Глава 1839. Кристалий кордон.
Мо Фань поплив наверх, віддаляючись від безперих. Зараз він знову повернувся на ту глибину, в якій були види слабі промені світла.
Зверху було чітко видно яскраве світло, яке вже з’явилось у перші сонячні промені. Духи нічної фурії вселили страх і тремтіння в противників, тому Мо Фань нарешті зміг дістатися до морської поверхні та вдихнути повний груд.
Імператор видав слабкий звук.
- Спочатку я доставлю тебе на острів, - сказав Мо Фань.
Мо Фань допоміг імператору дістатися острова, залишивши його на зарослій вологій землі. Схоже, раніше тут була глибока вода, але з відпливом це місце перетворилося на болото мілководдя.
Здається, це була північна сторона острова. Тут було вкрите лійками і кам’яними рифами. Коли вони прибули на острів, то навіть не думали про цей район.
Морські хвилі йшли одна за одною. Навіть на світанку чути шум припливних хвиль. У сонячних променях, що відсвітилися, підводні рифи та мілководдя переливаються усіма квітами веселки. Імператор також купався у теплих сонячних променях. Якщо б не рана на животі, він міг би спокійно відпочити в теплому мілині. Очевидно, його ані краплі не здивувалися зрадою його родичів.
*клацання
Але безстрашні безробітні і сині кажани не збиралися відпускати Мо Фаня. Вони всі страждали амнезією. Тільки що вони в страху перед силою Мо Фаня розбіглися хто куди, але зараз знову готувались до атаки, оточивши рифову відмильню.
Море бурлило, наче крутий кип'яток. Незліченні безраї та мобули з'являлися через воду і вантажно приземлялися на рифи. Здалека вони виглядали як зграя кажанів, а деякі неспокійно кружляли в небі як величезні чорні грифи. Іноді вони спускалися вниз, а потім різко злітали в небо і не давали людині внизу ні хвилини спокою. Дехто виривав з морської води і повертався назад, щоб не допустити нападу.
- Стадо покидьків! Ви ще смієте нападати на мене? Та я вас усіх знищу! - Вийшовши з крижаної води, Мо Фань тремтів усім тілом.
Спочатку полум’я, що палахкотіло під його ногами, було вівтарем і захопило все тіло. Чим більше з’являлося противників, тим більш самовпевненим і бунтівним став Мо Фань.
Три види духовного вогню повз Мо Фаня. Оболонка енергії стала такою високою, що перетворилася на вогняну сферу. Усі безпілотні й мобули, які наближалися ближче ніж на 150 метрів, одразу отримували опіки...
Але коли Мо Фань розбудив свою вогненну силу в усій силі, він раптом відчув сильне запаморочення. У його очах потемніло, і він мало не впав на землю.
Мо Фань хитаючись зробив кілька кроків вперед і обблокувався на вихідний рифовий камінь. Через раптову слабість, вогняна сила Мо Фаня погасла вдвічі.
- Що ще таке? - Мо Фань ще ніколи не зустрічався з подібним.
Подивившись вниз, Мо Фань помітив, що глибока рана на нозі придбала дивний синій відтінок. Він навіть не помітив, як якась зараза поширилася по його судинах.
- Бл*! Я забув, що ці істоти ще й отруйні! - Раптом згадав Мо Фань.
Коли Чжао Мань Янь отримав поранення, невдовзі він також ослаб і через деякий час знепритомнів.
А на тілі Мо Фаня, окрім дірки в нозі, також було багато маленьких порізів. Демонізація звичайно сильна, але навіть вона піддається впливу високої концентрації отрути.
- Вааа....
Помітивши, що Мо Фань отруївся, імператор видав слабкий крик і дав магу зрозуміти, щоб він не турбувався про нього. Те, що він дав йому можливість не закінчити свого життя в ганебних ланцюгах, вже є великим даром.
- Трохи отрути мене не зупинить. Ти просто відпочивай тут. Раз я сказав, що спасу тебе, значить рятую, - серйозно сказав Мо Фань.
Яд повільно поширювався по судинах. Мо Фань вже не пам’ятав, скільки смертельних отрути побувала в його тілі. Полум'я знову засяяло. Коли сині мобули приготувалися до атаки, Мо Фань вже організував для них поховання небесним полум’ям!
Бігом!
Вогонь злився із неба, накрив усі рифові мілини і перетворив їх у вогняне море. Навіть хвилі, що б’ються у скелі, не могли загасити його.
Вогняний дощ ще падав з неба деякий час, зайнявши територію в радіусі триста метрів. Але на Мо Фаня знову полетіла слабкість і з'явився дзвін у вухах. Маг відразу втратив просторову орієнтацію. Він повільно опустився на коліна, ледь не впав обличчям у воду.
Навколо все також падали хвилі вогню, а голосні пташині крики врізалися у свідомість Мо Фаня.
Він так важко вирвався з морської глибини, що в результаті його вразив чортовий отрута. Тепер зрозуміло, чому птахи не наближалися до нього. Вони зовсім не боялися, а чекали, коли отрута пошириться в його тіло і він перетворюється на паралізований беззахисний худобу.
Побачивши стан Мо Фаня, більш кмітливі агатові птахи зрозуміли, що отрута зрештою стала для них справжньою підтримкою. Усі вони мали мисливські повадки та винахідливість птахів. Коли хвилі вогню почали ослаблюватись, всі створіння на скелях, що літали в небі, і ті, хто вистрибував з води, стали наближатися до Мо Фаня.
Армія кажанів перетворилася на люту бурлячу хмару. Вони втратили величі мобулів, які з’явилися в пожадливих вампірах. Вони першими рвалися в бій але у той же час боялися стати пушеним м'ясом...
Імператор розумів, що їхня справжня мета — це він сам. Зібравши останні сили, він перевернувся і почав просуватися вперед.
Паралізований Мо Фань майже не міг рухатися. Звичайно він міг застосувати поглинання тінню і сховатися в густому лісі за його спиною, але він не міг дозволити собі ось так піти. Він брав участь у багатьох складних битвах і ніколи не відступав. Як він може підкоритися цим створінням?
- Сльози крижаної гетеры — кристальний рубц! - З високої скелі пролунав гучний голос, в наступну мить Мо Фань відчув сильний магічне дихання, від якого хмари змінили свій колір і потьмяніло сонце!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku