Глава 2234*: тимчасово пішли в тил
- Не прикидайся, - мавпоподібний Метью перешкодив Мо Фаню шлях.
Мо Фань підняв в дивінні брову, дивлячись на цього зростаючого хлопця.
- Я ж не ідіот. З самого початку твоя сила здалася мені занадто видатною для простого солдата армії, - впевнено сказав Метью.
- Чого ти там міг в мені побачити, я поняття не маю, - відповів Мо Фань.
- Що ти за людина, врешті-решт? - запитав Метью.
Мо Фань і подумати не міг, що мавпоподібний Метью почне ставити такі питання, мабуть, він був не зовсім тупим.
Меттью був хорошим прикриттям для магів, ні диригент, ані коротколапий вовк ще не змогли їх виявити.
Але природно, що Метью запідозрив щось погане, адже Мо Фань постійно показував свою нерухому силу.
- Почекай, не відповідай, я вже і сам здогадався. Ви казали, що є студентами філіалу в університеті Охос (Леді). Крім того, університетські значки не можна підробити, - Меттью пустив у роздуми.
- І що далі? - Нетерпляче запитав Мо Фань.
- Ми отримали підтримку від університету Охос, деякі студенти вже вступили до наших загони для ведення бою, - сказав Метью.
Мо Фань напружився.
Невже, мавпоподібний Метью про щось здогадався.
- Тому ви студенти не з філіалу, а із самого університету Охос, вірно? - запитав Метью.
Насправді, студенти університету були неймовірно потужними і тому мавпоподібні не зовсім тупі.
- Мені завжди здавалося, що ти схожий на мавпу, а інтелект твій був навіть нижче цієї тварини. Але виявилося, що це не так, - сказав Мо Фань.
- Ха-ха-хо! Я вгадал! - Розсміявся Метью.
- Принеси голову штормового шамана і скажи, що саме ти вбив його, - сказав Мо Фань Меттью.
Тоді армія друзів пришле нам сильніших ворогів, якщо дізнається про це, - сказав Меттью.
- Нічого страшного, хто з мечем до нас прийде, той від меча і загине, – самовпевнено відповів Мо Фань.
- Чудово сказано! - Меттью вірив магу.
Мо Фань дивився вдалечінь і побачив, що Чжао Мань Ян чудово справився з завданням. Він повертався, очолюючи кавалерію з 200 буйволів.
- До речі, які ви робили підношення, щоб впоратися з андськими горцями? - запитав Метью, вираз його обличчя був загадковим.
- Які ще підношення? - Мо Фань був збентежений.
- Я чув, що в університеті Охос вчать секретним технікою. Вас вчать просити божество, щоб воно знизилося і вселилося в тіло людини. Хіба ти не просив сили у богині Форес? Хіба може з'явитися вовк рівня головнокомандуючого з іншого виміру без втручання бога? - запитав Метью.
Голос Метью ставав все тихіше і тихо, так як обличчя Мо Фаня стало якимось дивним.
Мо Фань ось-ось повинен був вибухнути, ніби він проковтнув кілограм вибухівки.
- У тебе одні боги на думці! Боги, боги, божество! Твою мать! Я більше не можу це чути! - Мо Фань втратив терпіння.
......... ..... ... ...--.......
Мо Фань і Метью відходили від поля битви, Чжао Мань Ян з буйволами теж влилися до загону.
Раптом почувся оглушливий гуркіт, і в тропічному лісі з’явилося болото.
Здається, ми виграли цю битву! - Весело закричав мавпоподібний Метью.
Меттью знову міг присвоїти собі. Крім того, у нього була голова командувача Джона!
У цей момент люди, одягнені в форму співдрузі почали плисти на полі бою з двох флангів. Здавалося, що це велика річка Янцзи розлетілася по Південній Америці.
Це означало, що група добровольців справилася зі своєю місією, тепер інші військові відправляться на лінію фронту і зіткнуться з противником.
Відряд добровольців і кавалерія буйволів зазнали великих втрат, але вони виконали свою місію. Ці два загони атакували противника, і вони зіткнулись з великими військами. Тепер їм можна було піти в тил і зализати рани.
...... ........--... ... .......
Військові відступили назад, тепер у загоні добровольців залишилося тільки 200 солдатів з 1000, а в кавалерії 200 із 400.
- Хлопець з кільцем в носі не вижив? — запитав Мо Фань, оглянувши солдат.
- Він загинув під дозорною баштою, ми не почали його збирати. Але його пірсинг у мене, що з ним робити, командир? — запитав один з солдатів.
- Хм... Ну, закопай в землю, - відповів Мо Фань.
Сила хлопця з пірсингом в носі була нічим не видатною, він був всього лише магом початкового рівня третьої сходи.
Ймовірність виживання магів була дуже низькою. Хоч у Мо Фаня, Чжао Мань Яню і Му Бая було достатньо потужності, але вони не встигали захищати інших в такій розбіжній ситуації.
У кожного своя доля, тут нічого не можна було зробити.
Начальник кавалерії на ім’я Бейнс підійшов до магів. Після того як Му Бай вилікував його своїми комахами, чоловік став бадьорим і веселішим.
- Метью, коли будеш присвоювати собі чужі заслуги, можеш відібрати трохи і у командира кавалерії, він мало не помер в бою, - сказав Мо Фань.
- Про що ти говориш? Я не можу думати тільки про себе! - відповів Метью, поплескав себе по грудях.
В кінці битви всі отримають заслужені нагороди, ось тільки коли ця битва закінчиться ...
...... ........--... ... .......
Небо поступово темніло.
Грохотот застосовувалася магія вдалині не затихав, а магічне світло заповнювало нічне небо. Різнобарвні фарби виблискували очима, а серце завмирало.
- Чого ви тут ховаєтеся, покидьки! Хіба не знаєте, що армія в вас потребує? - Чоловік, одягнений у форму командира, вийшов з наметів, вигаявся на солдатів.
Меттью перелякався, він навіть не знав, що сюди прийде командуючий.
- Командувач, ми тільки повернулися з лінії фронту, щоб відновити магічну енергію і загоїти рани, - Метью відразу ж відчитався перед командиром.
- З лінії фронту? З якого ви підрозділу? - запитав командир, обличчя якого було вирізано зморшками.
- З бригад добровольців і кавалерії буйволів. Я замісник директора Меттью, - мавпоподібний тут же випростався, відповідаючи по-війному.
- А.... Ви великі молодці, - сказав зморшний командир, трохи замешкавшись.
Командир пішов до табору іншого штурмового загону, який також зазнав втрат і був поранений.
Але він гнівно накричав їх і відіслав на лінію фронту для продовження бою!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku