні на діяльність магів. Справжнє божество! Пересуди про Бохайського бога води поширились по цілій країні!
Якщо він може в одну мить знищити стільки будинків, то що сказати про тендітних людей? Може це застереження Лунвана, і наступного разу його гнів буде набагато страшнішим?
Коли прибув до Цінхуандао Чжен Сяо Хоу, то все ще був мертвий. У нього було передчуття, що його завдання якось пов'язане з цим “гнівом Лунвана".
.......
Район Бейдайхе.
Це місце завжди було визначною пам’яткою, але після того на пляжах не було душі.
По пішохідній доріжці повільно крокував чоловік у військовому плащі. Вітер падав на його чорну бороду.
- Я чув про те, що сталося в Північному Синцзяне. Ти молодець, - сказав чоловік.
- Наше завдання якось пов'язане з просуванням в Лунін? - Не витримав Чжен Сяо Хоу.
- Ти дуже ввічливий. Гнів Лунвана. Ха-за, люди... як же вони люблять вірити в надприродне, - зітхнув чоловік.
- Сяо Хоу, а ти що думаєш?
- Це дуже небезпечне явище. Міста є нашою опорою. Безпечні бар’єри залежать від застави, укріплених таборів і фортів. Берегова лінія повинна бути захищена дамбою, інакше морські монстри зможуть вільно пересуватися. Якщо є щось, що може в одну мить перетворити їх на пил, тоді наші будинки перетворяться у поле полювання для монстрів - серйозно сказав Чжен Сяохоу.
- Ти усвідомлюєш небезпеку набагато краще, ніж багато командувачів, - чоловік видавив з себе усмішку.
Двоє чоловіків продовжили йти доріжкою.
Раптом чоловік з бородою зупинився і вказав на морську простору та острівці.
- Як далеко ти бачиш? - Чоловік запитав.
- На кілька десятків кілометрів.
- Ці так звані "Лунвані", що нищать села Лунін усюди, де ти бачиш, і набагато далі. Вони завжди існували тут. Вони можуть зруйнувати захисну стіну вздовж берега, усі споруди та греблі. Бохайська затока є місцем їхнього поширення. Коли він виросте і стане сильнішим, то поглине всю затоку, а потім Східне та Південне моря! - Розлючений чоловік.
Чжен Сяо Хоу відчував його бойовий дух.
Волна врізалась у колони навісної дороги.
Не чекаючи на запитання, чоловік продовжив:
- З цього моменту годинник на вежі Шанхайугуань почали зворотнього повідомлення!
Чжен Сяо Хоу здивовано подивився на гору, де піднімалися годинник.
- До чого ми вважаємо? — запитав Чжен Сяо Хоу.
- До приходу закляття!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku