Розділ 1210

Розділ 1210: Одинадцять років самотності

Інформація була добута оперативно, і через деякий час карта території радіусом в п'ять кілометрів вже була готова.

Мо Фань подивився на монітор ноутбука Лін і виявив, що у верхній частині території густо натикані буро-черві точки, це означає,що в тих краях щільність магічних монстрів просто зашкалює!

- Швидше йдемо далі, ці комахи рухаються в наш бік! - Сказав Ге Мін, невтомно поглянувши на хмару магічних коників.

З картою магічних тварів уся команда тепер могла набагато швидше просуватись далі.

Вони пройшли ще три кілометри, а потім їх обдали гарячим вітром.

Подивившись назад, можна було побачити, що хмара магічних коників пилової бурі вже наздогнала зовсім недавно території. Комах не цікавило селище смарагдівно-панцирних тварей, вони нависали над ними як великий парасоль, закриваючи все небо.

Жар пустелі ставав дедалі сильнішим, і тепер це стало більш схожим на величезну спеку.

Чим спекотніше навколо нас, тим більше енергії витрачали маги льоду та води для підтримки команди. Безперервно випускаючи магію, запасів їхньої енергії вистачить на короткий час.

- Нам потрібно швидше дістатися до проміжного пункту. Раніше там завжди був хтось з мисливців, але за десять років постійних нападів із боку магічних монстрів від нього вже нічого не залишилося, - сказав Ге Мін.

- Треба ж бути хоч якісь знаки визначних, зовсім немає ніяких слідів чарівника. Невже в цій частині світу територію повністю захопили магічні істоти?

- Напевно щось попереду, - відповів Тун Лі.

Тун Лі добре орієнтується у пустелі і навіть знаходить те, що засинало піщаними пісками.

Якщо команда успішно добереться до оазиса, то там вони зможуть відпочити без проблем. Там не повинно бути занадто жарко, і навіть повинні бути вода й рослини.

Переваловий пункт складається з каміння, здалека було видно, що його занесло пісками більше, ніж наполовину.

З цієї точки Тун Лі прискорив свій крок і навіть перейшов на біг, ніби знайшов щось.

Пункт знаходився в оазисі, де зовсім не було магічних тварин, цілком можливо через сильні рослини, що ростуть там.

- Мо Фань, Вогняна гора (*Останити йде про гору Хоянішеань, що розташована в Синьцзявно-Уйгурському автономному округі) знаходиться недалеко звідси, тому і температура повітря тут відрізняється від звичного, - сказала Лін.

Всю дорогу вона наполегливо щось досліджувала. Не маючи можливості використовувати стихійний детектор, вона побігла до термодатника, який показав, що гаряче повітря дме з північної сторони оазиса. Якщо вірити мастилевим мисливцям, то огняна гора повинна бути недалеко від них.

- Ага, - Мо Фань кивнув головою, підозривши Чжен Сяо Хоу, — мавпочка, потрібно подивитися, що там, на півночі.

- Зрозумів. Тепер виходить, що тут ми поділяємося на дві команди? — запитав Чжен Сяо Хоу.

- Вони, швидше за все, просунуться в західному напрямку, тому що необхідно дослідити невідомі землі. Цей перевалний пункт є безпечним сховком для мисливців і військових, але далі починається справжня пустеля — сказав Мо Фань.

- Мої фізичні сили ще не виснажені, так що я прямо зараз можу піти на північ, щоб подивитися, що там, - відповів Чжен Сяо Хоу.

- Чудово, тільки будь обережний, - сказав Мо Фань.

Чжен Сяо Хоу вирушив у північ, тоді як всі інші прислухувалися на відпочинок.

Він не використовував свої здібності, тому що в умовах пустелі це не є розумне рішення.

Приблизно через кілометр Чжен Сяо Хоу виявив, що далеко не вся територія пустелі була заповнена піском: йому зустрілися цільні камені яскравого кольору, які під дією високої температури були покриті численними тріщинками.

Потім він побачив скелю, через тріщини якої пробивався вогонь.

Побачивши пожежу, він зрадів, бо вони прийшли туди, куди хотіли.

Через таку високу температуру повітря тут було не що інше, як територія стихії вогню — ця земля повинна бути багатий на духовне і психічне насіння, загалом, просто рай для мага!

- Що це ще за печера? Невже тут живуть якісь істоти? - Чжен Сяо Хоу піднявся на підвищення і навпроти виявив маленьку печеру.

Печера не була глибокою, отже вона не може бути притулком для великої звірини. Чжен Сяо Хо просунувся далі і побачив всередині тваринну шкіру, на якій була обвуглежена їжа... Також тут були життєво необхідні предмети, такі як ножі, чавила і котелок...

Він тільки встиг подумати про те, що це, мабуть, ті предмети, які залишилися від мисливців на перевалковому пункті, як раптово відчув вогненний жар.

Небезпека!

Чжан Сяо Хоу встиг швидко сховатися, як одразу ж у печері влетів вогонь і розніс камінь надребезги.

Маг обернувся і побачив загорілих чоловіка в шкурі дикого звіра. Волосся на його тілі були неакуратні, борода займає підлогу особи, а погляд його був дуже диким і прямо дивився на Чжен Сіо Хоу.

Залишки вогню виблискували в печері, і чоловік все ще дико дивився на гостя.

- Че... людина? - Так, ніби він позаткнути людську мову.

- Хто ти такий? Чому ти тут живеш? - Житель Сяо Хоу теж перелякався від побаченого.

Коли він побачив предмети, які були обладнані печерою, то дійшов висновку, що в ній хтось живе.

- Я.я. ти ..ти....армія ...я - мій-воний. - дикун явно забув мову і тепер ледве намагався висловитися.

Він поспішив витягнути з глибини печери свій орден, який подав Чжен Сяо Хоу.

Подивившись на нього, той відповів: « Так значить, ти військовий».

Дікар, розглядаючи військову форму гостя, поспішив віддати йому честь.

- Ти пам'ятаєш, як давно ти тут? - запитав маг дикуна.

- Не... не знаю, — відповів дикун.

- Ця територія була заблокована одинадцять років тому, невже весь цей час ти був зовсім один? - Пошепотом вимовив Чжен Сяо Хоу.

Від цього питання з очей дикуна сльози ринули струмкою...

https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku