Глава 1440:
...... ........--... ... .......
Маленький бар, купа народу. Більшість відвідувачів - це робітники, які приїхали сюди на вахту. А зараз, розм’якнувши від випивки і втоми, вони розважалися з місцевими дівчатами.
Му Бай сидів там і почувався незручно, він кілька разів поривався піти. Поблизу хлопця дівчина, яка сиділа поряд з ним, намагалася загравати зі своїм хлопцем. Але побачивши його сумне обличчя, сказала: « Ти зневажаєш таких дівчат, як я? »
- Ні, ні. Я просто не часто бавлю в таких місцях, - відповів Му Бай.
- Ти випий ще! Подивись на інших, всі тут веселяться, крім тебе! - сказала дівчина.
На вигляд їй було близько 20 років, незграбний макіяж видавав сільську натуру дівчини — тонко намальовані брови, занадто багато пудири і рум’ян. Без макіяжу вона була набагато симпатичнішою, а так, виглядала вульгарніше. Му Бай постійно віддавав культивації, дівчата в нього ніколи не було. А тут якась дівчина наважилася підійти дуже близько, хлопець ледве витримав.
Але Мо Фан і Чжао Мань Янь виглядали частішими відвідувачами таких закладів. Вони пили, грали в кості і вигукували: « Шийте! Чотири! Дві!" Побачивши їх, Му Бай вже не розумів хто виграв, а хто програв. Тому що в обох випадках вони повинні були випити по склянці.
Завтра ще треба було працювати, а ці двоє п'ють без жодних докорів сумління. Ті дівчата, що сиділи поряд з ними, спочатку були дуже скромними. Але через десять хвилин вони вже сміялися і обіймали хлопців за плечі.
Му Бай не знав, чи йти йому або залишитися. Він тримав дистанцію з жінкою, яка сиділа поряд. Їх легко вирахували, що вони - хлопці з міста. У цьому селі не було таких гарних хлопців. Дівчина ніколи не зустрічалася з іншими відвідувачами і трохи соромилась. Їй здавалося, що такі міські хлопці кидалися на тебе, як на здобич, а потім залишали гроші і йшли, навіть не поглянувши на вас.
- Му Бай, ти все ще незайманий? - Раптом Мо Фань повернувся і поставив це питання.
Дві дівчини відразу припали від сміху, а Му Баю стало дуже незручно, обличчя його почервоніло. Хлопець не знав, що відповісти.
По правді кажучи, він і сам не сподівався, що до цього віку у нього все ще немає дівчини. Він уже втратив надію, зараз головне для нього було культивування.
Му Бай зневажав Мо Фаня за його неосвіченість і звички. Але тепер, коли хлопець побачив, як вільно поводився з дівчатами, він почав захоплюватись Мо Фанем. Адже він сам не вміє так поводитися.
- Ходімо прогуляємося, підійдемо свіжим повітрям, - сказала дівчина з тонко намальованими бровами, сидячи поруч із Му Баєм.
- Ага, пішли, - Му Бай не хотів тут залишатися, тому це було хорошим привідом залізти з цього місця.
Хоч місто Бо також було гірським містом, але гори там були такі знайомі, милі і низькі. Не те, що місцеві є великими та відвісними.
На виході з бару Му Бай побачив окрему кімнату, яка була закрита фіранкою. Звідти на нього дивилося обличчя, яке важко було дізнатися через тьмяне світло.
...... ........--... ... .......
Му Бай та дівчина пішли на прогулянку. Вона виросла в цих місцях і впевнено прогулювалась гірськими стежками. Вони піднялися на вершину невисокої гори, з якої можна було побачити ціле село. Тут не було жодних заводів та промисловостей, тому дихало дуже легко. Здавалося, що цим повітрям очищалися навіть твої нутрощі.
Коли я була маленькою, мені часто подобалося приходити сюди, якщо в мене був поганий настрій. Тут я насолоджувалася красою зоряного неба, вдихала аромат квітів, слухала спів птахів, і тоді всі турботи відходили від мене геть, - сказала дівчина з тонкими бровами.
Так, тут приємно знаходитися, - підул нічної вітерець, човка Му Бая розлетілась в різні боки, показавши його обличчя. Зазвичай він любив поростити волосся, щоб воно закривало його лоб і брови — так почувався у безпеці.
Дівчина довго дивилася на Му Бія, а потім сказала: « Ти гарний».
- Гарний? Про хлопців так не говорять! - Му Байфіл від почутого.
- Эм... Так, але деякі хлопці і правда красиві, як ти - охайні, елегантні.
Му Бай розсміявся. Йому стало легко на душі після почутого. Здається, що вже давно ніхто не говорив йому такого, адже він створював враження похмурої і обурливої людини.
- Чому у тебе такі глибокі зморшки між бровою, в твоєму житті сталося щось погане? - Дівчина підійшла до Му Баю, торкавшись його перенесення, вона продовжувала, - Дивись, яка глибока зморшка.
Му Бай зробив крок назад, йому не подобалося коли хтось був занадто близько. Він завжди був дуже пильний.
Але тут же Му Бай побачив, що дівчина засмутилася. Він сказав: « Вибач, це моя звичайна реакція...»
- Ти не довіряєш людям або тобі просто неприємно, що така дівчина як я наблизилася до тебе? - Вона запитала дівчину.
- У моєму житті дещо сталося, після цього я почав довіряти людям, у тому числі близьким родичам, - відповів Му Бай.
- А можна задати питання? - Вона запитала дівчину.
- Ні, - відповів Му Бай.
- Я все одно запитаю. Хтось з твоїх родичів помер? Я побачила, що на руці у тебе браслет, він виглядає досить старим. І сидячи в барі, ти боявся покласти руки на бойну стійку, щоб не забруднити цей браслет, - продовжувала дівчина.
- Його носила моя мама, але це справа минулих років, - відповів Му Бай.
Він ніколи і ні з ким не обговорював це, але він відчув, що може трохи відкритися цій дівчині, так як вона йому зовсім незнайома. Навіть якщо вона комусь щось розповість, то далі цього глухого села чутки нікуди не підуть.
Під час катастрофи у Сіані, Му Хе був страчений. Мама Му Бая теж померла. В одну мить хлопець залишився зовсім один на всьому білому світі. Кожної ночі закривши очі, він бачив у сні криваву голову, яка падала вниз сходами. А потім ця голова з хижими очима, витріщившись на Му Бія, сказала: « Навіщо ти мене зрадив? »
До самої смерті матері він не міг повірити, що всі від них відверталися. Тепер культивація була його повітрям, ніхто йому більше не був потрібен.
Ти коли - небудь бачив зоряне небо? - Вона запитала дівчину.
- Бачив, - відповів Му Бай.
- Ні, я кажу про таких зірок, які висять в темному небі, наче гроно винограду. Я була в інших містах і помітила, що там небо зовсім інше. Тут воно набагато красивіше, наче тебе накриває ковдрою з зірок, - сказала дівчина, піднявши голову вгору.
Му Бай також підняв голову. Шкода, що небо було вкрите хмарами. Му Бай мимовільно представив картину, про яку розповідала дівчина.
- Я чула від двох твоїх друзів, що завтра ви вирушаєте в небезпечне місце, і можливо, ви не повернетеся назад, - сказала дівчина.
- Ага, у нас дуже ризикована справа, — покинув головою Му Бай.
- Але ти повинен повернутися звідти в цілісності, оскільки післязавтра вночі підносить вітер з заходу і очистить небо від хмар. Потім протягом декількох днів небо буде безхмарним і прекрасним, ти обов'язково повинен це побачити, - сказала дівчина з надією.
- А ти добре розбираєшся в цьому місці, - відповів Му Бай.
- Звичайно, я ж тут виросла, - сказала дівчина.
- Чому ти на це пішла? Хтось тебе примусив зробити це? Вибач, я не хотів... - сказав Му Бай.
- Нічого страшного, я цього не соромлюся. Просто хотів, щоб була їжа, дах над головою і одяг. До того ж, краще вже питати гроші з цих виродків, які в будь-якому випадку мене поїдають... - Вона відповіла.
Му Бай не знав, що відповісти. Він вважав, що більшість тих, хто займається цією справою, роблять це не з власної волі і не від доброго життя. Але не все так просто, як йому здавалося.
- Я пішов, завтра вранці рано вставати, - сказав Му Бай.
- Гаразд, я проводжу тебе. Ті двоє ще довго питимуть, але нам подобаються такі гості. Вони приходять випити, поспілкуватися, розбещують свої секрети, хваляться і грають в азартні ігри. І ми з ними весело розважаємось, як тільки можемо - сказала дівчина.
- Хм, так... З тобою було цікаво поспілкуватися, - відповів Му Бай.
- Професія зобов'язує.
...... ........--... ... .......
Повернувшись у місце ночівлі, Му бай побачив, що Мо Фан і Чжао Мань Янь вже дрімають на веранді, де стояв терпкий запах перегару. Якби Му Бай не знав цих двох, то подумав би, що вони зганьбились! Дівчата з бару були там же.
- Гей, Му Бай повернувся. Як тобі наша маленька Чуань? - Дівчина на ім'я Сан засміялася, побачивши Му Баая.
Дівчина, на ім’я Лі, дивлячись на двох хлопців, які розвалилися як свині, сказала: « Коли вони почали пити, то хвалилися і казали, що кожен з них вип'є скриньку й навіть не пофарбує. У результаті, удвох випили тільки підлогу ящика і відразу розкидали. Добре, що ти прийшов. Помоги дотягнути їх до ліжка, а то я вже умираю від втоми. "
- Малюк Чуань хороша, але я пішов спати. І ви теж повертайтеся, - відповів Му Бай.
- Чуань не дуже любить базікати, сподіваюся, тебе це не бентежило. Загалом, заходь до нас ще, - сказала дівчина Сан.
- Так, добре. Вам теж час додому, Му Бай хотів якнайшвидше виводити дівчат. Однією рукою він схопив Мо Фаня, другий Чжао Мань Яна, і потягнув їх до кімнати.
- Му Бай, твої друзі не заплатили за випивку, - сказала дівчина на ім'я Лі.
Обличчя Му Бая тут же поморжело.
Чорт забирай, вони самі його затягли в бар, а потім ще й не заплатили! Два виродка!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku