Розділ 1765. Підземна логіка.
- Круто! Фань Мо, здається ми всієї групи не змогли б впоратися з тобою одним, - Лянґ Цзюнген похлопав Мо Фаня по плечу.
- Якби я не зробив ту стіну, він би вже помер, - стяв Чжоу Дунхао.
- У тебе зовсім сумління немає? Це хіба не ти швидше всіх вдирав від монстра? Якби не Фань Мо, Су Цзіньду і Цао Цзуань не повернулися б до нас! Ми не сліпі і не тупі, як у тебе нахабства вистачає виступати тут? - Роздратований Лев Цзюньхен.
- Точно, якби не Фань Мо, ми всі опинилися б в небезпеці! Брате, що за прийом ти використовував? Це було круто! - Студенти захоплено оточили Мо Фаня. Тепер вони не виглядали як перелякані діти.
Линь Ціхуей і кілька чоловіків вирушили в дорогу, але невдовзі повернулися.
- Чому повернулися? Втратив слід? - Мо Фань відразу запитав.
- Ні, цей монстр зістрибнув у глибоку печеру. Ми не наважилися піти туди, - сказав Лінь Цихуей.
- Покажіть мені, - сказав Мо Фань.
Магі прямували до печери. Яма виявилася глибокою, краєм нерівними, а дно не було видно.
Зрозуміло, чому хлопці не наважилися спуститися туди. Унизу була суцільна темрява. Ми не знаємо наскільки глибоко ця яма, і які монстри там живуть.
- Скоро стемніє. Нам краще повернутися і почекати рятувальників. Ми не впораємося з цим власними силами, бо почали розповзатися перелякані шепотіння.
Все-таки кам'яні монстри були рівня ватажка зграї. Життя студентів було під загрозою. У великій місцевості все ще добре, їм завжди є де сховатися. Але спускаючись вниз, вони будуть наче овечки в логіці тигра!
- Я спущуся подивлюся. Якщо там нічого немає, то повернуся з вами, - Мо Фань як і раніше хвилювався про Тао Цзин. Вона не могла зникнути просто так.
- Це не надто ризиковано? - запитав Лінь Ціхуей.
- Нічого. Якщо я не повернуся через десять хвилин, швидше повертайтеся в місто і кличте рятувальників, - сказав Мо Фань.
- Эм... Добре!
У решти студентів не було стільки хоробрості. Вони почали оглядатися навколо, в пошуках мотузки або чогось подібного, щоб спустити Мо Фаня вниз. Але той не чекаючи, стрибнув прямо в яму!
Студенти були вражені і водночас налякані. Небагато магів насміхаються так поводитися в дикій місцевості.
- Та що тут такого, - неохоче сказав Чжоу Дунхао, побачивши обличчя решти студентів.
- Ну так стрибай теж, а то тільки пиз*шь!
......
Зрештою Мо Фань падав на дно і пролітав близько 300 метрів. Добре, що його сильне тіло могло витримати пряме падіння з такої висоти. Все-таки тіло мага вищого рівня набагато стійкіше, ніж на високому рівні, тим більше у Мо Фаня ще є демонізація.
Внизу було темно і сиро. Тож Мо Фань зміг роздивитися велике підземне підземелля.
*уаа!
*бам!
Зверху спочатку пролунав крик жаху, а потім звук удару про землю.
- Як боляче... Моя дупа... - в темряві з'явився людський силует.
- Чоу Дунахао? - Мо Фань відразу впізнав цей розумовий голос.
- Я! Думаєш, ти спустився? Я ще більше турбуюся про Тао Цзин! - Неподобливо випалив хлопець.
- Ти зовсім тупий? Може будеш говорити тут тихіше? Або хочеш, щоб кам'яні монстри перетворили тебе на котлету? - Виручився Мо Фань.
- Я... - Чжоу Дунхао не знайшов, що заперечити.
Мо Фань теж мовчав. Ось чому спустився саме цей ідіот?
Ладно, хрен с ним. Може знадобиться. Він не може використовувати інші елементи. Якщо приспішить, зробить цього ідіота козлом відпущення.
- Тут так просто! - Він здивувався.
- Ти можеш бачити?
- Звичайно можу. Мій допоміжний елемент - тінь. У такому середовищі мій зір гостріший, ніж у монстрів! - Він відповів.
- Це схоже на підземелля, - сказав Мо Фань.
Хіба ми не були на горі? - Він здивувався.
- Ми піднялися на двісті-триста метрів. А коли впала, пролетіли приблизно стільки ж. Мабуть, ми потрапили в підземне лігво - надто просто, — відповів Мо Фань.
Навколо було сиро, через нещодавні дощі. Саме тому Мо Фань зміг помітити сліди втікача монстра.
Два маги увійшли в зону сталактитів. Вони були такими великими, наче колони в царському палаці. Деякі з них були лише в половину від висоти печери і не досягали стелі, деякі перетворилися на справжні стовпи. Мінеральні сталактити слабо іскрилися, освітлюючи похмурі підземні землі.
- Не рухайся! - Раптом Мо Фань схопив Чжоу Дунхао.
Як він взагалі культивує елемент тіні, якщо пересувається з таким шумом? Та їх навіть істоти рівня слуги розкусять на два рахунки!
- Ти щось побачив? - Тихо запитав Чжоу Дунхао.
- Ці вишукані створіння, Мо Фань вказав в сторону.
- Блін, а мені здалося, що це підземний струмок, - Чжоу Дунхао витягнув шию, намагаючись роздивитися те місце. Маг задрожав усім тілом.
Мо Фань был прав. Це були ті самі істоти, які напали на людей. Чоу Дун Хао, здається, там річка, бо їхні безформні тіла плазувалися по землі суцільним потоком.
- Хіба це не в сторону міста? - Прошепотів Чжоу Дунгао.
- Так, мабуть бар'єрний плід натягнув на місто цілу юрбу монстрів, - сказав Мо Фань.
- Вони можуть заволодівати тілами людей і перетворюватися на кам'яних монстрів... О боже! Хіба в день нашого прибуття група військових магів не вирушила до печери для зачистки? А якщо їх усіх захопили ці метаморфоти? - З жахом згадав Чжоу Дунхао.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku