Розділ 1683. Хто вижив.
- Вовк, може підеш попереду? - обережно запитав Чжун Лі.
Вовки завжди були горді й мали величний вигляд.
Подивившись на Чжун Лі, він попрямував до острова.
Вовк дуже чутливий до запахів, особливо до запаху крові.
Він пішов по запаху крові, а команда Юфен йшла за ним по п'ятах.
- Фу, яка гидота! - Раптом скрикнув Се Хао.
Мисливці злякалися і підбігли до партнера.
Це Хао ніби наступив на щось і тепер витирав взуття про траву.
- Ти вляпався? - Посміхнувся Чжун Лі.
- Не знаю, що це за херня. Чорна як смола, - мимовільно пробурчав Се Хао.
- Досить базікати! - Ґу Ін була більш чутливою інших. Вона почала пильно озиратися.
Команда продовжувала мовчки йти за вовком.
- Може ми не туди прийшли? Тут немає ніякої печери, - сказав більшеносний.
Острів був не дуже великий. Вони вже навернули цілий коло, але не знайшли жодної печери. Вони так і не зрозуміли, звідки доносився запах крові.
- Так дивно. Я точно пам'ятаю, вчитель казав мені, що тут є печера, - Чжун Лі почухав голову.
- Ого!
Вовк стояв на великому камені і уважно його обнюхував.
Ґун уважно спостерігала за вовком і помітила, як він намагається позбутися деяких каменів перед собою. Кігті такі гострі, що навіть камені для них як глина!
Через деякий час вовку вдалося проробити дірку, з якої повалив густий запах крові!
- Там справді печера! - Зумився Се Хао.
- Але чому вона завалена камінням?
Мисливці розуміли, що печера дуже небезпечна і там може жити сильний монстр. У звичайній ситуації вони швидко вилізли б звідси. Так вони підходили до їхньої мисливської інтуїції, яка з’явилася після великого досвіду перебування в дикій місцевості.
Але вовкулака не мала такої небезпеки. Я впевнений, що він ступив всередину і нахилився вниз. Він ніби щось помітив.
Група мисливців залишилася чекати зовні.
Нарешті вовк вийшов з печери, тягаючи щось в зубах. Придивившись, мисливці зрозуміли, що це людина!
Його тіло було все в крові, але він був ще живий! Вовк тягнув його у свою пащу, але той був сильний і намагався кричати!
Вовк поклав чоловіка перед Гу Ін.
- Не вбивай! Не вбивай мене! Я нічого не бачив! Я нічого не бачив! - людина постійно щось бубнил, неначе спить.
- Хіба це не У Дун? У Дун, це ми команда Юефен. Я Гу Ін, - Ґу Ін спробувала заспокоїти мисливця.
- Не вбивайте мене, я правда нічого не бачив! Не вбивайте! - У Дун все ще не відійшов від шоку. Він згорнувся калачиком між каменів, намагаючись захиститися.
Мисливці не розуміли, що їм робити.
Вони дуже переживали за У Дуна.
Вони всі знали його. Раніше у Дун був кумедним хлопцем. Вони часто гуляли разом. Кілька разів він так напивався, що Гу Ін мусив тягнути його додому.
Після того випадку він соромився показуватися їм на очі, але вони ще довго засміялися над ним.
Але зараз у Дун ніби втратив розум. Він був настільки наляканий, що міг лише просити про милість і згорнутися калачиком. Будучи мисливцем, він повинен як ніхто інший розуміти, що таким чином не виживеш. Але його розум розвалився!
- Спочатку потрібно обробити його рани. Поговоримо, коли він прийде в себе, - сказала Ґу Ін.
- Так, так, що ж все-таки сталося.
Побачивши стан У Дуна, команда Юефея налякалася. На цьому острові існує щось настільки жахливе, що навіть команда Цанцзінь наздогнала таку долю.
Єдина причина, чому вони самі не рвали звідси - це білий вовк.
- Там ще є люди? - Ґу Ін запитала вовка.
Білий вовк понюхав камені навколо, а потім тикнув лапою в У Дуна.
- Тільки він? - здогадалася Ґу Ін.
Чесно кажучи, вона сама не вирішила б зайти в печеру. Спочатку ящер, який зжер одного їх мисливців, тепер позбавлений розуму У Дун.
Волк кивнув, запевняючи, що там більше немає людей.
Насправді вовк ще вчучав запах інших істот. Їх було не мало, і в цей момент вони якраз ділили їжу. У таку вузьку печеру, яка була прихована під водою, вовк не хотів ризикувати заходити. Він не дуже могутній у боях водного середовища.
- Хоча б врятували одного. Оскільки тут більше нікого немає, то краще нам забратися звідси. Потрібно розповісти про все Фань Мо, нехай він розбереться, - сказав Се Хао.
Вони зробили все, що могли. Для них зайти в печеру, все одно, що поховати себе.
Гу Ін теж хотіла швидше піти звідси. А тим більше, коли навіть вовк відчував небезпеку з печери.
- Як він? - Ґу Ін звернулася до Се хао.
- Мабуть, просто дуже наляканий. Його рани заживуть. Йому потрібно відпочити, і він прийде в себе, - Се Хао не був магом цілителя, але трохи розбирався у мистецтві лікування.
- Тоді йдемо.
- Так, ця тиша лякає.
.........
..........
Мисливці взяли з собою У Дуна і поплили на станцію.
У Дун ніби зрозумів, що небезпека минула і втішилася. Через численні поранення він настільки ослаб, що відразу заснув.
- Коли він прокинеться, має бути вже набагато краще... Темрява, коли вона тече по озері, стає небезпечною. Давайте розіб'ємо табір на острові Іцзі, а завтра вранці підемо до станції, - запропонував Чжун Лі.
- Так, давайте, У Дуну теж треба відпочити.
Острів Іцзі був досить відомим серед мисливців. Він був у дуже безпечній акваторії, навколо не тільки не було монстрів, але й на самому острові ніхто не жив. Більшість мисливців, які повертаються з віддалених куточків Цяньдаоху на станцію, вибирають острів як перевалочний пункт.
Саме тому під вечір на острові можна побачити не менше вогню.
Цього разу на острові також було багато наметів. Мабуть, мисливці за перлинами саламандра ще не втратили надії. А можливо вони вже знайшли спосіб розбити їх твердий панцир і зараз досить ділили гроші.
Після того як група Юефена пішла на острів, вона почала встановлювати намети.
- О, брати! Цей вовк виглядає дуже велично! Він як мінімум старший вожак зграї! - Поблизу якийсь мисливець підійшов привітатися.
У дикій місцевості мисливці завжди намагаються триматися разом.
- Вожак зграї? Ти занадто недооцінюєш його. Кажу тобі, він убив головнокомандуючого як курку! - Негайно відреагував Се Хао.
- Та годі! Брешеш! - Розсміявся мисливець.
- Я не жартую.
- Тоді постав його поворухнутися. Якщо він і справді такий хороший, то я подарую тобі пляшку класного вина! А якщо ні, то ви дасте телефончик вашої красуні, - відповів мисливець.
Це Хао покосився на сплячого вовка. Можливо, вовк покалічить спочатку його самого, якщо він наважиться розбудити його і попросити підритися.
- О, цей ваш значок виявився мені знайомим. На тому кінці острова є ще двоє з таким самим. Вони з вашої команди? - Він помітив мисливця.
- Ти про цей? Це тимчасова піктограма, яку нам дав мисливець семи зірок... - відповів Се Хао.
- Ой, ще й мисливця семи зірок приплів, - мисливці звичайно ж не повірив словам Се Хао.
Мисливця семи зірок явно не цікавило б ці місця, що тут цінне?
.......
Дізнавшись від незнайомця, що на тому кінці острова є дві з такими ж піктограмами, Се Хао негайно вирушив туди.
Ця піктограма має кожного, кого найняв мисливець семи зірок. Як і всі вони тепер були тимчасовими товаришами по команді.
Се Хао не очікував, що тут буде хтось ще, тому вирішив привітати їх. Може їм вдалося виявити щось.
Коли Се Хао дістався до кінця острова, то помітив самотній намет. Паличка виглядала дуже гарною, а господареві явно довелося розшматуватися. Лампа всередині висвітлювала два силуету, чоловіки і жінки.
- Гей, привіт! Я Се Хао, з групи Юефен. Чому вас тільки двоє? - Се Хао підійшов до намету.
- Се Хао? - з сумнівом запитала Лі Юмей.
Лу Чжо відкрив намет і уважно оглянув гостя.
- Ось ті на! Як ви двоє тут опинилися? - Це Хао здивувався.
Хао не міг терпіти цю пару. Він не очікував зустріти їх тут.
У Лу Чжо і Лі Юмей були такі особи, ніби їх спіймали за злочин.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku