Розділ 1456: інший простір
- Інші природні елементи тут не активні, з стихійної магії тут може бути випущена тільки магія вогню. Наскільки мені відомо, Му Сюм'янь є магом вогню вищого рівня, до того ж її другорядний елемент отрути теж дуже сильний. Якщо ти впевнений, що зможеш витримати її магію вогню і отрути, тоді можна спробувати й впустити її, - молів Му Бай.
Му Бай перетинався з Му Сюм'янь, і коли він був у Пекіні, вона спробувала обробити його, але так як він не був налаштований повертатися в лоно свого клана, Мэй відмовився.
- Якщо так, то її не варто впускати сюди немудро, - сказав Мо Фань.
Тоді давайте пройдемо далі, можливо ще щось виявиться - запропонував Му Бай.
- Так, треба пройтися і придивитися. По правді кажучи, її можна було б впустити, тому що зараз я володію трьома видами вогню, тільки ось наявність у неї елемент отрути мене бентежить, - відповів Мо Фань.
П’ять осіб почали проходити вглиб магматичного світу. Всередині він виявився дуже широким.
- А, так, мені здалося, що тут і раніше бували люди, - вимовила Лін Лин.
- Люди? - Це здивувало Мо Фань.
- Хіба не говорили, що це місце ще не було відкрито людиною? - Питав Чоно Мань Янь.
- Все може бути. Тут я знайшла камінь у формі квітки з гравіюванням, і він схожий на предмет людини, - Лін показала Мо Фаню свою знахідок.
Маг взяв цей камінець, який більше схожий на шматок природного нефриту. Він був настільки гладким, що навіть відображав обличчя правителя. З обох боків на цьому камені був зроблений кольоровий пігмент, який викарбувано у формі витонченого цвіту.
Такі кольорові знаки були символами поселень і племен після закінчення епохи тотемів. Мо Фань подивився на цю квітку, і в його думках щось проскочило.
- Чжао, йди сюди. Глянь, знаєш тобі це чи ні? - Мо Фань передав камінь Чжао Мань Яню.
Хлопець підійшов і поставив запитання: « Невже ми знайшли ще один тотемний друк? »
- Ні, ні, не! Це точно не тонімний друк, - відповів Мо Фань.
Чжао Мань Янь придивився уважніше: « Здається, десь я вже це бачив, тільки ось де? »
- Цій штуці щонайменше 300-400 років, і скільки вам років? Як ви могли це десь бачити? - Дзвін вимовив.
- Думаю, якщо ми пройдемо трохи далі, то точно зможемо знайти відповідь, - сказала Лін.
Чжао Мань Янь і Мо Фан рушили вперед. Коли вони перейшли на вершину невеликого схила, то побачили, що земля ось - ось здіймається і опускається.
Дивна рябі очей.
Хлопці пройшли ще далі і побачили білі руїни з розмитими обрисами.
Важко повірити своїм очам, коли бачиш руїни в такому ізольованому від зовнішнього впливу світу. Якщо придивитися, то можна було побачити повзучі рослини.
Руїни?
Рослини?
Ці руїни, очевидно, колись були стародавнім містом. Але ще важче було уявити собі, що всередині білої магми можуть бути рослини!
- Ти знаєш, що це за емблема на камені? - Мо Фань, дивлячись на руїни, будував свої здогадки.
Увесь той час Чжао Мань Янь був наче вкопаний, бо дуже довго не міг опинитись!
Як це можливо?
Він почувався так само в Південній Америці, у пустелі Гобі, коли вони опинилися серед піщаної бурі!
- Не вірю! Не верю! - Чжао Мань Янь спочатку зробив кілька кроків назад, а потім замахав в сторону руїн.
Решта пішли за ним, боячись, що він може щось викинути. У хлопця був такий вигляд, ніби він опинився в кошмарному сні!
Спочатку Мо Фань не звернув уваги на особливості цього місця, коли намагався привести в свідомість Ду Цін. Але тепер, коли Лін передала йому цей камінь, і вони побачили ці руїни, у нього був такий же вигляд як і друга!
Навіть сам Мо Фань відмовлявся вірити тому, що відкрилося його очима.
Це ж Китай! Гори Кунлунь! Як це місце може бути так тісно пов’язане з тим, що знаходиться в іншій частині світу?
- Що, чорт забирай відбувається? - Схвильовано запитав Му Бай, побачивши приголомшений вигляд хлопців.
- Можливо, сталося щось надзвичайно дивне - здогадалася Лін Лін.
Всі подивилися на Чоу Мань Яня, який у цей час перебував біля руїн з виглядом, ніби його душа покинула тіло.
- Та що з тобою? – закричав Му Бай.
Лін Лин тхнула пальцем у фундамент руїн, де Му Бай побачив гравірування!
Му Бай думав, що Чжао Мань Янь прикидається, а він виявляється, весь цей час дивився вниз!
- Чжао Мань Янь... був? - здивовано запитала Ду Цін.
Сам же Чжао Мань Янь все ще був на попередньому місці, в голові його творився справжній кавардак!
- Старий Чжао, я навіть не знав, що ти вигравав тут ієрогліфи - сказав Мо Фань.
- У тебе ще вистачає розуму насміхатися з мене? Я і так ось-ось з котушок слечу! - відповів Чжао Мань Янь.
Лін, Ду Цін і Му Бай взагалі не розуміли, що відбувається, коли це Чжао Мань Янь встиг тут щось виграти? Невже з'явилася магія, яка дозволяє подорожувати на 300-400 років тому?
Цей напис, очевидно, міститься на поверхні й ерозії виграної ділянки.
- Мо Фань, що врешті-решт відбувається? - звернувся до мага Му Бай, який зрозумів, що від Чжао Мань Яня йому відповіді не з нетерпінням.
Мо Фань перебував у такому ж стані.
- Я був у національній збірній, і ми пройшли міжнародну стажування в Південній Америці — так ми опинилися в Перу. Через те, що за нами гналися птахи Наска, ми опинилися всередині піщаного вихору, самі не очікуючи подібного, наша команда потрапила всередину світка цієї піскової бурі. Так от, це місце дуже схоже на те, навіть можна сказати один-в-один. Там ми знайшли руїни стародавнього міста, і Чжао Мань Янь, в якого лускали руки, вигравав це.... Спочатку я подумав, що це може бути два дуже схожих світка, але тепер, побачивши ці руїни і творчість Чжао, я впевнений, це одне й те ж місце, - пояснив Мо Фань.
- Та хіба таке можливо? Той світок був у Південній Америці, а ми зараз в китайських горах Кунлунь, між нами фактично половина планети... - Вийшла Ду Цін.
Ми теж не могли в це повірити... якщо Чжао намалював не два ієрогліфи? - сказав Мо Фань.
- Ти мене зовсім за ідіота тримаєш? Невже я не дізнаюся те, що написав власними руками? Це те ж саме місце! А ця квітка... це давня квітка Ліфань! Символ індіанського племені! - Виліз Чжао Мань Янь.
- Мо Фань, міжчасна субстанція була взята звідти? – запитала Лін.
- Так, хлопець кивнув головою.
- Але...
- Це просто уму незбагненно....
Мо Фань занурився у свої спогади, відтворюючи в голові кожен момент їх потрапляння до стародавнього міста.
- Я пам'ятаю, що спочатку нам перешкоджав шлях у вигляді сильного вітру, а потім ми змогли увійти разом з Нань Цзюе. Цього разу ми увійшли всередину білої магми. У того вітрів і білих магми є дещо спільне - вони представляють свою заборону, тільки перший був вітряною заборона, а цей - вогненний, — сказав Мо Фань.
- У твоїх словах є сенс. Тільки якщо це місце з'явилося 300-400 років тому, то індіанське плем"я повинно бути ще більш стародавнім? - Чжао Мань Янь кивав головою.
- Цілком можливо, що біла магма існує вже давно. Понад 300 років тому тут прилетів вогняний метеорит, впав на вершину гори і зруйнував її. Тут було сформовано магматичне озеро, яке стало забороненою територією, куди не можуть потрапити люди, — додала Лінн.
- Ааа! Чорт! Я нічого не розумію! Пам’ятаю, як ми увійшли в Перу і опинилися у цьому світі. Як же нам вдалося потрапити до цього ж стародавнього міста? - кричав Чжао Мань Янь.
- Простір? - Лін вимовила слова, які ніхто з присутніх не зрозумів.
- Що це таке? - запитав Му Бай.
Існує багато теорій щодо освіти магії простору, але найбільш поширеною сьогодні вважається теорія двох площин. Якщо говорити простіше, то наше звичайне життя ми живемо в одній впорядкованій площині. Так от, якщо розрізати цей папір, то стане видно креслярну дошку, вона може бути шершавою і неопрацьованою - це є зворотній простір або площина. У цьому просторі панує хаос, воно може стискатися і розширюватися в хаотичному порядку. Якщо маг рухається з однієї точки в іншу, то це одна мить нескінченного стиснення зворотнього простору. Отже, коли люди потрапляють у цей зворотний простір, вони можуть виявити, що дві різні точки вже стиснулися і нашарувалися один на одного — під час миттєвого руху людина як би входить в це протилежне місце, а потім виходить з нього, залишаючись по одному місці.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku