Глава 2366 Вершина стихії льоду.
Тіло Мо Фаня почало повільно відігріватися.
Тільки коли його шкіра стала гарячою як кип'яток, до нього повернулося нормальне сприйняття.
Його вогонь не був слабким відблиском серед льоду. Він осяяв небо яскравими алими фарбами!
Зрештою Мо Фань зрозумів, що насправді лід і сніг супротивника були холодними. Білий Леопард просто використовував магію духу, щоб відключити його сприйняття. Але вогонь гетерки викликав його в почуття!
- Який лицемірний прийом! - Виручився Мо Фань.
Ще трохи, і він скував би сам себе своїм страхом. Він ледь не помер у жахливому сні, намальованому противником!
Мо Фань страшенно підсилював полум’я, піднімаючи температуру у власному тілі.
Він хотів передати це добре знайоме і таке справжнє почуття іншому собі, який мало не зник в чужому сні!
И правда!
Чим сильніше запалювався вогонь, тим більше таврували льодові ланцюги довкола. Навіть крижане ядро в ногах вже не здавалося таким важким.
Звичайно, це був справжній лід, але він зовсім не був незнищенним. Мо Фаню тільки треба було зруйнувати духовні кайдани й будь - який лід не витримає перед небесним вогнем Мо Таня і гетерки!
Тише!
Гетерка з’явилася у всій красі тільки після того, як Мо Фань повністю відновив своє чуття.
На землі один за одним з’являлися великі соняшники. З появою гетерки яскраві бутони почали розпускатися.
З бутонів почали вилітати маленькі вогняні пташки. Вони кружляли над гетеркою, перетворивши сіре холодне небо на алоє заржаво!
Вогняні пташки, які народилися з соняшників, випромінювали полум’я світла, яке опаляло поверхню землі.
Біло-блакитний сніг поступово танув, обкриваючи темну грунт, яка знову ставала гарячою. Навіть кам’яні артерії під ногами Мо Фаня знову наповнилися енергією.
Таке знайоме ірідне відчуття палаючого, дихання кам'яних артерій...
Це була всього лише магія крижаних оків, але вирвавшись на свободу, Мо Фаню здавалося, що він звільнився від багаторічного льодового полону!
Пара вогняних очей пильно дивилася на художника Білого Леопарда.
За спиною Мо Фаня відбивала тінь з небесного полум’я гетери.
Вогняні пташки, що стояли на небі, почали атакувати землю. Кожна з них провокувала вибухи, внаслідок яких вогонь поширився у радіусі трьохсот метрів.
Хвилювання облягало один на одного, перетворюючи все навколо у плавучу піч.
Велична картина цих вогняних хвилеподібних клоккотливих хвиль просто вражала!
Змішуючись з гетеркою Мо Фань, він став немов вогненний володар. Один з його очей міг висушити річку!
Білий леопард ненавмисно відступив назад.
Той, хто стояв нижче хребту кам'яних артерій Мо Фаня маг світла Деймон вже був готовий до атаки, але зараз стояв у знешкодженні, не наважуючись щось зробити.
Деймон знав про можливості Білого Леопарда, тому розумів, що він не зможе розбити Мо Фаня. Він лише на короткий час міг втратити силу волі, попавши у цю крижану пастку. У цей момент Деймон мав атакувати своїм мечем і перетворити противника на попіл.
Але зараз Деймон ледве міг застосувати магію.
Мо Фань стояв до нього спиною, але його жахливе дихання володаря вогню, змусило Деймона тремтіти всім тілом.
Це нагадало йому про те, як кілька років тому в Андах він натрапив на поховання костяного дракона. У той час він також відчув невимовний жах.
- Я бачу всі твої прийоми наскрізь, - Мо Фань почав йти вперед.
За його спиною залишалися вогненні сліди, які ще довгий час не розсіювалися.
- Як це можливо? Як ти міг вистояти проти мого льоду третій сходинок вищого рівня? - Білий Леопард не злякався.
Він перевернув тушницю, заливаючи все навколо білою фарбою.
У місцях, куди потрапляла біла фарба на землі, з’явилися ознаки роз'єднання.
Ця біла туша, наче кислота, роз’їдала ґрунт. Білі краплі випадково потрапили на дерева поблизу, від чого рослини почали швидко блищати, сохнути і помирати.
Від найменшого контакту, чи то каменя або рослини, тушить усе на білу пилюку. Здалека це було схоже на сніг, але насправді швидше був небезпечним хімікатом.
- Хоч це і не небесне насіння, але мій духовний лід все одно найсильніший у світі! Тим більше з мій рівень культивування, ти мені в підмітки не годиться! – гнівно закричав Білий Леопард.
Довкола Мо Фаня пульсували чорні кам’яні артерії, а вогні перетворилися на цілий ліс.
Але з боку Білого Леопарда картина виглядала не менш страшною. Усюди панувала мовчазна біла смерть. Серед пагорбів білого снігу не було жодного натяку на дихання живого. Як будь - який, хто вступає на ці землі, чекає лише одну долю — зів’яне та помирає!
Мо Фань розумів, що зараз для нього найбільшою перешкодою був Білий Леопард. Людина, яка змогла відібрати землю під владою небесного вогню гетери, очевидно знаходиться на пікі культивування елемента льоду!
Вершина стихії льоду!
Без вогняної гетери Мо Фаня не було б шансів!
- Я зберігав сили для найсильніших чарівників співдрузі. Але раз вже ти хочеш стати першою жертвою, будь по-твоєму! - Білий Леопард вказав сніжною кистю на Мо Фаня.
- Моя вогняна пучина здатна поглинути всю чорну церкву, не тільки тебе одного! - відповів Мо Фань.
Після цих слів він спеціально перевів погляд за голе кам’яних артерій, де стояв маг світла Деймон зі своїми солдатами.
Деймон був шокований вогненною силою Мо Фаня, але солдати за його спиною не мали такої проникливості.
На їхню думку, цей вогонь був лише яскравішим за зазвичай. Вони легко можуть придушити мага вищого рівня своєю кількістю!
Довкола товпилися численні групи добре навчених солдатів. Кожен з них наближався до середнього рівня.
Вони піднімалися на пульсуючий хребет, але не наважувалися наближатися до вогняного володаря!
- Не посилайте їх на вірну смерть! - Мо Фань байдуже озирнувся.
На землі нижче хребта, де тільки - но пройшли солдати, почали з’являтися чорні кола!
Мабуть, солдати навіть не встигають дістатися до хребта кам’яних артерій.
Чорних кругів з’являлося все більше і тут Мо Фань різко стиснув кулак!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku