Глава 2130*: Обидел друга?
Хоча гнів Турса досяг свого рівня, він все одно не дозволив йому вийти перед Азалії. При цьому серце його билося так, що здавалося, з грудей мага ось-ось повинна вилетіти бомба.
Турс залишив дім Азалії, і він пішов до свого дому через ліс позаду гірської скелі.
Коли Турс повернувся додому, то відкрив усе вино. Він вирішив залити вогонь нинішньої ганьби холодним білим вином.
Чоловік випив п'ять пляшок, тіло його наче оніміли!
- Зачекайте, ви ще в мене пожалкуєте! - Турс з усієї сили вдарив кулаком по столу.
...... ........--... ... .......
З самого ранку в Парфеноні почали творити щось неправильне.
Азалія запросила Турса в Парфенон від імені найсвятіших, і всі знали, що Турс та Ідіша ненавидять одне одного під час протилежного поля бою.
Але чоловік, який працював на дзвіньні, бачив Турс прямував до палацу Ідіши. Слухи рознеслися швидко, наче дзвін і через деякий час вся священна гора знала про це.
Мо Фаня розбудив приємний аромат тільки розпущених квітів. А потім він почув, як на подвір'ї будинку кілька грецьких дівчат обговорювали це.
- У нього що, з головою не в порядку? - Він запитав себе: "Мо Фань".
Помившись, Мо Фань вирішив прогулятися. Ноги його принесли до бібліотеки на храмовій горі.
Титан Мо Фан знав небагато, тому треба було збагатити свої знання. Крім того, можна знайти інформацію про минулі вчинки клана Турс у стародавніх джерелах Парфенона. Треба було дізнатися, чим вони займаються, що молодше покоління є таким роздратованим і зарозумілим!
Мо Фань вирішив знайти знайоме йому місце, звідки відкривався прекрасний краєвид на Афіни: вулиці простягались у далечінь, а машини й люди були в русі. Коли Мо Фань сидів у бібліотеці на самотньому горі, то завжди бачив чудову картину міста, але не чув його шум.
На жаль, Ма Фаня — зручне крісло з сандалового дерева і м’якими подушками перед величезним вікном у підлогу — була зайнята іншою людиною.
Оскільки не кожному дозволяли заходити на Святу гору, більшість житлових будинків, магазинів і вся інфраструктура знаходилась внизу.
- Свята гора така велика, на ній завжди багато людей, але це ранок нас знову звело разом. Це доля, так, Азалія? - Усміхався Мо Фань, дивлячись на Азалію.
В основному Азалія вела прадавній спосіб життя — або ходила на гамаку в себе вдома, або тут у бібліотеці з книжками. У цей момент вона не розмовляла і не стріляла своїми лосьими очима, наче й правда була чистою і невинною найсвятішою.
- Ти вчора ввечері не наситився Син Ся? - Гарно відповіла Азалія.
Було таке відчуття, що вона дуже довго сиділа в цьому кріслі, обличчя її було дуже якимось пом'ятим і заспаним.
Дівчина гарненько потягнулася, не звертаючи уваги на погляд Мо Фаня.
Погляд Турса був дуже огидним, а у Мо Фаня... Ні, погляд Мо Фаня таких почуттів не викликав.
- Вчора ввечері вона була зайнята. Але ж ти теж найсвятіша, чому ти тільки і знаєш, що спиш, читаєш книги, дивишся серіали, а Сіні Ся весь час якісь справи... - Нарікав Мо Фань.
- Можливо, мені просто нічого робити, - сказала Азалія.
- До речі, цей Турс, якого ти запросила, ходив до Ідіше. Але тобі не потрібно було його проганяти тільки через те, що між мною і ним сталася сутичка. Я ж не така дрібна людина. Праця і особисте життя — це дві різні речі... - сказав Мо Фань.
- Ти вже поснідав? - Азалія сильно змінила тему розмови.
- Ще ні... - В душі Мо Фань дуже хвилювався, оскільки зрозумів, що Азалія запросить його поїсти.
Мо Фань и правда такий глупый? Він подумав, що Азалії сподобаються розмова про Турса?
- Що хочеш їсти? – запитала Азалія.
- Маленькі баоцзи ка в Ханчжоу.
- .......
...... ........--... ... .......
Азалія, добра дівчина, почула побажання Мо Фаня і привела його до Чайни - таунського ресторану з баоцзи.
Але найдивовижнішим було те, що баоцзи смакували так само, як маг любив поїдати в Ханчжові. Тонше тісто, гарячий м'ясний сік бризне в рот. Береш одну баоцзи, обмаскуєш в гарячій соусі. Ідеальний сніданок.
- Виявляється, ти не можеш їсти гостре, ха-ха, - сміявся Мо Фань, дивлячись на Азалію, яка висувала язик від гостроти.
- Я просто не їм гостре вранці, - обличчя Азалії було червоним, а маленькі ручки плескали по мові.
- Якщо ти не вмієш їсти дотепне, то втрачаєш найкрасивіший смак на світі, - серйозно сказав Мо Фань.
- Я спробую ще раз, - сказала Азалія, заплюючи водою.
- То що там з Турсом? - Мо Фань знову перейшов на цю тему.
Яку роль все-таки відіграє Турс в Парфеноні?
Чому Парфенон надав йому честь брати участь у святі? Навіть якщо б клан Турс був дуже давнім і священним, чи Парфенон не мав би карати його як слід за образу найсвятішою?
Святіша — це божество Парфенона, чи можна було б допускати образ у її бік?
Турс насмілювався поводитись жахливо, але до цих пір не отримав покарання. А найважливіше, що його мішенню стала найчесніша і невинна найсвятіша, а йому хоч щось. Це лише доводить те, що Чжао Мань Янь у Турса непросте минуле.
- Нічого особливого. Він хотів переспати зі мною, але я не захотіла, він мені не цікавий. Турс прийняв це за образу і, в якості помсти, вирішив підтримати Ідішу, - відповіла Азалія.
- Твою мать, ось же скотина! Я вчора був з ним занадто ласків! А він, собаче лайно образив мого друга! Треба надрати йому зад як слід! - Сварився Мо Фань.
- Чого ти базікаєш? Якого такого друга? - Азалія вирішила посміятися з Мо Фанем.
Мо Фань почухав голову, чому ж він розповів їй про свій дружній зв'язок, це все Турс винен, через нього Мо Фань розлютився і не стежив за своєю мовою.
- Эм... Я обмовився, ми ж ... Я подумав, ем ... Ми ж друзі... але що подумають сторонні люди. Эм... Отже, спочатку я сміюся зі свого шляху Титана, а потім і до Турса доберусь! - Мо Фань швидко знайшов вихід з ситуації і змінив тему розмови.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku