Розділ 1297. Підлічені гірці
Довкола постійно лунали болісні крики. Горці з усіх сил чіплялися кігтями за гілки магічної ліги, але багато з них розривалися і розбивались про більш нижні гілках, залишаючи на дереві криваві сліди...
Простір навколо Мо Фаня іскривалися срібним світлом просторової магії. Горці не могли наблизитися до нього більше ніж на 30 метрів, інакше їхні тіла відкидало могутньою просторовою атакою.
Мо Фань вже міг здійснювати свідомий контроль за кількома напрямами. І його сили стали набагато сильнішими. Вдала мислена атака мала смертельний ефект...
Мо Фаню майже вдалося наблизиться до рівня просторової магії Ай Цзян Ту. Завдяки такій гарній зміні Мо Фаню змогли вільно відбивати напади гірців.
Звичайно, він убивав би їх ще швидше під час втілення вогняної гетерки!
- Зліва! - Лін Лин голосно попередила Мо Фаня.
Мо Фань навіть не кинув голови, як хвиля просторової магії вдарила в горця, який намагався підкрастися з іншого боку. Горця підкинуло вгору на десять метрів і гілки дерева зросли кров'ю...
- Піднімайтеся ще вище! - Чжао Мань Янь не міг захищати їх і атакувати одночасно. Деякі горці почали забиратися вгору, намагаючись відрізати їм всі шляхи до відступу.
На той час гірці заповнили усі нижні шари гілок. Вони виявилися дуже наполегливими.
Магічні здібності Мо Фаня ще не відновилися. Якби він був у гарній консиції, то негайно б відкинув усіх і звернув би йому до горло!
Магі продовжували підніматися ще вище. Добре, що прогрес значно посилив його магію елементу простору, інакше після такої раптової атаки могло б відбутися несправжнє...
.......
- Фух! - Чжао Мань Янь важко дихав. Цього разу йому було важко, і він не міг стриматися від останніх сил.
Під час атаки магічних горобців він витратив значну частину енергії. А тепер, коли група звернулася в втечу, її сили майже вичерпалися.
Відчуття безсилля для будь-якого мага є дуже неприємним і тривожним. Особливо в такому місці, де у будь-який момент може з'явитися черговий монстр ...
- Внизу суцільна горца, нагорі інші невідомі монстри. Ми помремо тут! Твою мать, я уявляв, як помру на полі бою, помру в місті або в морі, але ніколи не думав, що можу померти на дереві! - Причитав Чжао Мань Янь.
Його магічні сили вже вичерпалися і він тільки й міг, що лаятися. У Мо Фаня ситуація була трохи кращою, тому що він використовував лише магію початкового і середнього рівня, отже витрати енергії були набагато повільнішими.
- Здається вони вже не гонитися за нами, - сказала Лін.
Чжао Мань Янь подивився вниз і побачив, що горці сидять на нижніх гілках та пильно дивляться на магів. Жоден з них не наважувався продовжувати переслідування.
Побачивши це, Чжао Мань Янь зовсім не зрадів. Будь-який маг, у якого є хоч якийсь досвід знаходження в диких землях розуміє, що якщо тебе без втоми переслідують істоти, а потім вони раптово зупиняються, це зовсім не означає що вони несподівано змінили свої наміри. Це означає, що попереду хтось набагато небезпечніший.
- Чого застыли? Полізли далі!
- Нагорі щось є? -Запитав Чжао Мань Янь.
- Звичайно є! - Мо Фань не вірив у дивовижне перетворення гірників. Але все ж поліз нагору.
У Чжао Мань Яня зовсім не стало сил для застосування магії, тому він відчував себе беззахисним і боягузливо дивився нагору. Все-таки, вони досить кмітливі. Вони бачили, що боєздатність магів вже дала велику знижку, але все одно не стали переслідувати їх.
Магі піднялися на кілька сотень метрів і всі горці внизу вже зникли з виду. Але істоти не збиралися йти, вони сиділи і терпеливо чекали, як ніби були впевнені, що маги скоро повернуться назад.
Мо Фань остаточно зненавидів цих істот. Як тільки його сили відновляться, він живого місця від них не залишить!
.......
- Тут занадто тихо, - пошепотом сказала Лін.
Їх як і раніше оточувала лицтво та заплутаний лабіринт товстих гілок. Вони давно втратили головний стовбур дерева. Тускле світло зірок на нічному небі додавало обстановці ще більшої таємничості й примусив магів нервувати.
- Хрr....!
- Хрр...!
Зверху почувся розкотистий звук, а за цим до магів досягнула хвиля смердючого повітря. Звуки були схожі на хропіння.
Магі почали озиратися довкола, намагаючись побачити, що там за істота.
Використовуючи темний зір, Мо Фань почав вдивлятися у простір прямо перед собою і з подивом виявив, що на стадії верхніх гілок лежить величезна істота з тілом леопарда та головою ящера. Ісло спати, навіть не підозрюючи про вторгнення на його територію.
Не наважуючись вимовляти і звук, Мо Фань багатозначно вказав на верхні гілки. Гучна листя переховувала велике тіло людини.
Лінн ще раз виявила свою геніальність. Вона примудрилася розглянути невиразні обриси морди істоти і дуже тихо прошепотіла:
- Це ящеро-тигриг чотирьох життів! Старший головнокомандувач! Влучає в глибоку сплячку, але якщо його розбудити, він дуже-дуже небезпечний!
- Він справді має чотири життя? - Він боягузливо запитав Чжао Мань Янь.
- Так, він являє собою дуже рідкісну форму життя. Якщо йому смертельно поранений, він впадає в глибоку сплячку і наступного дня прокидається як ніколи! Саме тому ящеро-тигри не бояться ніяких провокацій. До того ж він настільки сильний, що може подолатися навіть з полководцем! - відповіла Лін.
- Як добре, що він спить і начебто не помітив нас, - сказала Лю Сяоцзю.
- Ми повинні розпалювати пахощі і дякувати небо. Нам пощастило, що ця істота спить у стані глибокого сну. Давайте швидше знайдемо безпечне місце, - сказав Чжао Мань Янь.
Без магічних сил Чжао Мань Янь перетворювався в іншу людину. Ніби боягузлива щура, що перебігає дорогу...
Група магів крадькома піднялася трохи вище. Природно вони намагалися триматися подалі від ящеро-тгра.
Магі переміщалися затамувавши подих і не відривали очей від верхніх гілок. Їхні серця шалено тряслися. Всі боялися, що істота може прокинутися.
Раптом до них дійшов інший вібруючий звук.
Група магів вже майже минула місце сплячки ящера-Тігра, як усі побачили, що один горянин пронісся прямо у них перед очима в бік сплячого монстра!
У цей момент серце Чжао Мань Яня готове було вирватися з грудей. Горець скакав прямо близько пасти ящеро-тгра. Хоч він і сам тремтів від страху, але все одно видавав гучні звуки.
Іскри прокинулося. Розкриваючи свою гігантську пащеницю, він проковтнув живцем маленьку істоту, яка перешкодила йому спати!
Ось так одним махом з'їсти горця не було для нього нічого особливого. Повільно потягнувшись, ящеро-тигри втупився на Мо Фаня та інших магів, які вже були на віддалі.
- Твою мать!
Чжао Мань Янь і Мо Фан жахнулися. Вони знали, що горяни - жорстокі хитрі істоти. Але послати свого брата на вірну смерть, щоб розбудити цю істоту? Чи не занадто це хитрий план для магічних монстрів?
- Ну що ви заціпилися! Бежим!
- Всі до мене! Сюди! - Голосно крикнув Мо Фань.
Магі побачили, що навколо Мо Фаня з'явилося срібне сяйво і відразу кинулися до нього...
Ящеро-тигри рухався неймовірно швидко. Між густим переплетенням гілок і листків маги бачили лише його мигливу тінь.
- Миттєве переміщення!
Коли Мо Фань закінчив свою зірку, магів окутало срібне сяйво.
Прості ворота відкрилися, і маги відразу зникли з місця.
Свічки срібних зірочок потьмяніли. Магі вже були на 4ста метрів вище від попереднього рівня...
Щоб запобігти погоню, Мо Фань почав відразу формувати нову зоряну хмарку!
Використовуючи миттєве переміщення два рази підряд, та ще на такій кількості людей, Мо Фань витратив величезну кількість енергії і навіть відчув запаморочення.
Зате ящеро-тигри більше не переслідував їх. Він не міг роздивитися, де маги.
Магі стояли не вимовляючи і затамувавши подих. Лише через десять хвилин очікування вони наважилися полегшено зітхнути.
- Єба*і гірчиці! Я їх знищу! - гнівно випалив Чжао Мань Янь.
Мо Фань теж був ситий цими горцями по горло. Вперше він бачив таких підступних і вивертливих істот. Якби не жити в Сіані було таке ж розумне, місто давно б стерло з лиця землі!
Тепер Мо Фань був солідарний з настрійом Чжао Мань Яня. Йому найбільше хотілося взяти меч і вирубати всіх гірників на шматки!
- Нам потрібно тут сховатися на час. Очевидно, що ящеро-тигор не особливо схильний до прагнення вбивати і не збирається всюди шукати нас. Мо Фань, скористайся магією тіні, щоб приховати наше дихання. Вночі боєздатність істоти нижча, - сказала Лін.
- Добре. Нам потрібно відпочити. Відновимо свої сили і все налагодиться.
- Ми зараз на висоті 3000 метрів? - запитала Ґуань Сісі.
Її слова адресувалися Ченю Інь, але в цей час вона стояла з відсутнім виглядом у нічному зоряному небі.
- Чен Ін? Що таке? - З тривогою запитав Гуань Сісі.
- Я... Я думаю вже бачила це... - Серйозно відповіла дівчина, а через деякий час похитала головою, - мабуть я бачила щось схоже.
- Мало хто був на магічній липі. Якби не бунт гірців, ми теж б не опинилися в цьому місці, - сказав Мо Фань.
- Я... Я точно бачила це. Так! У домі моєї бабусі висіла картина. Так само, такі гілки і навіть зірки на небі!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku