Пернаті не відступають
Група людей рухалася далі. Вони тільки - но добралися до гірського струмка і відчули, що вихори значно посилилися. Вітер не тільки перешкоджав їм продовжувати подорож, але й роз’їдав шкіру і вона почала тріскатися.
У таких екстремальних умовах маги відразу поспішили активувати захист, а то й дивись, від них дійсно залишаться лише білі кістки!
- Всі чорні-чорні! Як же нам дістатися до завіси? - Він сказав стурбованого офіцера Сюй.
Різка зміна погоди не дозволяла магам визначати вигляд рослин навколо неї, а то й ночі! А якщо їм на шляху ще потрапляться якісь звірі?
- Що таке « завісне дерево»? — запитав Мо Фань.
- Це назва захисного виду рослин Циньліна, вони ростуть хаотично на території хребту. Гілки та листя цих дерев дуже специфічні, і вони чимось схожі на вербу - вони так само звисають із висоти вниз, тільки ось гілки завісного дерева ще потім переплітаються між собою, через що навколо дерева утворюється така щільна фіранка, навіть бурхливий вихори не може проникнути всередину, тому нам потрібно знайти одне з таких дерев, за його кроною ми зможемо спокійно перечекати, поки віршне вітер, - сказала Лінн.
- Все вірно. Але відшукати завісне дерево навіть вдень дуже важко, а зараз ніч... - Видихнув офіцер Суй.
- Чорт! Вітер тільки посилюється, він і так зірвався з мене шар шкіри! - Сварився Чжао Мань Янь.
Спочатку все тільки відчували, як від вітру захне шкіра, потім поступово вона стала покриватися тріщинами, ще трохи-чуть, і вона дійсно шарами почне облазити з тіла! От же гребаний розбурханий вихр! Не зрозумієш, поки сам не відчуєш його дію!
Вітер, здавалося, охопив кожен куточок округи, і тепер не було зовсім ніяких прихованих місць, щоб сховатися. Вітер завивав з новою силою, коли ми втомилися від цього.
Хоча Чжао Мань Янь вже випустив свій захист, але її використання виснажувало його магічну енергію, а без сил у такій дикій місцевості довго не протягне жоден маг.
- Старик Чжао, з твоїм рівнем культивування скільки ти зможеш протриматися в умовах такого вихору? — запитав Мо Фань.
- Приблизно п'ять годин. Через п'ять годин у мене зовсім не залишиться сил, - відповів Чжао Мань Янь.
- Це якщо ще пощастить, і вітер почне ослабнути. Якщо ж він продовжуватиме посилюватися, то і п'ять годин не протримаєшся, - сказав офіцер Суй.
*Свист
Вітер з силою пронісся прямо перед Другим людським драконом, що йшов попереду. Боротися з таким явищем не має сенсу, а в такій ситуації тільки захищати.
Тіло вторинного земного дракона майже повністю вкрите лускою, якою володіє більшість істот рівня полководця. Так ось диво стало те, що навіть його луска під дією вихора стала покриватися тріщинами, а відкриті ділянки тіла і зовсім були покриті ранками!
Дракон був занадто великий, і маги при всьому бажанні не могли випустити захист, достатній, щоб захистити його тушу.
- Ідіть, відпочинь! Я сказав Лі Десінь і відправив дракона в контрактний простір. Що це за чорт забирай?
- Від розбурханого вихору не можна повністю захиститися, неважливо, істота якого рівня зовні йде на територію хребта, вона зобов'язана поважати закони цих місць, - відповів Чжен Сяо Хоу.
- Справді містичне місце!
Коли він побачив, що навіть дракон не витримав цих гір, то здивувався.
- Якщо дракон не встояв, то як же ті маленькі звірки виживають тут? – запитала Юй Шіші.
- Бушуючий вітер не робить різниці між тваринами. Якщо шкіра дракона почне лопатитися через 3-5 годин перебування тут, то з шкірою тварин меншою приблизно така ж ситуація, але зі пернатими справа інша, у них є пір'я, - відповів Чжан Сіо Хоу.
- На 100% все буде залито кров'ю... - Висловив Чжао Мань Янь.
- Не дивно, чому люди так бояться цих місць. Ти підеш і не повернешся, - сказав Мо Фань.
- Командире Чжан, куди ми йдемо? - Почувся голос офіцера Суй.
- Нам потрібно йти вперед ще один кілометр, - відповів Чжен Сяо Хоу.
Після цього вони додали швидкість. Вони вийшли до маленького утесу, на якому росло багато старих сосен та інших дерев, які в повній темряві виглядали ще зловісніше.
Проте серед дерев було одне, що разюче відрізнялося від решти дерева — його гілки наче тягнулися через ніч і розділялися на дві частини.
Переплетившись, вони ніспадали і утворили справжнє ливарне полотно.
Лише деякі листочки, що вибивалися з загального полотна, падали під дією вітру.
- Хіба це не завісне дерево? - Викрикнув офіцер Сюй.
Вони просувалися по вихору ось уже майже три години, і офіцер Суй ставало все більше й менше.
Він і подумати не міг, що завісне дерево з'явиться прямо ось так перед ними в той момент, коли вони найменше очікували його знайти!
- Молодець, мавпочка! Смог знайти потрібне місце навіть у темряві! - Мо Фань поплескав Чжен Сяо Хоу по плечу.
Усе вперед вів саме він, і навіть коли всі інші починали сумніватися, Сяо Хоу впевнено крокував уперед. Тепер, коли завісне дерево стояло перед ними, страх інших скинув на землю.
- Я скоро зовсім відкину, у мене майже не залишилося сил... - заныл Чжао Мань Янь.
Це було так, ніби воно розділялося на дві частини.
- Давайте відпочивати. Вихор до ранку повинен стемнути, і дорога наша піде більш швидко, - сказав Чжен Сяо Хоу.
Мо Фань прийшов сюди, щоб знайти кляте дерево, і ця місія не вимагала поспіху. Люди з імператорського палацу поспішали, бо ніхто не знав, чи живий ще один чоловік, якого вони прийшли рятувати!
Енергетична енергія була виснажена Чжао Мань Янь та ще один маг елементів світла з імператорської охорони.
- А тут досить затишно, наче великий зелений намет, - сказав Мо Фань, оглянувшись.
Під кроною дерева було дуже чисто, а через те, що світло і вітер фактично не проникають туди, земля була всолена соском-червоного кольору, і лежати на ній було досить зручно. Ех ...сніжним літом потрапити б сюди, та з прохолодженими напоями і свіжою арбусом, а якби тут ще й сигнал телефонний з електрикою були...
Віхор продовжував завиватися, збільшуючись до середини ночі, тільки ось маги, які відпочивали за фіранкою дерева, відчували себе комфортно, незважаючи на моторошний свист зовні.
Десь о 2-3 годині ночі ззовні донісся якийсь дивний звук.
Мо Фань спав дуже чутливо, і, майже почувши сторонні звуки, відразу відкрив очі, уважно прислухаючись.
Кілька різких криків пронеслися знову, Мо Фань насупив брови.
Хіба це не крик гірських птахів?
З часом крик посилювався, і стало зрозуміло, що кількість птахів, які кричать, збільшується.
- Що сталося? - Лі Десінь прокинувся.
- Здається, вони вирішили не відпускати нас просто так і покликали ще більше своїх сородічів, - відповів Мо Фань.
- Це ж ті дрібні створіння? Ну все, цього разу вони у мене поляшут! - Роздратувався Лі Десінь.
Він не міг покликати дракона, щоб набити його на пернатих, як війхор ззовні настільки посилився, що предмети за деревною фіранкою аж захиталися!
- Бог мій... Відчего вихору став ще сильнішим? І що там відбувається з цими птахами? - Молив Лі Десінь.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku