Розділ 1034. Душа грози.
Ідеальне перевтілення!
Поява гірського титану була такою несподіванкою, що Мо Фаня мало серце не витримало!
- Твою мать! Ця дівчина знущається наді мною? - Мо Фань розвернувся і побіг, що є сечі. Вкрай важливо вміти у небезпечній ситуації.
Криваві чоботи, мантія тіні, тінь-марионетка, крила, Мо Фань ніколи в житті не втік швидше! Але титан всього за пару кроків догнав його, від чого у Мо Фаня тряслися піджилки.
Добре, що ця гора... Цей велетень був лише за три кілометри від беркутів, і Мо Фань швидко добіг. Якби шлях був довшим, то велетень точно встиг би його схопити!
- Йди сюди! Швидше! - Азалія Мо Фаню, стоячи в чорному колі.
Мо Фань примчався до неї і встав у коло. Круго почало випромінювати чорне світло, яке здіймалося все вище і оточувало їх суцільним муром. Мо Фань відчув подих Азалії та дихання каменя — усе випарувалося, неначе їх тут і не було взагалі.
Без магічного дихання, вони здавалися тітану всього лише дрібними тваринами, і він не звернув на них уваги. Як той, хто йде дорогою, не звертає уваги на мурашок і дрібних комах під ногами!
Пташиний крик
!
Під загрозою нападу титана, беркути негайно прокинулися і вилетіли зі своїх гнізд. Усього було дев’ять істот, і кожна з них була вдвічі більшою від дорослого лева. Розмах гігантських крил був вражаючим!
Вони вишикувалися в один ряд, витріщившись із високого титану на гірський тит. Їхні пера були оповиті потоками вітру та вогнем. Вогонь і вітер сформували дев'ять вогняних ураганів, що спускаються через хмари. Цю дивовижну картину можна було побачити на відстані десятків кілометрів навколо неї!
Побачивши дев’ять вогняних ураганів, Мо Фань з сумом зітхнув. Ці істоти набагато сильніші за нього! Він навіть не впевнений, що зможе перемогти хоча б одного!
!
Гірський титан гордо стояв на своєму місці випрямившись у весь ріст. Його величезне серебристо-серве тіло виглядало не менш велично. Своїм ревом він намагався повідомити птахам, що він переслідував людей!
Крики птахів!
Один з беркутів був оточений восками блискавиці енергії, здається він ось-ось завершить останній третій етап культивації. Він навіть не звернув уваги на слова титана!
Магічне дихання Мо Фаня було заховане за чорною пелією, яку сконструював Азалія. Нині його енергетика нічим не відрізнялася від малої тваринки. Навіть якщо беркути помітили їх, то не звертали уваги.
Якщо подумати, істота, яка гуляє в горах, впадає у твій будинок темної ночі і серйозно заявляє, що переслідує якихось мурашок! Хто повірить у це?
*крики птахів
Ще один беркут взяв слово - подивіться, цей велетень постійно полює за нашим скарбом!
Титан почав виходити з себе. Це ключова відмінність між магічними істотами і людьми. Трохи що, вони відразу лізуть у бійку, замість того, щоб спокійно в усьому розібратися. Все-таки культурність дуже важлива! Інакше ти в першу чергу можеш залишитися у дурнях.
Гірський титан не був досвідченим у переговорах. Він - гірський титан, власник цих земель! Цим птахам ще пощастило, що його володіння занадто великі, і він не може контролювати всіх, хто тут оселиться. А вони вже думали, що це їхня територія! Що за зухвалість!
Здається, що природні баркути захищають людей! Чи вони б'ються? Вони її отримають! Зараз вони дізнаються, хто головний в горах Тірана!
Усі дев'ять беркутів були на останньому етапі свого розвитку і тому були дуже чутливі. Вони нікому не дозволять порушувати кордони їхньої території! Вони на власні очі бачили, як гірський титан увірвався до них додому! Вони не залишать це просто так!
Битва могла початися в будь-яку секунду, вони і так довго чекали. Аж ось уся стрімка скеля почала хитатися!
Головна гора Тірана була дуже великою. Але якщо птахи змогли розколоти скелю, то, досягнувши рівня головнокомандуючого, вони зможуть зруйнувати цілу гору простим завданням!
- Не стійши стовпом, у нас ще свої справи є, Азалія нагадала Мо Фаню, побачивши, як той остолбенів спостерігає за тим, що відбувається.
Два маги таємно підібралися до розколини. Азалія була в повній готовності. Вона дістала половину круглого каменя і повернула гострий край у напрямку блискавиць, що розносився в розколинах.
Всі блискавки кинулися до каменя, наче він всмоктував всю їхню енергію.
- До речі, поверни мені камінь, - серйозно сказала Азалія.
Мо Фань передав чорний камінь дівчині.
Не те щоб Мо Фань був слухняним хлопчиком, але в його очах Азалії було ще одне звання: злодійка!
- Чому побачивши цей камінь, титан переслідував мене як скажений собака? — запитав Мо Фань.
- У тебе дійсно тремтяча пам'ять. Я ж тобі зовсім недавно пояснювала, що гірські титани - це стародавні боги європейських народів. Парфенон розбив їх і вигнав. Цей камінь, все одно що символ Парфенона є символом ганьби всієї їхньої раси, їхня ганебна клейма пам'ять про якого зберігаються поколіннями гірських титанів - відповіла Азалія.
- А, але я все одно не розумію, що ти з самого початку планувала прийти сюди і тому вкрала цей камінь? - Домагався Мо Фань.
- Цей камінь потрібен мені для іншої справи, відволікання гірського титану — його другорядна роль. Тобі пощастило! Ти, нічого не зробивши, отримаєш заповітний скарб всіх магів елементу блискавки! - Промовила Азалія.
- Що значить нічого не зробив... - Мо Фань зібрався сваритися, але його увагу прикував маленька кулька, що виблискує спалахами блискавки.
Розщеплена була дуже вузькою, два дорослих чоловіки не могли б там пролізти. Лучники місячного світла падали на розколину, освітлюючи лише невелику частину. Далекий бік ущелини було освітлено лише світлом, що надходить від маленької грозової кульки.
Шарик був розміром менше кулака. Він не виглядав як предмет, що тримає в собі колосальну кількість енергії, а швидше як крихітна жива істота, яка ховаються у розколинах. Відчувши наближення людей, він обережно випустив ще сильніші блискавки.
Але вся енергія, яку він виготовляв, поглинається каменем, якого Азалія принесла, і незабаром блискавка була схожа на маленького їжачка, котрого витягли з укриття.
- Пройди туди. Треба подивитися, чи прийме він тебе, - сказала Азалія.
- Він ще й може не прийняти? - Засмучився Мо Фань.
Духовне насіння має духовне сприйняття. У цьому плані вони схожі на контрактних істот. Насіння і маги потребують взаємного схвалення. Якщо ти йому не сподобаєшся, то ніколи його не отримаєш.
- Ти знаєш все на світі! - Мо Фань надул губи.
- Приму це за комплімент, - посміхнулася Азалія.
- Ну вже ні...
Розщеплена і правда була дуже вузькою, двоє чоловіків могли пробратися всередину тільки близько притискавшись один до одного.
У Азалії було витончене і елегантне тіло, Мо Фань і сам був худорлявим, але він недооцінив розмір грудей дівчини...
- Ээх...
Мо Фань глибоко зітхнув, тут було нестерпно жарко...
Азалія рідко соромилася, але зараз вона стояла, опустивши голову, червона як рак...
- Емм, тобі краще розвернуться, інакше я тут застрелю, - Мо Фань сам почав червоніти від сорому.
Мо Фань подався трохи назад, дочекавшись, коли Азалія встане обличчям до стіни і спиною до нього.
Її спина і тонка талія не займали багато місця, але ягоди вперлися прямо у Мо Фаня. Від такої сцени, у нього трохи кров з носа не пішла. Він з радістю намагався запам’ятати цю картину!
- Та йди вже! - Розлючено і сконфужено крикнула дівчина. Мо Фань очікував цього.
Мо Фань розплакався по сусідній стіні, намагаючись пролізти далі. Це, здається, стало важким завданням, але це не менш прекрасно. Зрештою Мо Фань зміг пролізти.
Їм вдалося потрапити всередину!
Мо Фань знає, що в такій ситуації дівчата почувалися б незручно. Але Азалія виявилася не з тих дівчат, яких зазвичай описують у романах і серіалах. Азалія була цілком спокійною, якщо не вважати легкого рум’янця на щоках, який швидко розсіявся.
Вся увага Мо Фаня зосереджувалась на блискавці Тирану. Ця штучка могла принести Мо Фаню набагато більше задоволення!
....
Азалія стояла позаду Мо Фаня, неупереджено спостерігаючи, як він підходить до блискавого кулька.
Щоб боротися зовні гірський титан і беркути трьох стихій не відчули їх подих, вони постійно були оточені пелена темряви, до того ж вони не могли застосувати якусь магію. Магічні хвилі відразу знищать їхнє укриття.
- Він ще знадобиться, він ще потрібен...
Азалія дихала, її великі груди піднімалися і опускались. Вона без вагань повторювала ці слова, змушуючи себе опам’ятатися. Їй потрібно розслабитися і мислити логічно. Вона ще встигне прикінчити цього наглого молокососа, який майже облапив її, і забрати цю штуковину!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku