Розділ 1093: Кривава скеля
- Дивіться, вони тут залишили посудину для води. Що я й казав, магі дуже близько звідси. Ми явно не помилилися дорогою, дарма ви в мене не вірили. Якби не я, як би ви дізналися про бойовий скарб? - З радістю сказав товстий Тоні.
Магі прямували по темній долині, і дорогою було багато маленьких лабіринтів. Хто знає, що на одну з них вони можуть піти до воріт пекла. Тому маги були дуже занепокоєні.
На землі залишилися сліди інших людей, які йшли цими стежками!
- До речі, у вас магів рівня звуку, адже дуже хороший слух, чи не так? - Мо Фань раптом зацікавився Тоні, магом елемента звуку.
- З слухом це ніяк не пов'язано. Знаєш, що таке летюча миша? Вона використовує звукові хвилі, щоб дослідити навколишнє середовище. Таким чином, маги елементу звуку також випускають звукову хвилю, щоб побачити рельєф або істот, що населяють місцевість. Оскільки моя магія розрахована переважно на пошуки живих істот, то зі мною ви точно не загинете! - Сказав товстяк Тоні.
Серед всіх магічних елементів, найбільш потужна здатність сприйняття має елемент звуку. Магі елементи звуку чують навіть найменший за кілька кілометрів від нас, послуговуючись звуковими хвилями. Елемент звуку - це досить рідкісний елемент і кожен загін мисливців хоче дістати собі хоч одного мага цього елемента, щоб знайти монстрів та вірні стежки, які ведуть до цих монстрах.
...... ........ ... .......--...
Тиша... У озерній долині було дуже тихо, не доносився і єдиного звуку. Тільки товстяк Тоні без зупинки такерував про те, що загін Келлі знаходиться попереду.
На душі у Мо Фаня були дивні почуття. Він був упевнений, що в такій темній долині живуть дивні і рідкісні монстри. Це темне зловісне місце повинне бути отруйним розсадником монстра.
Однак, по дорозі не зустрівся жоден монстр, навіть комах не було видно. У всій отруйній долині тільки чарівники видавали звук кроків по в'язкою поверхні землі... Хоч у долині було і дуже тихо, відчуття тривоги наростало з більшою силою і ніяк не відпускало магів ...
- Здається, залишилося зовсім небагато і будемо на місці. Наш шлях виявився успішнішим, ніж ми думали - сміючись, базікав Тоні.
- Скарб все ще знаходиться у них, а раптом, ми підемо з порожніми руками? – запитала Ірен.
- Але це ж очевидно, що ми зможемо його забрати в них. Хіба ми не команда? - запитав Тоні.
- Ти занадто багато базікаєш.
- Інакше навіщо я вас шукав? Кхм... Здається, там іде бій — у Тоні був напружений вигляд і він прислухався до того, що відбувалося за горою.
Мо Фань, Мун Сюе і Ірен мовчали, в цей момент навіть вони почули, що у тихій долині озера роздаються якісь звуки...
Тільки те, що почув Мо Фань, не було схоже на бій.
- Попереду пучина семи драконів, про яку ти говорив? – запитала Му Нін Сюе.
- Ага, за двома горами. Але дуже дивно, чому знову не чути і звуку? - запитав Тоні.
Мо Фань підняв брови, і він нюхав сильний запах крові, який доносився з того місця, куди вони йшли.
Пройшовши ще одну ділянку подорожі Мо Фань відчув щось погане, він відразу запитав: « Тілстяк, що ти нарешті почув?»
- Я і сам не зрозумів, підійдемо ближче і самі побачимо, — відповів Тоні.
Четверо магів рухалися вперед, вони хотіли почекати поки ті люди заволодіють бойовим скарбом а потім забрати його у них в цій темній долині. Але було черечур тихо, як ніби всі вимерли ...
...... ........ ... .......--...
- Я посвічу! – сказала Ирэн.
Попереду була куля семи драконів, про яку говорив Тоні. Це дійсно була бездонна пучина, оточена сімома горами. Якби тут була вода, то це було б дуже глибока фабрика!
Освітивши пучину, маги побачили, що тут було туманно, повітря був отруйним, а видимість дуже слабка.
Простір перед нами поступово почав розширюватися, це було дно драконячої пучини. У цьому місці отруйний ковпак, який накрив пучіну і став грубішим за кілька метрів.
- А де ж люди? - Му Нін Сюе вдивлялася у темну пучіку семи драконів, але так і не побачила команди Келлі.
- Тоні, тут немає жодних людей. Ти нас обдурив? - гнівно запитала Ірен.
Тоні відразу почервонів і відповів: « Як таке можливе? Я ж чув, як вони розмовляють. Чув, що вони були тут... Куди вони поділися?»
Мо Фань насмішився, він вийшов посередині пучини. Посвітивши трохи, він побачив дивну тінь. Спочатку маг злякався, подумавши, що це якесь чудовисько. Але уважно придивившись, Мо Фань знайшов чорну скелю дивної форми.
Ця лава злилася з землею. Мо Фань побачив якусь коробку, вона явно була зроблена людиною, малюнки на ній були в італійському стилі.
- Так просто знайшли скарб? - Мо Фань почав сумніватися.
Він не став поспішно відкривати коробку, але штовхнув її трохи, і побачив криваві відбитки пальців! Мо Фань мимовільно вдихнув глибоко повітря.
Відбитки пальців!
Зовсім свіжі!
Кров ще навіть не висохла, значить ці відбитки були залишені тут недавно!
- Обережно! - крикнув Мо Фань, щоб попередити інших.
Ірен і Мун Сюе відразу підбігли до Мо Фаню, ретельно досліджуючи місцевість. Толстяк Тоні також прийшов до магів, коли був у повній страху.
- Що... Що трапилося? - тремтячи від страху запитав Тоні.
- Я знайшов бойовий скарб, але з людьми в руках яких воно було, сталася біда — Мо Фань показав криваві відбитки пальців іншим.
Коли Тоні побачив свіжу кров, то був шокований: « Ми нічого не чули... Невже... Як щодо..."
*Кап-кап
Раптом почувся звук капаючої води десь неподалік.
Мо Фань подивився нагору скелі і побачив, що якась рідина капала звідти.
Ірен освітлювала темний простір, і маги побачили яскраво - червону рідину зі скелі! І це була кров!
Кривава скеля!
В’янута кров стікала краплиною за каплею, ніби це було джерело, що стікає по скелі.
В голові Мо Фаня загорталися різні різновиди смерті, як у фільмі жахів.
Якщо ця рідина капає зі скелі довгий час, то там є криваве джерело!
- Нагорі висять люди! - Тоні затремтів всім тілом.
Магі висвітлили наверх, і жах перед їхніми очима з’явилася кілька мертвих чи живих людей, які були в повітрі й кров стікала саме з їхніх тіл!
- Це команда Келлі! - Пошепотом сказала Ірен.
- Вони мертві? - Му Нін Сюе була в жахливому стані. Що за монстр повісив цих людей, наче вони були шматками м'яса, які обсихали на сонці?
- Йдемо звідси! - брови Мо Фаня перетворилися в одну суцільну межу, обличчя його було надзвичайно серйозним.
- І вам все одно на них? - Спочатку Ірен сумнівалася, але побачивши обличчя Мо Фаня, швидкими кроками пішла геть з пучини драконів.
Му Нін Сюе теж мовчала слідом за Мо Фанем. Тоні перелякався до смерті, не зволікав.
Ірен закусила губу, поспішно після того як пішла по три чарівники.
Мо Фань йшов швидко, він зовсім не хотів тут залишатися. Навіть Му Нін Сюе рідко бачила Мо Фаня в такому стані...
- Толстяк, вкажи нам дорогу! - Мо Фань підганяв Тоні.
Тоні пішов вперед, поспішаючи вів магів.
Пройшовши якусь відстань у напруженій тиші, Ірен все ж не стерпела і запитала: « Вони... Вони справді загинули?»
- Так, всі загинули... - ствердно покинув головою Мо Фань.
- Я не чув їхнє серцебиття... - відповів Тоні.
Якийсь час Ірен не знала, що й сказати. Її обличчя віддзеркалювало сумніви і тривогу.
- Що ж вони виявили? – запитала Ірен.
- Я навіть і знати не хочу, - відповів Мо Фань.
Мо Фань не був боягузом, але і не залишився холоднокровним, коли побачив підвішені тіла.
Келлі та його команда були учасниками національної збору. Всі ці люди дуже швидко знайшли собі смерть, навіть не чутно було криків і звуки боротьби тривали недовго. Це означало, що створіння наткнулося набагато сильніше за магів!
Як же вони наважилися побити таке чудовисько!
Мо Фаню подобався ризик, але це не означало, що він спеціально шукав смерті. У отруйному колпаці цієї пучини семи драконів та була смертельна загроза, Мо Фань це відчув!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku