Розділ 1289: Могила під білим пухом
Навіть під піском могли ховатися магічні тварини, тому маги боялися перевіряти, що там є. Коли ми йдемо на землю монстрів, ніде не можемо почуватися в безпеці.
Висока трава лише погіршувала ситуацію, роблячи її ще небезпечнішою. Що б не ворушилося у зарослях цієї трави, цього було не розгледіти.
- Тільки б інші мисливці не втекли сюди, - сказала Чен Ін. Вона чула те, що говорила раніше Лінні, тому тепер їй ставало ще спокійніше.
- Думаю, що гірчиці досить хитрі для того, щоб чекати в засідці мисливців саме тут, оскільки це найприємніше місце для вбивства людей, - молів Чжао Мань Янь.
- Якби я був гірцем... - Почувся голос Мо Фаня. Він повільно повернув голову, щоб подивитися на Лін.
Лін з самого початку не розуміла думки Мо Фаня, але по очах могла бачити, що його щось турбує.
- Лін Лін, чому раніше ти так впевнено сказала, що тут є пурпурна ліра? — запитав Мо Фань.
- По-перше, через трави. Інші дерева не можуть вирощуватися в околицях пурпурних лип, і тільки гірська трава може рости поруч з цими деревами. Зараз ми якраз знаходимося в зарослях цієї гірської трави, що стосується того самого виду трав, який ми бачили у минулих лірах!
- Тоді чому ця гірська трава виросла такою високою? - запитав Чжао Мань Янь.
- Я сама не знаю, напевно якийсь підвид цієї трави, - сказала Лін.
- Тільки тому? - запитав Мо Фань.
Якщо справа стосується цього виду трави, то Мо Фань думав, що мисливці навряд чи прибігуть сюди тільки через неї.
- Це дуже важлива причина, хіба я до цього не говорила про це? – сказала Лін Лин.
Мо Фань задумався і не помітив, як у чистому блакитному небі з'явилося щось біле, схоже на бавовну.
Зарослі трави закривали весь горизонт, тому оглядати їх можна було лише високо піднявши голову. Що ж стосується цих білих пластівців, то Мо Фань тільки зараз помітив, що вже бачив щось подібне!
Білосніжний красивий пух крутився в чистому небі немов маленькі сніжинки. Мо Фань задирав голову, спостерігаючи, як цей пух летить в повітрі...
- Обдуванчик монгольський. Раніше я говорила, що пух цього одуванчика завжди летить в бік пурпурової ліги. Ще перед тим, як ми увійшли в зарослі трави, я бачила цей летючий пух, - сказала Лінн.
- Дивно. Старий Чжао, підніми мене в повітря! — звернувся Мо Фань до друга.
На обличчі Чжао Мань Яня блищала радість, що тепер він може нарешті виблискнути своїми крилами.
Він активував свої золоті крила, від виду яких у Лан Луо і Гуань Сісі впали щелепи - їм не так часто доводилось зустрічати магів з літаючими артефактами!
- Давай швидше піднімай мене, не то бути бідою! - Видав Мо Фань.
Чжао Мань Янь підняв його в повітря, і тепер заросли трави внизу. Чжао Мань Янь був вражений тим, що травна площа була набагато більшою, ніж він думав. Ця трав'яниста долина виднілася навіть з висоти 500-600 метрів!
- Яка велетенська трав'яна поляна! - Викрикнув Чжао Мань Янь.
Він побачив щось літаюче в небі. Це щось схоже на білі хмари, але це було не скупчення хмар - білий силуети були чітко виражені.
- Давай ще вище, - сказав Мо Фань.
Навіть з висоти тисячі метрів не було видно кінця долини, але що ще більше вразило те, що все небо застигло білим пухом і його ставало дедалі більшим!
Білий летів з усіх боків.
- Звідки взялося стільки одуванчиків... - Неважливо вимовив Чжао Мань Янь.
- Тобі не здається, що весь цей пух летить в одне місце? — запитав Мо Фань.
- Схоже на те. Туди, вперед до ущелини, - відповів Чжао Мань Янь.
- Як думаєш, мисливці з інших частин гори Кунюй можуть побачити це?
- Звичайно. Таке величезне видовище тільки сліпий не розгляне, - відповів Чжао Мань Янь.
Коли він сказав це, його ніби осяяло і з жахом подивився на Мо Фаня.
У цей момент навіть Мо Фань не знайшовся, що сказати. Як сама природа вирішила поставити людину в самий кінець ланцюга живлення!
Білий пух монгольських одуванчик вистрибував над горами Кунью. Ніби сніг цей пух рухається вперед.
Незважаючи на те, що небо було чисте поза горами, то можна бачити, неначе весь пух з’являється в одному місці — від цього видовища аж дух захоплювався!
Але під цим видовищем Мо Фань бачив дуже небезпечну пастку.
Дуже багато мисливців не знають про властивості цього одуванця монгольського, але всі місцеві люди вже знали це. Побачивши, що в одному місці нагромаджується така велика кількість пухів, вони побігають у той бік з надією зірвати їжу!
Мо Фань опинився в цих краях тільки слідуючи за бронзитовим горцем, але ця місцевість виявилася одним великим логовом гірців...
Чий Мань Янь тільки недавно зазнав нападу горянина, і це був лише один гірець — а скільки ж їх може бути по всій цій долині? Хто знає, скільки монстрів ховається в цих зарослях?
І це не був чудовий сон про те, як мисливці знайшли золоту оселю, а страх — велику могилу під білим пухом!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku