Глава 1701. Змія-оборотень з Африки.
- Колір не такий. Може це інший вид? — запитав Мо Фань.
- Так, можливо впоратися з ними буде ще важче, ніж саламандрами з озера Цяньдаоху. Тому слід вжити запобіжних заходів, щоб допомогти людям побачити їхні слабкі місця... - сказала Лінн.
- Я не розумію, як природа дозволяє існування таких істот, які суперечать законам біології! - Мо Фань безпорадно похитав головою.
Побувавши ближче з саламандрами, Мо Фань щиро вірив у жахливу тварину — велику саламандру. Він думав, що після її вбивства в Тихому океані зацарювати світ, але не тут було. Виявилося, що великі саламандри ще багато і кожна з них є заводом для виготовлення панцирних монстрів! Якщо з ними не розібратися, то вони можуть окупувати всю суходіл! Вони набагато шкідливіші, ніж коники пилової бурі!
- Ми люди нічим не кращі, - байдужо кинула Лін.
Мо Фань відкрив рот, але так і не знайшов відповіді на дивну репліку Лінн.
Її слова мають сенс. Люди дійсно схожі. Захоплюють і псують усе навколо, де б не з'явилися. Якщо природа дозволить людству існувати, то чому ж не можна цьому білому панцирові?
- Гаразд, про це повинна думати Морська ліга мисливців. Коли армія саламандра прибуде, ми розіб'ємо їх в пух і прах. Розкажи мені краще, що там з Цзян Ся?
- Кляте дерево в Цінліні. Цзян Ся вже послав мені конкретні координати, - відповіла Лін.
- Чудово! Відправимося туди наступного місяця! - Втішився Мо Фань.
З такою зачіпкою, знайти тоєм буде набагато простіше. Але він все ще має надію прорватися на вищий рівень.
- Зараз тільки початок місяця, навіщо чекати так довго? - Вона була здивована.
Зазвичай він зривався наступного дня. Тим більше Мо Фань був магом простору, і в його просторовому мішку завжди лежало все необхідне. Він міг спокійно відправитися в дорогу у будь-який момент.
- Маленьким дітям не варто ставити так багато запитань. Ти поки пошукай більше інформації про кляте дерево... - сказав Мо Фань.
- Дехто скуштував заборонений плід, і хоче залишитися в саду, - заявила Альпаса.
- Альпаса, ти ж дівчинка, тобі треба бути вихованою. - Мо Фань витащував очі на Альпасу.
- Мені не так нудно. Але твій щасливий стан доноситься навіть до мене. Неважко здогадатися, що Альпас презирливо глянула на хлопця.
Вона-то вважала його особливим, а він, як і всі, опинився у полоні красуні. Що в цьому хорошого? Весь час такий задоволений, наче ось-ось спалахне до неба.
- Ой, та що ти розумієш. Ти, звичайно, дуже вродлива, але ти просто сука! А ти думаєш, чому всі твої утихомирення і хитрі хитрощі не діють на мене? Так тому що моє серце вже давно зайняте!
- Вам для цих справ потрібен цілий місяць? Одного вечора недостатньо? - прямо запитала Лін.
- Кхе-кхе! - Мо Фань від такого випаду аж поперхнувся.
Чому вони так впевнено говорять про це?
......
Лін була дуже незадоволена. Якщо Мо Фань вирішить залишитися в горах Фан-Сюе і насолоджуватися життям, їй буде дуже нудно.
Але вона ніяк не змогла переконати Мо Фаня, який явно втратив розум. Вона просто блукала по новому місту з відвертим сумуючим видом...
Якщо вона повернеться в Шанхай, її точно примушені піти до школи, де одні розумово відстали. У горах Фань-Сюе вона була більш вільна.
Мо Фань поринув у любовні справи, і Лін нехотячи брала з собою Альпасу для прогулянок по місту, яке цікавило все вокруг.
- Чому тут скрізь метелики? – запитала Альпаса.
Вони прогулювалися віддаленою лісозаготівлею, яка межувала з новим містом. Раптом перед ним з’явився персиковий сад. Зацікавлення Альпасу відразу привернуло увагу до його характерного кольору і краси.
- Що це? Так красиво!
Персиковий сад простягався до середини схилу гори, а на його кордоні стояв незвичайний дерев’яний будинок. Увесь його дах, підвіконники і весь внутрішній двір були вкриті маленькими метеликами.
Вже настав вечір, і всі маленькі метелики прокинулися. Вони пурхали своїми крильцями, які зовсім не поступалися метеликам по красі. У сутінках персиковий сад, будиночки та метелики виглядали казково й ізольовано.
- Не могла б ти стримувати своє зміїне дихання. Всі створіння навколо настільки налякані, що не можуть рухатися, - неохоче попросила Лінн, коли помітила, як всі метелики застигли.
- Це природжений інстинкт природи, моя аура тут не особливо впливає. Ці малюки були б такі проникливі, і зовсім мало комах могли б зрозуміти. Я люблю їх, - сказала Альпаса.
У цей час двері відчинилися і з будинку вийшла чарівна дівчина в білих одягах. Її вигляд був сповнений м'якості і спокою, а очі сяяли як пара зірок. Помітивши Ліну, вона з радістю усміхнулася.
- Вона... з нею щось не так, - погляд Альпаси відразу ж змінився.
І їй теж було дуже важко. Якби не Лін поруч, то вона б так спокійно стояла.
- Це її метелики, - сказала Лінн.
- Не дивно, вони беруть свою силу в лідерстві, - сказала Альпаса.
- Лін, хто це? – запитала Юй Шіші.
- Змія-оборотень з Африки, - відповіла Лін.
..........
Ліна прийшла до Південної Шиші якраз про проблеми з оправкою в гори Ціньлін.
Виявилося, що в цьому районі живе зграя метеликів, які перешкоджають їм добратися туди, куди потрібно. Лін думала, що метелики і метелика мають спільне коріння. Може, Юшішу підкаже їй, як позбутися їх?
- Ось воно що. Чесно кажучи, я мало що знаю про метеликів. Я можу зрозуміти їхні слабкі місця, тільки якщо побачу їх. Скажи мені, коли ви зберетеся в гори Ціньлін. Мені саме потрібно в ті місця, щоб знайти листя місячного тутовника. Ми можемо піти разом, - сказала Юші.
Листя місячного тутовника стало справжньою проблемою для Юї Шиші. Вони ростуть лише в горах Ціньлін. Місячний метелик харчується тільки ними, а без їжі вона не зможе відродитись.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku