Розділ 1302. Річки крові.
.......
.......
На узбережжі дув м’який бриз, а хвилі пінилися у теплих сонячних променях. На мілководді виднілося кілька диких квітів, які спокійно гойдалися на воді. По піску повільно шлепала пара старих тапок.
Бабуся зручно сиділа спиною до сонця на принесеному з собою стільці. Вона виглядала дуже худа, але відчувала себе добре.
- Ооо!
Неподалік від неї лунали сльози. Вона не встигла насолодитися виглядом і відпочити, як до неї підбіг сусідська дівчинка з червоними заплаканими очима.
- Що таке? Дунся? - запитала бабуля.
- Моя Саофей померла! Вона завжди була дуже слухняною і грала зі мною в той час, коли я повернулася зі школи. Але сьогодні вона не прийшла, тому я пішла до вашого подвір'я шукати її. Вона лежала під деревом, не літала і не стрибала. Як я її ні звала, вона не реагувала на неї. Сумно сказала дівчинка.
- Як померла?
- Я не знаю. Я закопала її. Тепер ніхто не зустрічатиме мене зі школи! Оо! - крізь сльози сказала маленька Дунся.
Бабуся Чен Ін глибоко зітхнув. Маленька Дунся була дитиною двох мисливців. Її батьків часто не було вдома і вони мало приділяли їй часу. Раніше бабуся піклувалася про неї, але коли вона померла, Дунся завела маленьку пташку. Ця пташка завжди чекала на неї у дворі після школи, і вона почерпнула від самотності.
Бабуся Чен Ін здивувалася, чому ця пташка померла? Вона мала спорідненість з магічними птахами. Хоча вона не могла розвинутися до такої міри, щоб мати боєздатність, але він не був такою ж тендітною як звичайні птахи...
- Нічого страшного, тепер я тебе зустрічатиму. У бабусі Янь ще є кілька років. Я буду з тобою, поки ти не підросш, - сказала Ян Ши.
- Правда?
- Так. Коли твоїх тата і мами не буде вдома, приходь до мене. Чен Ін зможе багато чого тебе навчити.
- Гаразд, Дунся з усіх сил закидала головою і почала витерти сльози рукою.
Заспокоївши дівчинку, Янь Ши дивилася слідом її маленькому силуету і дуже зітхнула.
Маленька пташка була єдиною радістю і компанією маленької дівчинки.
Чому молоді люди сьогодні так роблять? Чому вони народили дитину, хоча обоє були поглинуті ризикованим життям, гонитвою за грошима? Вони прирекли дитину на самотнє життя і самотність... Хіба це не злочин?
Янь Ши не була з тих людей, які проводять свої дні. Повільно піднявшись, вона повернулася до свого подвір’я.
Увійшовши в подвір’я, бабуся помітила маленький пагорб під деревом. Саме там Дунся поховала свого пташака. Після деяких коливань, Янь Ши все-таки підійшла до того місця, опустилася на коліна і почала відкидати свіжу землю. Вона хотіла подивитися, від чого все-таки померла птах? Невже в цих землях є якась небезпека?
Звичайно, вона вже старіє, але їй не було важко розібратися з дикими тваринами, які тут проказують.
- Дивно! Янь Ши розкопала до потрібного місця, але останки птиці вже були зруйновані, наче вона пролежала тут принаймні тиждень.
Кучка пір'я і протухле тіло...
Чому тіло так швидко розкладається?
Янь Ши неспеш закопала птаха і задумалася.
Через кілька хвилин бабуля різко повернула голову і подивилася в бік будинку. Її очі накинулися жахом, а старі руки затряслися.
- Невже правда... Правда!
- Але...
- Іншого пояснення немає.
- Я мала здогадатися заздалегідь. Я мусила! - Янь Ши немов зійшла з розуму. Вона не могла стриматися від усього, що потрапляло їй на очі.
З часом вона заспокоїлась. Але бурхливе дихання, яке від неї виходило, поширилось навколо сильної хвилі. Усі речі на подвір'ї варилися в безладі, а їх форми спотворилися. Навіть дерево неподалік вискочила під тиском!
Вона подивилася в сторону гори Кунюй. Старе горло наповнилось могутньою силою. Янь Ши раптово піднялася в повітря на тисячу метрів! Тільки що, вона виглядала як стара бабуся, яку міг збити з ніг будь порив вітру, а зараз вона ширила в небі як яструб!
......
......
Пух одуванчиці все ще витав в повітрі, наче чистий безчасний привид, який захищає їх від самого початку.
Яскраві сонячні промені відображувалися на магічній липі і спалахували яскравими пурпурними вогниками. Колосальне дерево посеред трав’янистого моря було величним видовищем. Але зараз всюди, куди падали сонячні промені, були видно яскраво-червоні потоки крові. Кров стекла по коренях дерева і всмоктувалась у ґрунт. Повсюди валялися покалічені трупи, а пориви вітру розносили запах смерті...
- Здається навіть сама пурпурна липа не рада цим горцям. Завдяки яскравохвостим горобцям ми винищили їх одним махом! - Голос Не Ланшань пролунав у всіх в голові!
Весь простір від поверхні землі до густого листя був заповнений яскравохвостими горобцями. Очевидно, вони втратили будь - яке терпіння до наглого вторгнення гірців і вирішили знищити їх усіх.
У той же час, група військових прибула до цього місця і слідкувала за рухом одуванчиків. Багато мисливців також були тут. Вони були сповнені гніву та ненависті до горян, які жорстоко поводилися з їхніми друзями й колегами. Під керівництвом урядових восків, мисливці об’єдналися разом з іншими військовими загони. Вони були сповнені рішучості знищити плем’я гірників, відновити свій авторитет і помститися за своїх співвітчизників!
Зазвичай мисливці ведуть досить різне життя. Хоча кожен з них має боєздатність, вони не можуть співпрацювати як повноцінний військовий загін. І тим більше не можуть протистояти величезному племені монстрів, так само ефективно як військові.
Зайнявши позицію, військові чарівники сформували організовану оборону і почали атакувати стихійне чаклунство. Їхня оборона була набагато більшою, ніж у неорганізованої групи магів. І якщо взяти до уваги присутність магів військової тактики, то їхня ефективність зростала.
Відразу стало зрозуміло, що командувач війська є чудовим управителем. Крім того, у них був маг елементів звуку не Леншань, який координував всі дії. Під час такої організованої атаки, за короткий період загинуло більше двох тисяч гірців...
Під таким тиском сім бронзових гірників не мають місця для хитрого маневру, і їм довелося використовувати свою боєздатність рівня головнокомандувачів, щоб протистояти нападам магів...
- За мною! Відомим за наших братів! Знищимо цих тварів! - Розлючений збрехав начальнику загону.
Він повів загін із сотні найсильніших магів і їм вдалося пробити бреши в заголях гірців. У той же час маги заклика викликали всіх своїх створінь, які неначе потужні хвилі вдерлися у натовп гірників і почали розривати їх на шматки. Гордійські плем’я зазнали однієї невдачі за іншою, і вони почали відступати в сторону магічної ліги.
Крові було все більше. Алі струмені стікалися по землі, всмоктуючись у ґрунт і викопуючись між корінням...
Виснажені трупи горців, яскраві пір’я птахів і людські рештки, все це хаотично перемішалося й земля навколо стала кривавим пеклом.
.......
- Давай спускаємося! Як ми можемо пропустити таку заваруху? - Сидячи на гілках, Чжао Мань Янь схвильовано вдивлявся вниз.
Відновивши свої магічні сили, цей хлопець виглядав так, ніби був готовий перевернути весь світ!
Мо Фань спостерігав за яскравохвостими горобцями, які зненацька атакували гірників. Зовсім недавно вони задумувалися, як використати ці створіння у боротьбі з гірськими горцями. Однак з’ясувалося, що птахи вже довгий час ворогують із цими тварями. Птахи були досить агресивними, і вони самі кинулися атакувати гірців.
Переді на гірців наступав загін чарівників ззаду і зверху атакували птахи. Потері гірців були величезні!
- Боєздатність цього загону просто неймовірна! Хто їх командує? - запитала Лін.
Існує зовсім небагато військових загонів, які можуть вести бій з цілим племенем істот рівня ватажка зграї. При вдалому атакі одна істота рівня вожака зграя може знищити військовий загін із ста магів! Цей же загін був не особливо великим, але кожен маг був сильний і добре підготовлений. Це було не схоже на звичайний військовий загін.
- Не Леншань є командувачем. А начальник загону - досвідчений військовий командуючий. Вони є козирною картою Янтая! - Відповіла Піон.
- Не Лэншань? Здається я вже чув це ім'я, - вимовив Мо Фань.
- Він найсильніший військовий-маг високо рівня в країні. А якщо взяти до уваги, що він має магію звуку, то на полі бою він іноді вищий і чарівників вищого рівня, - відразу ж відповіла Лінні.
Лін знала майже всіх видатних магів країни. Вона не сподівалась, що цього разу в бою бере участь Не Леншань. Не дивно, що плем'я гірців зазнає поразки.
- Хто сильніший, Собачник чи Не Леншань? - Між справою запитав Мо Фань.
Собачник був одним з найсильніших чарівників високого рівня, яких зустрічав Мо Фань. Якби не допомога Мун Сюе, він би з ним сам не справився.
- Собачник вважається сильним серед магів високого рівня, але йому далеко до верхівки. Думаю, не Леншань зміг би знищити його раундів за десять, - відповіла Лін.
Лін Ліна уявляла, що триголовий пекельний пес може бути здоровою. Хоч вона і не бачила битви Мо Фаня з Собачником, все одно могла порівняти.
- Силен! - Зітхнув Мо Фань.
- Як тільки гетерка зробить прорив, у тебе з'явиться шанс здолати його, - сказала Лін.
Як тільки Мо Фань згадав про гетерку, його очі починали сяяти!
- Ну що? Ми йдемо чи ні? - Нетерпляче запитав Чоно Мань Янь.
- Не поспішай. Той бронзовозубий горець ще не з'явився, а саме він є нашою метою - відповів Мо Фань.
Він не забуде цього кігті!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku