Розділ 1164

Розділ 1164: Син Сі? Салан?

Мо Фань подивився по сторонах. Люди в храмі рухалися по постійному потоці, і більшість з них були магами з рівнем культивування не нижчим. І то, магами високого рівня були тільки звичайні лицарі і прочий зброд.

Біля головного входу в два ряди стояли десять лицарів у золотих доспеках, і всі вони пильно дивилися на Мо Фаня.

- Ти є той самий смик, що зміг пройти крізь галактичний гірський шлях? З вигляду навіть не скажеш, - посміхнувся старший унтер-офіцер на ім'я Яф.

Яф є наймолодшим магом вищого рівня серед мешканців Парфенона, спочатку він був лицарем-захисником Ендер. Після смерті Ендер його положення теж різко скочувалося вниз, і тепер він був простим захисником, що охороняє храм.

Новина про те, що Мо Фаню вдалося пройти через галактичний гірський шлях, привернула до себе загальну увагу, а пихатому Яфу це не подобалось.

Звичайно, Яфу не подобалася Є Сінь Се; причина смерті Ендер так і не була прояснена, і він вірив, що це точно було якось пов'язано з цією дівчиною - вона по одній вбивав тих, хто як і вона заявляла на місце феї!

Мо Фаню було лень стояти тут і тріпатися з цими лицарями, адже він прийшов сюди явно не для цього.

Він пройшов далі і побачив, що біля входу до храму стояв ще один чоловік — дівчина з вуалью на обличчі Азалія. Її високомірний погляд і цей вид нагадали Мо Фаню про те, як він зустрів її вперше.

Тільки в цей раз настрій було зовсім іншим.

Мо Фань тільки подивився на неї, а вона відповіла на його погляд.

Азалія сказала: « Ти ж підсвідомий мене, чи не так? »

- Так, Мо Фань лише впевнено кивнув головою.

- Ендер і Паніса дійсно були моїми головними співробітниками. У боротьбі за місце Феї Сінь Сія вбила Панасі, але на місці вбитої могла опинитися я. Чесно кажучи, я теж про це думала, коли стаєш переможцем, вже без різниці, як ти їм став, - сказала Азалія.

- Я сумніваюся тільки щодо того, хто стоїть за всім цим! - Холодно вимовив Мо Фань.

- У цих твоїх сумнівах немає ніякого сенсу, в той момент як ти побачиш її, ти відразу ж зрозумієш, що за нею нема нікого і не може бути, і тільки Паніса змогла насвозі побачити це, - промовила Азалія.

Мо Фань не відреагував на слова дівчини і лише серйозно сказав лицарю: « Відчини двері! »

Яфу не сподобалося це слово, а його обличчя мало зневажалося.

- Відкрий двері, нехай він побачить справжнє обличчя тієї, що знаходиться всередині, - молвила Азалія.

Важкі металеві двері відчинилися, і можна було побачити розсіяну магію заклинань всередині.

Зал храму перебував у темряві, і тільки світло, що виходив від смолоскипа на високій колоні хоч якось розсіяв цю темряву.

Мо Фань окинув очі нутро, але нічого не було видно, він зміг пройти всередину тільки після того, як відчинили замки.

Мо Фань ледве встиг зайти всередину, як з іншого боку залу почувся крик Шоушена: « Закрийте двері негайно!»

- Він всього лише маг високого рівня. Заступнике, ви не вважаєте себе занадто серйозними? Після проходу галактичного гірського шляху його сили помітно ослабли, тому він не представляє будь-якої загрози, - сказав Яф.

- Тільки пан знає, якими ще здібностями володіє ця дівка. Я не зміг врятувати Панаса поки вона була жива, але я власноруч заріжу цю дівчину, щоб душа моєї донечки могла спокійно піднятися на небо! – відповів Шоушен.

Бум-бум

Мо Фань увійшов всередину і йшов у напрямку вогню, який освітлювався.

Мо Фань просувався далі від колони до колонки поки не побачив світло вогню, що висвітлював щось кругле, яке було попереду вище сходами.

Священний вогонь у залі світив так само, що здавалося, ніби всі колони сяють.

Під колоною, наче під деревом як у давнину, був жіночий силует.

Від неможливості довго стояти, вона змушена сиділа на холодному кам'яному підвищенні, оточеному світлом, який відтіняв її бліде обличчя.

На ній все ще була спідниця, яка складками ніспадала по кам’яному підвищенні наче сніжні хмари.

Синь Ся продовжувала стояти з опущеною головою, не зважаючи на те, що сталось із Мо Фаня.

- Син Ся, я прийшов, - підійшов ще ближче Мо Фань. Він не знав, чи спала вона, або просто не хотіла дивитися на нього.

Синь Ся розплющила очі і побачила те, чого не вимагалося пояснення.

Вона знала, що він прийде, тільки от не хотіла цього... Вона боялася сама себе, тому не хотіла дивитися в його очі.

Нарешті вона підняла голову і побачила його, всього пораненого, з багатьох його ран скликала кров.

Синь Ся розплакалась, нічого не сказавши.

Мо Фань почав заспокоювати її, витираючи сльози.

- Я заберу тебе, - сказав Мо Фань, намагаючись зняти ті замки, якими була зв'язана дівчина.

Замок, що сковував талію Сін Ся відкрився зовсім легко, на ньому не виявилося будь-якого закляття.

Мо Фань підняв її на руки, відчуваючи, як сильно вона схудла.

Сінь Ся хотіла сказати йому, що так робити не можна, і їй достатньо того, щоб вона змогла побачити його востаннє.

- Мо Фань, невже ти не запитаєш мене? - Син Ся не витримала.

- Про що? - Мо Фань поставив запитання.

- Про ту... Інша особистість в мені, - закусивши губу, вимовила слабким голосом дівчина.

Чим довше Мо Фань не ставив головне запитання, тим важче ставало Сінь Сея.

- У моїй голові все ще є якісь невиразні силуети. Я вбила Панасу, а оскільки я ще могла врятувати її магії зцілення... Її кров була на моїх руках, у мене не було абсолютно ніяких емоцій, як ніби це було щось звичайне. Це не схоже на мене, але це дійсно була я, - вимовила Син Ся.

Мо Фань, нічого не сказавши подивився на неї.

Синь Ся не наважилася зустрітися очима з його поглядом, вона лише дивилася на те, що не може йти.

Навіть вища магія зцілення Парфенона не змогла поставити її на ноги, і тільки тепер вона зрозуміла чому.

- Я капнула свою кров на кривавий камінь кардинала, і я власними очима бачила, як він зреагував на неї, - продовжувала говорити дівчина.

Вона не хотіла обманювати його.

Вона продовжувала: « Я пам'ятаю, коли я була маленькою, то опинилася в якомусь дивному місці де були адпти чорної церкви, і я точно пригадую, що бачила тоді цей камінь ...."

- Це було перед тим, як ти переїхала в місто Бо? — запитав Мо Фань.

Син Ся кивнула головою.

Мо Фань замолк.

Сінь Ся закусила губу. Вона нікому про це не говорила, бо не знала, чи ці спогади були правдою.

- Вони не були жорстоко зі мною, Мо Фань... Я справді думаю, що я і є Салан - вагаючись, вимовила Син Ся.

Якщо в її тілі і правда існує інша особистість, то вона може колись пробудитися, змусивши чорну церкву діяти, але схоже, що зараз ця особа міцно спала під контролем жучка забуття.

Ось чому ніхто ніколи не бачив Салан, саме тому ніхто не знає її справжню.

Навіть сама Салан не знає, звідки ж магічного суду здогадатися?

- Я... Я - лише оболонка для Салан, якщо піду я, то вона піде зі мною, Сін Ся не знала як розтиснути руку Мо Фаня, але вона знала, що повинна це зробити. У цій ситуації вже нічого не може змінитись.

- Ти не вона, - сказав Мо Фань.

- Правда це чи ні, вже не має значення. Майже всі люди навколо вірять в те, що я і є Салан. Кривавий камінь кардинала дійсно зреагував на мою кров.... Мо Фань, ти єдиний, хто дає мені хоч якусь надію - голос дівчини ставав все тихіше, адже вона як ніхто інший знала, наскільки рішуче був налаштований Мо Фанні.

Але єдине, чого вона хотіла - це просто заснути тут, в його обіймах і більше ніколи не прокидатися.

- Я ж сказав, що це не ти! - Так точно сказав Мо Фань.

- Мо Фань....

- Син Ся це син Сі, а Салан — Сален. Це не та сама людина! Мені байдуже до їхніх доказів, що всі люди у світі бачать в тобі Салан. Я знаю тільки одну синю Ся, і це ти. Ніхто не може завдати тобі шкоди! Ні Парфенон, ні Священний суд! — Мо Фань обома руками витирав сльози Сінь Ся.

Після цих слів вона немов повернулася до маленької дівчинки, що спокійно може сховатися від усього в його обіймах!

https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku