Розділ 1236

Розділ 1236: Красуня під місяцем

Незліченні пелюстки нічного жасмину опадали навколо, різнилися свій дивовижний аромат, що різко вдарив в ніс Бай Хунфея, який ніби перебував у летаргічного сні.

- Що ти за людина? - Він запитав дівчину-мототильку.

- Не варто тобі задавати стільки запитань, - відповіла дівчина.

Бій Гунфей став віддалятися, але сонливість виявилася сильнішою і в результаті він звалився на прибережну траву, а тіло його при цьому нічого не відчував.

Невдовзі численні метелики підлетіли до нього, сформувавши його ноші, на яких підняли тіло в повітря.

Мо Фань і Цао Цінцинь поспішили до озера, але не виявили жодних змін: тільки хмари закривали ще більше зірок, а місячне світло все одно пробивалося і крізь них, дув вітерець, та хвилі під дією місяця розпливалися по озері; від краси цього видовища у будь-якого перехопило б подих.

- Вчитель Бай Гунфея тут немає, - сказала Цао Цінцінь, оглядаючи сторони і не знайшовши ніде студента.

- Він був тут, і покажися, побачив щось небезпечне, - Мо Фань наморгував лоб.

У траві Мо Фань знайшов студентську піктограму, яка, очевидно, дала Бай Гунфею спеціально, оскільки її присипала землею, щоб його не знайшли сторонні.

- А? Чи його у своїй пащі забрав магічний звір? - На обличчі дівчини з'явилася тривога.

- Чи, може, тут немає ніяких слідів боротьби або крові, - відповів Мо Фань.

Не було ні слідів боротьби, ані будь-яких інших опізнавальних доказів, все це змусило Мо Фаня зануритися в глибокі роздуми про те, куди міг втекти Бай Хунфей. Невже він побачив щось дивне в цьому озері?

- Учителю, що ж нам тоді робити? – запитала студентка.

- Візьми це і прямуй до найближчого відділу ліги мисливців, скажи їм, щоб послали людей, - сказав Мо Фань, простягаючи Цао Цінцинь свій мисливський значок.

Якщо мастистий мисливець оголошує винагороду за якусь місію, то безліч мисливців-новічків початкового і середнього рівня з радістю погодяться попрацювати під керівництвом Мо Фаня, особливо якщо взяти до уваги те, що це місце було недалеко від кордонів безпеки.

- Вчитель, так Ви ще і мисливець високого рангу! Ось це так! - З захопленням сказала дівчина.

- Швидше йди, а я поки продовжу пошуки біля гори, - сказав Мо Фань.

- Добре, зрозуміла.

Після того як пішла Цао Цінцинінь, Мо Фань прочесал ще одне коло біля цього місця, але нічого не знайшов.

Повернувшись до місця, де виявив студентський значок, Мо Фань знову почав стежити. Раптом, коли місяць зник за хмарами, з'явилася протока свого чистого яскравого світла на траву, і щось там почало поближувати.

- Що це ще? - Мо Фань відразу помітив дивний блиск.

Люмінесцентне світло починалося біля трави і повільно йшло до лісу. Мо Фань так і не зрозумів, яке магічне створіння могло залишити такий світлий слід, але пішов за ним.

У лісі було дуже темно, місячне світло вже не могло проникнути сюди, тому і світний слід теж поступово почав сходити на немає. Мо Фаню ставало дедалі важче просуватися далі.

 * Журчання

Пройшовши далі, Мо Фань почув звук льодячої води, а крім цього доносилися ще якісь дивні відголоски.

Мо Фань пішов на звуки і побачив гірський струмок, вода в ньому була настільки чистою, що під місячним світлом можна було розгледіти кожен камушок на його дні.

Маг пішов далі на звук і виявив ніжний жіночий силует, що сидів на великому камені біля струмка, звісивши ноги у воду.

Її волосся було дуже довгими іссіня-черними. Очевидно, вона тільки закінчила купатись і тепер розгладила мокре волосся.

Мо Фань дуже здивувався, звідки ж у цих місцях взяти жінку? Невже вона тут полювати на магічних звірів?

Ну і чудово, як раз можна буде запитати її, чи не бачила вона Бай Хунфея.

Мо Фань потопав вперед, проте підійшовши ближче, зауважив щось несправне!

Вона зібрала волосся, а груди її були оголені! Краплі води на її тілі якось дивно світилися і скакали вниз.

Темної ночі у місячному світлі Мо Фань міг без труднощів розглянути її ідеальну білосніжну шкіру, руки, талію, стегна... Душі... Силает дівчини на камені більше порівнював до скульптури!

Мо Фань вже думав відійти назад, але дівчина повернулася, виявивши його.

- Вибач, вибач! Ти все неправильно зрозуміла! Я не знав, що ти не одягнена, тут так темно! Я нічого не бачив! - сказав Мо Фань.

Звичайно, дівчина йому не повірила. У такому місячному світлі він точно зміг усе роздивитися!

- Що ти тут робиш? - Вона запитала, одягаючись.

- Я втратив студента, не знаю чи ти бачила його? До речі, ти сама купаєшся за кордонами безпеки, тут може бути дуже небезпечно - сказав Мо Фань. Його очі висловили розчарування, коли він побачив, що вона повністю одягнулася.

Дурень! Звичайно, тебе тут оточать з такою-то фігурою, яка багато в кого побачиш!

 - Ну-но, підійди, а то я не розчула, - сказала дівчина.

- Кажу ж, студент мій втратився, тому я прийшов сюди. Не бачила його? - Мо Фань підійшов ближче.

Тільки тепер він зміг побачити її обличчя. Воно було ніби намальоване, наче несправжня краса. Мо Фань, який бачив багатьох красунчиків, мимовільно згадував оголений силует дівчини в місячному світлі і тремтів по його тілу...

- Не бачив значить! - Закричала дівчина.

- Ой, прости. І все ж, що ти тут робиш зовсім одна? — запитав Мо Фань.

- Не твого розуму справи! - Виручилася сусідка.

- Ти не схожа на мага, - закінчив Мо Фань.

- Хто тобі сказав, що тільки маги можуть виходити за межі безпеки?

- Ти не боїшся магічних тварів? - Знову запитав Мо Фань.

- Ні, вона відповіла.

- Я чув, що на цій горі є відьма, чи це ти? - З цікавістю сказав Мо Фань, розглядаючи її.

Дівчина завмерла, а її очі почали поступово змінюватись.

- Ха-ха-хо! Да шучу я! Я ще ніколи не зустрічав такої красивої відьми... я ж нічого не бачив... Не звертай уваги! - сказав Мо Фань.

Жіночий погляд став дуже холодним, але дівчина не виказала емоційних почуттів і показала в іншому напрямку: « Там я чула дивні звуки. Якщо ти й справді втратив студента, то тобі краще піти в тому напрямку. І ще, якщо ти дійсно бачив мене голою, то я виколу тобі очі, адже я й справді відьма!»

- Правда кажу, що нічого не бачив, значить, говориш там, - Мо Фань потопав у тому напрямку. Там були ще густіші дерева, і навіть дорослому там важко буде пробратися.

Побачивши це, Мо Фань випустив вогонь.

Світло вогню тут же поширився навколо, розсіюючи морок.

При світлі вогню обличчя дівчини знову змінилося.

- Відійди, - вона махнула рукою, прислухаючись до звуку листя.

Мо Фань обернувся і запитав: « Чи ти не підеш додому? Тут немає нічого доброго, навіть якщо мій студент втратився.

- Я живу тут з малих років і ще не зустрічала ніяких небезпечних звірів... - З усмішкою сказала дівчина.

 - Ну так, ти ж і є найнебезпечніше створіння в цих краях! - Полагодив Мо Фань з відповіддю.

На обличчі сусідки знову прослизнула злість.

- Красиві дівчата як ти небезпечні для всіх чоловіків... що не подобається чути такі промови? Ну гаразд, добре, тоді беру свої слова назад.

Раптом під цей сміх пролунав дивний звук.

Дівчина завмерла, її серце закололося.

Вона підскочила, ще трохи і їй доведеться прибирати свідка.

- Красуня, як тебе звуть? Мене звати Мо Фань, і я дуже радий знайомству з тобою, - полагодив Мо Фанні.

Зрозумівши, що хлопчик не бачить її наскрізь, вона вигукнула: « Мене звати Юя Шіші. Я дуже добре знаю ці місця, допомогти тобі знайти твого студента? "

- О, краще і не придумаєш, - досить кивнув головою Мо Фань.

З такою красунею-напарницею та в цих безлюдних краях ...статі, навіщо це він тут.

https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku