Розділ 1588: Медуза Горона (часть 1)
*Ауу
Дуже радий, що вовк почув про духовні можливості головнокомандувача.
- Ти чого радієш? Духовні риси не для тебе! - Сварився на вовка Мо Фань.
*АуУ
Вовк ображено щось сказав Мо Фаню, чого маг не зрозумів.
- Маленька гетерка, переведи мені, що сказав дядько вовк, - попросив Гетерку Мо Фань.
- Ууу, татату, аувуууву - маленька гетерка говорила на вовчім мові, намагаючись донести зміст сказаного вовком Мо Фаню.
Мо Фань зрозумів, що вона мала на увазі хоча б не на слух, а на рівні душі, адже гетерка була його духовною контрактною особою.
Вовк сказав, що духовні елементи головнокомандувачу допоможуть просунутися вперед білим лютим вовкам? — запитав Мо Фань.
- Ого! - Вогненна гетерка з усіх сил затрясла головою.
- Ауо! - Білий вовк був радий, що господар нарешті зрозумів його.
- У твоїх словах є здоровий глузд, сила, отримана за різних обставин розподіляється між вовками нерівномірно, від цього буває нерозбірха, - покинув головою Мо Фань.
Білі люті вовки слухняно виконували всі накази, а також наполегливо працювали для Мо Фаня протягом довгого часу. Вони всі вже були на рівні важіль, до рівня головнокомандуючого рукою було подати. Краще вже дозволити їм просуватися вперед, тоді коефіцієнт їхнього успіху становитиме 100 відсотків!
- Гаразд, старий! Вибери на твій погляд кращих вовків, а я їх просуну до рівня головнокомандувачу! - сказав Мо Фань.
Мо Фаню подобалися білі люті вовки, тому треба було дати їм шанс на розвиток.
Просуваючи рівень тварин за допомогою духовних вправ, кількість істот не збільшувалася. Тому Мо Фань втрачав 8 нових вовків, але не було б видно у зграї з 190 і 8. І якщо ви з'ясували, що найкращі вовки будуть просунуті до рівня головнокомандувача, тоді взагалі не було ніяких втрат!
- До речі, старий, тобі не здається, що наша вовчиця лігво стало занадто тісним для такої кількості тварин? - Мо Фань помітив, що новоприбулих білих вовків не входили до печери, бо для них вже немає місця. Вони залишилися за її межами, посіявши своїми тілами землю!
- Ауо! Ауу! - Звідки ж білий вовк міг знати, що одним разом з'явиться стільки товаришів?
- Значить так, я вас не буду кликати якийсь час, ви краще вирушайте на гору і знайдіть собі інше місце проживання! А то така величезна зграя жити в маленькій печері якось не авторитетно, - Мо Фань давав нові накази вовку.
Почувши ці слова, вовк знову зрадів.
Білий вовк думав, що комфортні і багаті землі гори були окуповані іншими звірами, але якщо господар сказав відправитися туди, то так воно й буде...
Завоювання армії досягло майже 200 звірів, і тепер гору, яку раніше здавалося недосяжною, можна було легко присвоїти собі!
Вовк почав мріяти про те, що незабаром він зможе піднятися на вершину гори, ближче до Місяця і завивати так, щоб всі в окрузі чули. Його відважний голос долетить до всіх вовчиць у окрузі, які будуть боятися і бажати білого паряючого вовка!
А картина, на яку темний вовк лежав під горою, покрита ранами забудеться, немов нічний кошмар!
...... ........--... ... .......
У гробниці було дуже тихо. Хтось з магів кашлянув і цей звук ще довго віддавав ехо в просторі.
Чжао Мань Янь розплющив очі, оглянувши все добре навколо себе, і на його обличчі з’явився смуток.
Чому ж він прокинувся не в м’якій теплій ліжку, обнімаючи біля цієї чортової гробниці?
Чжао Мань Янь встав, пройшовся кілька кіл, щоб розмити м'язи, його тіло вже відновилося. Маг подивився на те місце, де був Мо Фань. Але друг його не культивував, а щось зосереджувався на тому, що він робив у світлі елемента призову.
- Мо Фань, що ти робиш? - Неважливо запитав Чоно Мань Янь.
- Всилюю своїх призовних тварин, - відповів маг.
- Маленька гетерка тепер буде на рівні полководця! - Здивований, запитав Чжао Мань Янь.
- Ні, - відповів Мо Фань.
- А, тоді це білий ширяючий вовк. Але інші маги не витрачають душі просто так на призовних звірів... - сказав Чжао Мань Янь.
- Знову ні, я збільшую звірів з призовної хвилі... - Коротко пояснив Мо Фань.
- Що? - Чжао Мань Янь тупо втупився на Мо Фаня.
- Ти що, не бачив моїх білих лютих вовків? Я збільшую їхню силу, - відповів Мо Фань.
- Мо Фань, у тебе в голові типирки, чи що? Він втратив розум? - запитав Чжао Мань Янь
- Ні!
- Б...дь, та ти явно збожеволів. Духовні якості головнокомандувача дуже цінуються, а ти вирішив використати їх для підсилення тварин в інших вимірах! – закричав Чжао Мань Янь.
Від крику Чжао Мань Яня інші прокинулися, а серед них був і Саїд, який підслухав розмову двох магів.
- Придурок! Придурок! Я тебе вб'ю нахрен! - Саїд вибухнув.
Духовні риси, які він так старанно збирав, будуть винагороджені на просування призовних звірів!
*Цинь!
Маленька гетерка зійшлася на голову Мо Фаня, але побачивши лютого Саїда, вона відразу спустилася вниз і почала розгоратися яскравим полум’ям. В одну мить маленька гетерка перетворилася на дійсну вогненну королеву!
Вогонь розгорявся, а вигляд жінки ставав суворішим. Гетера встала між Саїдом і Мо Фанем, сила вогню дійшла до Саїда, який тепер не наважувався підійти ближче ...
- У мене немає іншого виходу, інакше нам не вижити, - сказав Мо Фань.
- Ти марнотратний, я і те стільки не витрачаю! - розсміявся Чжао Мань Янь.
- Все добре відпочили? — запитав Мо Фань.
Вісім духовних створінь, які належать до головнокомандувачу Мо Фань подарував білим лютим вовкам, він вірив, що їхній поступ на вищий рівень стане лише справою часу. Тому треба було докласти трохи зусиль, витратити душі і магічну енергію, щоб не програти в наступній битві.
Спочатку Мо Фань хотів дати вовкам перерву, але тепер подумав, що можна відкласти з освоювати нові території в призовному просторі. Гора почекає, спочатку треба було закінчити справу в цій чортовій піраміді.
- Відпочили-то добре, але ось тільки насмілимося йти далі, - сказала Мяоси.
- Нам все одно не знайти зворотну дорогу, тому доведеться рухатися вперед, - сказав Мо Фань.
- Ходімо, можливо наш наступний шлях не буде таким вже страшним. Хто знає, може я зможу розв'язати таємниці наступного гробу - сказав Шіжуйфу.
...... ........--... ... .......
У результаті було чотири двері, судячи з того, що сказав Шіжуйфу, маги ввійшли в іншу гробницю мумії.
Цей прохід був досить довгим, приблизно через півгодини перед магами з’явився гроб.
Нова гробниця була подібна до попередніх, але на стінах було багато стародавніх малюнків, написів мовою змій та мовою скорпіона. Якщо ліпше придивитися, то можна було навіть зрозуміти значення написаного. Але якщо ви подивитесь здалека, усі стіни були покриті зміїною шкірою та панцирами скорпіонів!
- Дивно, тут немає саркофага. - Чжао Мань Янь підняв голову вгору, мало не упавши.
Тільки хлопець зловив рівновагу, як він виявив діру в підлозі.
Але найцікавіше те, що стіни ями також були вкриті написами мовою змій і скорпіонів. Тому важко було б помітити, як плитка в підлозі йшла глибоко вниз, утворюючи дірку!
Знову подивившись вниз, можна було побачити тільки непрозору темряву.
- Хтось бачить саркофаг внизу? – запитала Мяоси.
- Ні, але там щось рухається, - сказала Хайді.
- Ніби це водорості, - сказав Му Бай.
- Вам не здається, що там хтось повільно наближається до нас? — запитав Мо Фань.
Магі пильно дивилися в непроглядну темряву, на шевелику річ. Але невдовзі вони зрозуміли, що це не водорості, а сині змії!
Тіла змій постійно рухалися, наче водорості під водою. Це було жахливо!
Від такого видовища волосся вставали дибки. Але маги побачили ще дещо гірше!
Під стаєю змій була величезна голова!
Звиваються змії, і волосся для голови безперервно ворушилося, відчувши запах живих людей!
Вона повільно підняла свою велику голову, і пара хижих зміїних очей втупилася на людей у гробниці. У чарівників від страху душа полетіла в п'ятірки!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku