Глава 1497: Це правда?
Проте старійшина Лін не міг самотужки боротися з усім університетом Альпійської культури, тому там є директорка Пері чого стоїть, нічого вже й не кажучи про інші мастилі кампусу. Розвівши цих жінок, старійшина повернувся до клани.
Ще одне протистояння університету і клану Кас мало турбувало Мо Фаня, принаймні вони самі зробили свій вибір.
Однак слід зазначити, що життя в кампусі дуже сподобалося йому: кожного ранку він міг прокидатися під звабливий жіночий сміх і щодня до нього доносились пахучі аромати дівчат, які проходили повз.
Але, на жаль, час невблаганно йшов уперед і він мав залишити цей суд у зворотньому випадку.
- Ми доставили вам стільки клопоту, - з сердечним виразом обличчя вимовила вчителька Далан.
- Нічого! Ми вам набридли стільки днів, хоч допомогти змогли чимось, - посміхався професор Лі.
- Не хвилюйтеся, ми доставимо її у Священний суд в цілості і зберігши, - додав професор Чжен.
Клан Кас вже знав, хто отруїв герца, тому природно було очікувати перешкод з їхнього боку і спробами будь - яких сил забрати Едіт.
Вчитель Далан знала, що китайська делегація далі тримає шлях у Священний суд по справі Мо Фаня. Тому вона сподівалася, ніби вони додадуть туди і Едіт, на що професор Лі з радістю погодився.
Едіт переодяглася в одяг делегації університету Мінчжу, щоб люди з клану Кас не могли розпізнати її. Усі сподівалися, що ті вже будуть в будинку суду Святого Письма, поки представники клана з’являться у університеті.
- Зачекайте, поки сніг трохи ослабне, а потім відправтеся, - сказала вчитель Далан.
- А де Мо Фань? Чому його не видно?
- Не знаю, може з дівчатами попрощається, - відповів Чжао Мань Янь.
Чжао Мань Янь, який раніше не знав поразок на подорожі коханням, у кампусі Альпійського університету було повно фіаско, і він натрапив на холодну й сувору вдачу тамтешніх студенток, які до всього чого тепер просто сходили з розуму через Мо Фаню...
Невдовзі з’явилися Мо Фань, Бланка та Гайді — Блянку і Хайді. І хоча більшість делегації Мінчжу не нараховувала і десятка людей, тепер їх ряди явно поповнили, але клан Кас навряд чи помітить зміни.
- Ви двоє теж йдете з нами у Священний суд? - Чжао Мань Янь здивовано дивився на Бланку і Хайді.
До речі, Бланка і Хайді — дві справжні красуні, які чітко вирізнялися на загальному тлі: шкіра є білосніжною як порцеляна, а ріст високий.
- Ну як? Я сам вибирав! - Досить парирував Мо Фань.
- Мені подобається! - відповів Чжао Мань Янь.
Хайді та Бланка були змушені одягнути стару форму університету Мінчжу, але в світлі сучасних обставин у них не було вибору.
І якщо Хайді, яка час від часу вибирається в місто для того, щоб пройтися по магазинах, відчувала себе у своїй тарілці, то Бланка, справжня домогосподарка, була збентежена таким облегліми штанами, які буквально приклеїли на її округлих ягідців. Хоча штани тягнулися дуже добре, вона не могла цього зробити.
- Відходимо!
- Вперед!
Професор Чжен, будучи магом призову, вирішив покликати свого їздця, оскільки шлях до святого суду лежав неблизький. Усі сиділи на спині звіра, насолоджуючись чудовими сніжними краєвидами навколо.
Уже через південку дороги на горизонті виднілися ворота Священного суду. Хоча Альпійський університет і суд не розуміють, де саме, все ж вони вкриті товстим шаром снігу.
- Нам потрібно рухатися вгору по снігових сходах, зверху і знаходиться Священний суд, - Бланка показала рукою наверх.
- Ага, нам слід поквапитися.
Підійшовши вгору, вони побачили гори (їх було більше десяти), і всі немов утворили одну долину. Найвище місце в цих горах було буквально наповнено Альпійською аурою...
Сніг повалив ще сильніше, але через нього проникали будинки у стародавньому стилі та освітлене світло — все це виглядало дуже велично.
Стояло група людей тільки наступити на цю велику долину, як через якийсь час з'явилися маги в одежах Священного суду, вони висіли у повітрі і з вигляду вони були не дуже балакучими.
Задостоєні особи, маги не опустилися на землю, а лише показали їм куди йти далі.
Зайшовши у головний зал, їх зустріли кілька дівчат, які частіше ходили на служниць. Вони розводили гостей у різні приміщення, щоб ті могли відігрітися і перевдягнутися.
Бланка й Гайді особисто передали до рук судових суддів Едіт і перевірили, як її завезли в тамшню тюрму — тільки після цього вони змогли зітхнути спокійно.
Проходячи повз головний зал, вони побачили в безлюдному приміщенні жінку, поруч з нею стояв склянка гарячого ароматного чаю, а позаду був лицар у доспеках.
На ній була надета вуаль, але було зрозуміло, що вона дивиться на Хайді і Бланку, однак нічого при цьому не говорить.
Бланка й Хайді не хотіли розмовляти, тому просто прослідкували туди, де їх раніше розмістили. Проте жінка з вуалью відразу привертала увагу, не розуміючи цього відчуття.
Вони пішли, а Мо Фань ще встиг переодягтися в сухий одяг і якось шукав їх двох, щоб запитати про те, як пройшла процедура передачі правопорушників. Він увійшов у зал, і погляд його мимовільно застиг на жінці з вуалью.
- Жіночий дух, що забирає мертвих? - Він сказав Мо Фань, дивлячись на неї.
- На жаль, вона відповіла, не звертаючи на нього уваги.
Хоча Мо Фань зібрався йти далі, вона все ж сказала: « Ти боїшся мене? »
- Як же я можу боятися ні живого ні померлої людини? – Мо Фань неохоче оселився прямо поруч з нею.
- Моє життя чисте як сніг, якщо не віриш, то можеш понюхати, від мене зовсім не пахне плоттю, — сказала жінка.
- Може твоє тіло і не розкладається, але ось душа вже прогнила наскрізь і, на жаль, носу цього не почуяти, тільки от мої очі все бачать, - буркнув Мо Фань.
У цей момент з іншого боку до залу зайшли кілька чоловік похилого віку, серед них був і той, що відповідає за особисту безпеку герца Кас.
Цей літній чоловік, побачивши жінку, відразу зачепив її вклоном: « Дякую вам за допомогу феї, у зворотному випадку племіннику загрожувало несправне».
- Це мені нічого не коштувало, але надалі прошу бути обережним з приватним життям і не наближатися до всіх дамок, — відповіла Ідіша.
- Само собою зрозуміло. Чув, що ваша високосте цього разу приїхали по рицарській справі. Зазвичай я не цікавлюся такими справами, але заради феї клан Кас готовий допомогти, - з повагою сказав літній чоловік.
Сказавши це, він зі своїми людьми вийшов, і в один момент у залі залишилися тільки Мо Фань, Ідіша та її лицар.
Мо Фань проводив поглядом людей клана Кас і занурився в глибокі роздуми, у якийсь момент його погляд впав на Ідішу.
- Чого так дивишся на мене? - Ідіша засміялася, в її усміхці прослизало щось лихе.
- Едіт – твій чоловік! - Раптом Мо Фань Ідіше сказав.
Ідіша нічого не вимовила, але її очі вже дали йому відповідь.
- Виходить, ти приїхала сюди не виступати з обвинуваченням проти мене, а просто використала це як привід допомогти герцю Кас? - Мо Фань прямо поставив запитання.
- Я лише сподіваюся, що ти отримаєш заслужене покарання, - Ідіша все також посміхалася.
Саме ця посмішка змусила Мо Фаня все зрозуміти!
Це все правда?
Але найгірше те, що про це ніхто нічого не знає!
Альпійський університет, клан Кас і він сам - всі вони тільки маріонетки в руках цієї Ідіші!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku