Глава 1791. Атака кам'яного ватажку.
З гори подул сильний вітер, розвівши клуби пилу. З обох боків ями висіли сірі кокони.
Ні маги, ні кам'яні монстри ще не прийшли в себе після того як опустився гігантський кулак.
- Це... це... - Чжоу Дунхао мало не упустив щелепа на землю. Тільки через деякий час він нарешті зміг взяти себе в руки, - цей полководець збожеволів! Він атакує своїх!
Захисники почали втрачати самовладання. Їх не лякала могутня атака, а його мета!
- Він глузує з нас? - Не втрималася Вен Ся.
Маги землі стояли в одній шерензі. Довкола них спалахнуло яскраве сяйво. Маг витратив всі свої сили на створення кам'яного бар"єра для зашиті від золотистого скелястого монстра. Вони навіть готувалися до смерті...
Даремно... Вони витратили стільки магічної енергії даремно!
Та легкость, з якою гігант знищив своїх родичів, ще більше налякала магів.
З обох боків ями було багато бугорних монстрів. Лише секунду тому вони з гучним ричанням вітали свого ватажка. Вони підняли руки вгору, готові йти на знищення людства. Але зараз вони застигли, наче крижані скульптури, все ще піднявши голови до неба і забувши опустити руки.
Очі кам’яних істот були прикуті до глибокої ями. Навіть дурні істоти рівня слуги мучилися питанням. Як їм це вдалося?
Знеохочені люди дивилися на монстра.
*БАМ!
Гігант зробив кілька кроків вперед, з силою тупаючи ногами!
Кам’яні істоти дивилися на дії свого ватажка. Але коли вони побачили, що з кожним його кроком в повітря піднімаються клуби кам'яного пилу і каміння, все як один кинулись на утек.
Кам’яний рів поширювався не дуже швидко, але займав площу в один кілометр!
Важка полуп’янка золотистого скелястого монстра не давала кам'яним істотам шансу на виживання!
Кам'яний ураган досягав їх у будь-якому випадку і забирав все навколо ... Кам’яний рев був повільним, але величезним. Мало - помалу він зайняв не лише одну вулицю чи місто, а цілу гору!
У повітрі літали численні камені різного розміру та форми зі швидкістю кулі. Кам’яні істоти потрапили під справжній артилерійський вогонь. Якщо скелясті монстри ще могли сподіватися на удачу, то в слабких кам'яних гігантів не було й шансу. Їхні тіла відразу перетворилися на висічені руїни.
Кам'яний рев пройшов по землі, залишивши за собою тільки тишу... На краю бою було видно кам'яні останки...
- Я весь час молилася, щоб пан послав нам диво, але таке ... - Через деякий час нарешті сказала Се Цінхуа.
Під чудом вона мала на увазі хоч якийсь проблиск в цій похмурій ситуації. А це... це навіть не проблиск, а поява трьох світил відразу!
Чи творець випадково опинився поруч і побачив їхнє жалюгідне становище, вирішивши ненароком змінити звичний хід речей?
Золотозмінний монстр збунтувався проти своїх же!
......
- Ого!
- Ого!
Після двох потужних атак, більш розумні бугорні монстри наче щось зрозуміли. Вони почали кликати решту кам'яних істот і казали їм, що вожак більше не був їхнім волоцюжком, тому що людям вдалося захопити його розум! Тепер він їхній ворог!
Нарешті дрозжаючі від страху кам'яні монстри зрозуміли, що відбувається. Вони знову почали збиратися разом, створюючи нову армію опору на чолі з бугорними монстрами.
- Ха! Набралися хоробрості? Я покажу вам!
Побачивши, що бугорні монстри повертаються знову, Мо Фань розсміявся.
Натовп бугорних і скелястих монстрів стояв за кілометр від Мо Фаня. Раніше вони не виявляли такої організованості, але перед лицем запеклого ворога їм довелося об’єднатися.
Кам’яні істоти використали магію землі і почали метати величезні камені у Мо Фаня.
Небо навколо Мо Фаня відразу ж потемніло від об’єму кам'яних порід. Деякі шматки були завбільшки з маленьку гору, а найменші брили — розміром з машину!
- Тільки дрібний дощок!
Мо Фань широкими кроками просувався вперед. Невже це величезне покрите золотом тіло буде боятися якихось каменів?
Під такою бомбардацією раніше б він втік уламаючи голову, або сховався би за охороною Чжао Мань Яня. Але зараз він ігнорував всі атаки та сміливо йшов вперед!
Крок за кроком Мо Фань наблизився до натовпу монстрів приблизно на п'ятсот метрів.
Рівень бугорних монстрів був набагато нижчий рівня золотистого скелеристого монстра, і вони не могли порівнятися з ним по силі.
Мо Фаню вдалося знищити трьох з них, а четвертого він взяв під контроль!
- Ну і що ж ви не біжите? Хіба не було весело? Кам'яна в'язниця!
Мо Фань топнув ногою.
Під ногами піднялася земляна хвиля і попрямувала до бугорних монстрів.
*грохот
Камені піднялися в повітря і утворили велику кам’яну клітину, затягнувши істот всередині!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku