Розділ 1185: Вломитися в шеол!
Чорна кров стікала з тіла Хайла, і з нього падали чорні хробаки. Якщо мертві черв’яки падали з тіла, це означало, що життя Хайла теж вислизало з його рук.
Те, що черв’яки гинули від смерті тіла Хайла було створено з величезної кількості хробаків, означало велику рану на тілі. Тепер внутрішні органи Хайла були розодрані Мо Фанем, а рана ставала все ширше і ширшою.
Темний Хайл витріщився на Мо Фаня. Раптом він повернувся і рушив до Сінь Сі, крім того, попереду нього з'явився темний ставок, що нагадував такий же, з якого він походив.
Хайл зрозумів, що немає сенсу далі битися з цим демоном і вбивати один одного. Ліпше швидко схопити свої речі і піти до шеолу. Якщо цей хлопчина погойдується, то коли Сила Хайла зросте в кілька разів і його не буде вбити!
Тіло Мо Фаня було наповнене ранами. Але коли Хайл попрямував до Сін Ся, Мо Фань зрозумів, що ця істота була дуже хитрою.
На серці мага було неспокійно, він на всій швидкості побіг до Сін Ся.
Дедалі більша кількість чорних ставків ставала все більшою. У місці, де стояла Сінь Сі, вона вже втоплювалася у багнюці, яка обволікала її ноги і тягнула вниз.
Тіло Хайла також осідало вниз, він занурився так швидко, що незабаром вже пройшов наполовину ці ворота чорного ставка.
Хайл повернувся і розсміявся над дурним Мо Фанем.
Йому зовсім не потрібен був смертельний бій з Мо Фанем. Все, що йому потрібно було — це смачний дар, якщо він зможе доставити його в шеол, то його план сповниться!
Мо Фаня ж занадто розігрілася ця битва, але хто ж знав, що Хайл виявиться настільки підлим.
Зазвичай, чим вища істота, тим більше вона терпіла провокації. Хайл — дух смерті Греції, він повинен був битися аж до останнього. Хто міг припустити, що навіть він злякається битву в рукопану з Мо Фанем. Натомість він схопив свій дар і пішов у пекло!
...... ........--... ... .......
На святій горі в обсерваторії жінка спостерігала картину втечі Хайла, обличчя її шалено затряслося.
Цей Хайл мав вбити Сін Ся. Не вбивши її, не можна буде повернути на місце священний дух Парфенона. Якщо він затягне І Сінь Сі до своєї шеолу через цей темний ставок, тоді святий дух також зникне з цього світу!
Все, що вона зробила було тепер даремно і лопнуло, наче мильний міхур. Довгі нігті Ідіши впилися у її власну руку, вона з величезною ненавистю дивилася на Мо Фаня — демона.
Якби не демонізований Мо Фань і не тотемний змій, все б пішло за її планом!
...... ........--... ... .......
Хайла не мав сумління. Хоч він і був досить - таки далеко від Сіні Ся та Мо Фань могли б захистити її в бою, Хайл зробив дуже хитро — відкрив ворота у місці, де була дівчина й їх обох почали затягувати до темної шеолу.
Син Ся занурився у бруд, залишилася стирчати тільки голова дівчини, а решта тіла вже поринуло в пекло.
Хайл знав, що Мо Фань пожежить рятувати Син Сі. Тому він перешкоджав подорожі Мо Фаню, невтомно змушуючи мага дивитися на те, як дівчина занурюється у пекло.
Хайл владно і голосно закричав, але Мо Фань в цьому крикі чув лише підступну брехню.
Коли Хайл побачив, що Син Сі вже занурився в пекло, то теж вирушив туди.
Мо Фаню було важко битися з Хайлом, а оскільки він не міг втекти до бігу, то це стало ще важче!
Коли Мо Фань побачив, що Силает Сінь Сія повністю занурився в тупий багно, то вхопив Хайла його кігтями тіні, чорна кров полилася у всі боки...
Але Хайл все ще намагався перешкодити шлях до шеолу, хоч його плечі і були розірвані Мо Фанем, він попрямував у пекло з підступною посмішкою!
Зрештою Син Ся і Хайл зникли в топій чорній багнюці. Після того як вони вимерли, цей бруд зменшився.
Це були ворота в пекло і бачачи те, що вони ставали все менше й меншим, Мо Фань відчув, як душа його стає порожньою.
У цьому світі не було іншого Сина Ся. Якщо він більше не почує, як її ніжний голос кличе його: « Брате Мо Фань», якщо вже не відчуватиме її слабкий аромат, коли вона побачить чисту усмішку і чудові губи, то як тоді жити на цьому світі?..
Коли Мо Фань був лінивий у культовиці, його думки полетіли в спогади про місто Бо, в пам'ять про Синя Сі, яка згорнулася калачиком в холодному шафі...
Жорстокість цього світу сильно ранить людей... Монстр з шеолу був дуже лютий і жорстокий, але ще гірше було холодне місце, яке пронизував душу. І душа Синя Сея зазнає вічних мук...
Що таке шеол? Ходять страшні чутки, але це ж тільки плітки. Зрештою, жодна жива людина не повернулась звідти. І чим не зрозуміліше це було для Мо Фаня, тим більше його лякало. А що, коли те місце у сотні разів гірше за його описи!
У жодному разі не можна було дозволити Сині Ся в шеол. Чиста і неповинна дівчина не повинна була прийти до такого фіналу.
Він мав зцілити її ноги і привезти до моря, щоб вона зробила перші кроки на теплому піску. А потім була б прекрасна чиста ніч, коли б він відвів її на гору, де видно скупчення зірок і показав би їй те, що вона вважала недосяжним.
Під час занурення в пекло Син Сі не вимовила ні слова. Вона тільки дивилася на Мо Фаня, як ніби вже розуміла, що вона не виживе і їй хотілося запам'ятати його обличчя...
Але Мо Фань не міг цього прийняти.
Він все ще пам’ятав, в яких муках був Чжен Сяо Хоу, коли Суй Чон Тін жорстоко вбив його дівчину. Чжен Сяо Хоу краще віддав би своє життя, ніж дивився на це видовище... А ще Мо Фань пам'ятав клятву, яку він дав Чжен Кону...
Мо Фань і не думав, що Син Ся залишить його сьогодні назавжди. Звичайно, він продовжить жити звичайним життям але кожного разу воно буде випливати у нього перед очима...
Улюблені люди завжди повинні бути поруч, щоб чути їх сміх, аби серце тріпотилося від дотиків. А як давати собі раду з болісними спогадами про них?.
- Я не залишу тебе! - Лютував Мо Фань.
З червоних очей мага котились сльози. Дівчинка, яка весь час була поруч з ним, вислизала від нього. І тепер між ними була не тільки перешкода у вигляді Святої гори, але й потойбічний світ — підземна...
Дивившись на те, як ворота в пекло закривались, Мо Фань рівився туди, дозволив темному ставку занурювати його тіло, сказавши цьому світові останнє «прощай».
- Мо Фань!
- Мо Фань!
Пан Лай, Хан Цзі, Чжу Мен, Сун Цімін були вражені цим видовищем — Мо Фань також занурився у пекло.
Азалія стояла на маківці темного змія, вона не хотіла вірити в побачене.
Декотрі люди, щоб здобути життя, усипають вівтарями трупи й воскресають, але душі їх віддають гнилим.
А дехто віддає себе за свою віру!
...... ........--... ... .......
Хайл зник, і темрява страти зникла. Невинна дівчинка, яка поставила весь Акрополь в Афінах на вухах, також розкрилася без сліду. Навіть хлопець, який влаштував заради дівчини кривавий шторм теж зник...
Свячена гора стала нічим. Хоч вона і стояла під дощем, але коли сонячні промені впадуть на її схили, то справжня гора віри покаже свій справжній вигляд — цілком зруйнований.
Сун Цімін підняв голову, дощ бив по його щоках.
Ніби все пішло по колу. Коли Вентай помер, з неба теж падав кривавий дощ. Веньтай був справжнім святим, він міг би вести за собою людей.
А тепер це коло пекла переживає його дочка. А Мо Фань з його елементом демонізації став би зброєю проти імперії монстрів, яка буде неодноразово атакувати людство.
Вони повинні були захищати життя Мо Фаня, але врешті-решт не змогли вплинути на його вибір.
Хто переміг у цій битві?
Ніхто!
Як тільки людський рід слабне, до нього підступають монстри!
І справжня перемога залишається в руках цих хижих створінь!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku