Глава 1539. Охоронець.
Їхні плани пройшли вдало. Вони могли відлежати срібні зміїні воїни та інші сильніші істоти. Всі інші не зможуть зловити магів.
Невдовзі вони залишили піщаний схил. До Каїра залишалося близько 40 кілометрів.
Наближаючись до Каїра, вони помітили групу скорпіонових істот, які мали сильне м’ясо. Крім того, там був лише пісок і бруд. Людські кроки вони можуть розпізнати за два рахунки. Тому цей відрізок шляху маги були змушені пересуватися на верблюдах.
Коли вони тільки - но відпливали в бік піщаного схилу, то заздалегідь залишили верблюдів у тому місці. У цьому плані Чад був майстром своєї справи. Він сховав верблюдів у піщаній западині, а також присипав усю землю навколо солі. Так скорпіонівоїдні істоти не виявили жодного інтересу до верблюдів. Коли маги повернулися в це місце, верблюди з цілістю чекали на них.
У польових умовах дуже важко залишити їдових тварин на кілька днів, щоб вони вижили.
- Швидше, забирайтесь! Як тільки ми досягнемо лінії оборони, то будемо в безпеці! - Бенц схвильовано сказав.
Магі сіли на верблюдів і вирушили в бік Каїра. Верблюд не був таким швидким, як би хотілося, а маги не могли використовувати свою силу для пришвидшення їх.
..........
Через десять кілометрів земля під ногами стала нерівною і бугристою. Пісок став схожий на білі хвилі, а піщані ями — на дивні отвори.
Деякі ями були завбільшки з маленьке озеро, а деякі ставали такими глибокими, що перетворилися на темні печери. Усі ці ями були справою рук скорпіонів. Якщо вони не билися з людьми, то займалися тим, що руйнували місцеві поля. Коли велика істота проходила по такій землі, вона провалилася в низ і переламувала собі кістки. Під такими ямами існує безліч маленьких ущелин і ходів. Коли велика істота виривалася під піщаним завалом, з’являлося безліч маленьких скорпіонів і вгризалося у їхнє тіло. Через дві хвилини тварини, розміром у п’ять разів більше від корови, залишаться лише білі кістки!
Ям, які вже були відкриті можна було не боятися. Страшними були місця, де під шаром піску ями не було видно
- Якщо ми підемо тут пішки, то з нами нічого не станеться. Але вага верблюдів може продати шар піску над ямами. Якщо це станеться, то без жодних вагань слухайте мої вказівки або можете загинути. А якщо так, то для інших це теж створить величезні проблеми, тому що скорпіони будуть безупинно переслідувати нас, - Чад повторив ці слова тричі.
Потайні ями дуже небезпечні. У таких місцях загинуло чимало мисливців. Чад багато років працював найманцем, він міг визначити на око місце розташування потайних ям, тому його верблюд йшов першим. Всі інші мали суворо слідувати за ним.
- Чад, як пройдемо ці ями, до лінії оборони залишиться недалеко? - Він запитав Вані.
- Так! - Чад кивнув.
- Змеї! Змії! - У цей момент Софія перелякано ввела кудись у сторону.
Всі здригнулися і перелякано подивилися в ту сторону. Виявилося, що на землі лежало старе сухе дерево. Його звивистий стовбур і правда був схожий на змія, але Софія, як маг вищого рівня, не повинна була так бурхливо реагувати.
- Софія, ти чого? Це всього лише старе дерево, - сказав Ферреро.
- Я... Я сама не знаю. Так злякалася, - зітхнув Софія.
Мо Фань подивився на Софію, і про всяк випадок запитав:
- Не може ж бути, що дія нашого ліків зникає?
- Змеєїне проклятье? - Жахо Мань Янь.
- Хіба це прокляте не приваблює всіх змій в окрузі? – запитала Зое.
- Чорт забирай!
- Швидше! Нам потрібно дістати сльози Горгони! - сказав Мо Фань.
Зое кивнула. З піску з’явилася велика хижа квітка. Його пелюстки повільно розкрилися, і всі побачили молоду Горгону, яка була без свідомості. На її тілі виднілися лише незначні подряпини.
Усі дивилися на молоду Горгону і з захопленням спостерігали за її напівлюдським тілом. Багато чарівників у перші роки життя бачили Горгону так близько.
- І як ми можемо дістати її сльози? - Розказала Зора.
- Я і сам не знаю, Чад обвів поглядом групу.
Усі були збентежені. Що тепер робити? Чи потрібно розбудити її? Якщо вона прокинеться, то всім їм напевно не поздоровиться. А якщо ні, то як вони добудуть її сльози?
Ніхто з них не те щоб не знав, як роздобути сльози Горгони, але вони навіть не чули про те, що монстри можуть плакати.
- Ми просто витрачаємо час! - Не витримав Му Бай.
Проклясти почали поступово, а вони все ще не досягли безпечної зони.
Магі рухалися в сторону Каїра, попутно обмірковуючи, що робити з Медузою. Ніхто не хотів будити її, раптом вона зможе передати своїм сородим сигнал?
- Попереду... Здається там людина, - сказав Вані.
- Тут ще не безпечна зона, звідки він міг взятися? - Це був Мо Фань.
- На ньому військові.
- Напевно патрульний загін. Військові час від часу посилають патруль за безпечний бар'єр, що ліквідує небезпеку міста - зрадів Чад.
Звідси ще було далеко до захисного кордону. Тепер Каїр перебував у режимі оборони, і військові не повинні покидати його кордонів. Єдиний, хто міг покинути місто, — це тилові загони, які супроводжували перевезення матеріальних засобів.
Чад не очікував, що їм так пощастить. Постріли військових, що прямують до міста! Зараз їм просто потрібно слідувати за цим підрозділом, і вони безпечно дійдуть до міста!
- І справді вдало! Давайте за ними! - Вані полегшено зітхнув.
Зустрівши в цій глушині не монстрів, а людей, всі маги прийшли у захваті. Здається, прокляття поширюється не так швидко, зміїні істоти ще не переслідують їх. Якщо так, то вони легко доберуться в Каїр!
.......
У загоні було близько 200 солдатів. Якщо вони вийшли з міста, то всі мали добру бойову силу.
Двісті військових чарівників рухалися якраз в їх напрямку. Дві групи магів зустрілися на шляху. На чолі військового загону був чоловік в білих одязі, а його обличчя приховувала тонка пов'язка, яка захищала його не тільки від піску, але й від отруйних газів. Такі пов’язки зазвичай промикають у спеціальних ліках.
Людина в білому подивився на Вані інших. Він виглядав дуже настороженим, а загін був готовий в будь-який момент вступити в бій.
- Ми мисливці! Ми мисливці! - Вані поспішив до військових.
- Звідки ви прийшли? - Військовий чарівник розмовляв єгипетською мовою.
У цей час в розмову втрутився Чад:
- Ми з Нового Сусіті, ми можемо приєднатися до вас?
Маг в білому повернувся до мага з розтріпаними як у левового волосся і бородою, вони перекинулися парою слів. Після цього маг в білому повернувся до Вані:
- Добре. Але ми переносимо дорогоцінний вантаж і не можемо бути впевнені, що ви не в угоді з групою розбійників. Якщо хочете йти за нами, то ми повинні надрукувати ваші емоційні сили для того щоб уникнути нападу з вашого боку...
- Емм... ми самі не слабкі. Якщо ви зустрінетеся з якоюсь загрозою, ми допоможемо вам. Може обійдемося без цього? - Він запитав Вані.
- Якщо щось трапиться, ваша допомога не знадобиться. Мій підрозділ добре навчений, вони за одну мить знищать будь-якого противника. Ми військові, і несемо відповідальність за збереження вантажу. Якщо ви не погоджуєтеся, то можете добиратися самі, - відповів військовий.
- Послухаймо їх, вони ж військові. Тим більше у них набагато більший досвід, ніж в Чада. Так буде набагато безпечніше, - сказала Софія.
- Думаю нам варто піти самим, - сказав Мо Фань.
Сили цього загону дуже великі. Мо Фань міг відчувати ауру кожного з військових. Але запечатати свої сили заради того, щоб піти з ними - це божевілля. Тільки зі своїми магічними силами Мо Фань почувався в безпеці.
- Думаєш, ти сильніший за цілий військовий підрозділ? - З неслухняністю кинув Ферреро.
- Все одно ми вже близько.
- Все-таки нам варто поїхати з ними. Прокляття скоро подіє. Краще нам швидше повернуться в місто і придумати, як добути сльози Горгони... - сказала Хайді.
- Мо Фань зрозумів, що з усієї групи був лише він.
..........
Магі запечатали власні сили, а один з військових обшахрував їх для перевірки і потім використав на кожному шипи тіні для більшої надійності.
- Генерал Сасс, все гаразд, - військовий подав знак.
..........
- Братик, що відбувається? - Сонно пробурмотала Альпаса.
Після того, як вона поїлась, дівчина не відчиняла очей протягом двох днів і проспала весь час за спиною Мо Фаня. Мабуть, вона розбудила її.
- Ми зустріли єгипетського військового загону. Ми можемо повернутися разом з ними, - відповів Мо Фань.
- А... це ми у безпеці? - Альпас посміхнулась і, піднявши голову, подивилася на військових. Але наступної секунди її усмішка розтанулася, а очі наповнилися жахом!
Мо Фань відчув, як дівчина здригнулася.
- Братик, ті, хто нас зловив... Вони... Вони були одягнені в такий самий одяг! - Проплепала Альпаса.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku