***
— Нет, я в колосальному спадку! Я ж лише духовне тіло! З усіх скарбів у Піці Вселенського Пурпурного Сонця, крім крові демона, мені нічого не підходить! — Мопсал, дуже незадоволений ситуацією.
У цей момент Ліню Міну було не до нього. З того часу як старі майстри нищення життя зникли, минуло близько чверті години. Треба було швидко прибирати.
Але цього не можна було робити. Якщо підозра впаде на нього, то навіть якщо він сам врятується, це викличе нещастя на острові Божевільного Фенікса...
Лінь Мін швидко обійшов всі вісім колон формуції Восьмої Драконів Сияючого Нефрита, вдаривши по кожній з них. Через кілька хвилин вісім племен знову почали вибризкати сяйво - масив був перезапущений.
Тоді Лін Мін дістав з кільця Сумі труп. Це був труп старшого, що обертався Ядра з диявольського Регіона Південного Моря, якого він убив у нещодавній битві. Саме його есенція крові допомогла Ліню Міну активувати Магічний Куб.
Знявши одне зі своїх кілець Сумі, Лінь Мін одягнув його на палець мерця, відступив на п'ять кроків і кинув тіло прямо в центр формування.
Пш-ш!
Спалах сяяння миттєво спопелила тіло, перетворивши його в кілька попелу. Таким чином, біля двох кусок попелу, що залишилися від майстрів знищення життя, з'явилася третя. Серед останків валялася обгоріла напівзруйноване кільце Лінь Міни.
Мопс з подивом подивився на нього: — Малець, а ти хітро. Якщо пощастить, дійсно зможеш всіх обдурити.
Уявіть собі, що ці майстри знищення життя заплатили настільки високу ціну, а зрештою всі цінні скарби дістались цього хлопця і навіть не здогадуються, хто їх обставив. Мопс мимовільно почухав ніс, подумавши, чи не виявиться він сам одного разу в дурнях поруч з таким напарником ...
Поки він думав, Ліню Мін вже вислизнув з печери.
— Эй, погоди меня! — Схопився пос і поспішив слідом.
За пам’яттю Імператора демонів, інший вихід з аптекарського саду був ще одним масивом телепортації. З його допомогою можна було безпосередньо покинути Імператорський Палац Бога-Демона. У звичайному світі Лінь Мін подолав би цю відстань за кілька вдихів, але тут треба було бути дуже обережним.
- Гей, тут є якісь пастки чи заборона? — запитав Лінь Мін, проковтнувши слово "мопс".
- Мене звуть не "й". Моє справжнє тіло - Триголовий Пес Бога-Демона, мій титул — Священний Лорд Могуан! Сто тисяч років тому я вже досягнув царства Лорда, борознив порожнечу і підкорив три світи. У ті часи твій прадід ще навіть не народився!
Можуен гордо задер голову, здається, знову обтерти крапельку колишньої величі. Незважаючи на сумнівний вигляд, Лінь Мін розумів: в минулому цей пес дійсно був непростим, інакше він би не опинився замкнений у Магічному Кубі.
— Священний Лорд? Що це за ранг?
- Це як ваші так звані майстри рівня Імператора на Континенті Тяньань. Священний Лорд — це шанобливе звертання до великих майстрів певного рівня. І я був одним з них!
- Ти сказав, що ти Триголовий Пёс Бога-Демона. Чому тоді в тебе залишилася лише одна голова? — Покинувши сад, Лінь Мін трохи розслабився. Отримання печі Вселенського Пурпурного Сонця і Корня Дракона Брахми привело його в чудове положення духу.
При цьому питанні Могуан миттєво здувся, і все його пихатість як вітром здохло.
- Все через ту жахливу жінку... Вона зруйнувала моє досконале, незнищенне тіло, а мою душу затягнуло в божественний кристалічний Куб на незліченні роки. Спочатку моя душа складалася з трьох частин, але тепер навіть один мій дух не повний. Як я можу зберігати колишній вигляд? — Пос заговорив до явної образи і гніву.
— Ось як... Отже, ти був духовним улюбленцем Імператора демонів? — Вскозль зауважив Линь Мін.
- Який ще улюбленець? Що за огидне слово! Я був контрактною звіринею Імператора демонів. Гм, якби він не вдався до обману я б ніколи не підписав контракт. Без мене цей Імператор демонів у Божому Царстві і дня не дав би! — Могуан фиркнув, але за його тону було ясно: їхні стосунки навряд чи були рівними. Мабуть, це був контракт пана і слуги.
- Можуен, на цій дорозі є небезпека?
— Пф! Палац Бога-Демона величезний, я залишався тут зовсім недовго, звідки мені знати такі подробиці? - Безтурботно кинув пес. Ліню Міну залишалось тільки максимально гострити почуття і рухатися вперед.
На його здивування, дорога на півтора кілометра була надзвичайно спокійна. Нічого не сталося, і Лінь Мін щасливо добрався до потрібного місця. Там стояв невисокий кам'яний постамент без будь-яких заборон. На ньому стояв давній масив телепортації, цілунок і готової до роботи.
Ліню Міну потрібно було лише кілька секунд, щоб розшифрувати руни активації. Він запустив їх один за одним. Висихнув м'яке біле світло, Ліню Мін ступив в центр масиву, і його силует миттєво зник...
***
Через чверть години, аптекарський сад Імператора демонів.
З десяток старих стояли на місці, де раніше ріс Корень Дракона Брахми. Їхні обличчя були темніші за грозову хмару. Найяскравішим виглядав Сюань Уцзі! Він тільки що пережив найбільшу битву проти Бай Мей та Князя Нанюня. Незважаючи на артефакт небесного рангу і численні козири, які були створені за 3000 років існування Імператорського міста Примарних демонів, він все одно зазнав поразки.
Варто пам’ятати, що Даччінь мав винятковий талант: він був найсильнішим з трьох. Якщо б вони були в зовнішньому світі, то Суань Уцзі міг би спокійно відступити. Але у закритому Дворце Бога-Демона втекти було нікуди, а будь-яка спроба прорватися навмання була рівносильною самогубствам.
Зрештою, якби Сюань Уцзі не дістав великої перлини знищення богів від Великого Імператора Юміна і не погрожував спалити власну есенцію крові, Бай Мей та Князь Наньє́ могли б справді знищити його. Навіть з такими козирями Сюань Уцзі, ймовірно, було б вбито у смертельній сутичці, але його противники також заплатили би за високу ціну і вирішили відступити. Сюань Уцзі віддав головний стовбур Корня Дракона Брахми, залишивши собі лише два великих корешка. Тільки тоді настав перемир'я.
Серце Суань Уцзі обливалося кров'ю. Його не залишало відчуття, що щось тут не так. Чому центральний захисний масив, який вони не могли зламати всіма силами, раптом відкрився сам собою? Версія про те, що нещасливі майстри масивів випадково підбирали ключ, здавалася занадто стійкою за вуха! А якщо згадати раптовий вихідний з ладу масив телепортації... Сюань Уцзі з'явився стійкий передчуття: його хтось обвів навколо пальця!
Але тоді Бай Мей і Князь Наньюні напали без зайвих слів, намагаючись загнати його в куток, і часу на роздуми не залишилося. Тепер же, повернувшись у сад, він побачив докази своїх найгірших побоювання — Суань Уцзі був готовий вибухнути від люті!
Відкликання уваги... Він потрапив на таку просту хитрість і дозволив комусь забрати цілий Корень Дракона Брахми!
Але якщо крадіжка кореня його розлютила, то він був шокований через печеру, де стояла піч Вселенського Сонця. Масив Восьмих Драконів Сияючого Нефрита працював як ніколи, але сама піч з постаменту зникла! Сюань Уцзі потемніло в очах, і він ледве не впав на землю.
Настоятель Бай Мей і Князь Наньюн також помаранчели. Вони розраховували на скарби всередині печі, а тепер залишилися ні з чим — навіть самі горніло вкрали!
— Кто? Хто це зробив? « Очі Сюань Уцзі налились кров’ю, і він обгорнув присутніх лютим поглядом. — Хто не виходив з саду? Кто?
Сюань Уцзі озирнув усіх, і серце Му Фенсянь стисалося, але вона не подала виду. Але його погляд все одно зачепив її, і він відразу ж згадав про Лінь Міна. Зробивши крок вперед, він завалив на Му Фенсянь ауру майстра третьої стадії знищення життя.
— Линь Мин! Де той щеня? Він не покидав сад з нами!
— Я не знаю! - Незважаючи на те, що в неї все сіпнулося від тривоги. Линь Мин зник... Що сталося? Невже хтось пограбував сад, і хлопець постраждав?
Не тільки Му Фэнсянь, але й Мюму Юйхуан відчували крижане передчуття нещастя і тому її серце наповнилося панікою.
— Сюань Уцзи! Досить грати виставу! — Холодно кинув Князь Нанюнь. - Ти серйозно думаєш, що якийсь малий на стадії Хоутя зміг би зламати смертельний масив Печі Вселенського Пурпурного Сонця і забрати його? Твої спроби звалити провину на дитину просто сміхотворні!
що ти хочеш цим сказати? Ти підірвеш мене в крадіжці печі?
- Хе-хе, а ти як думаєш? Тільки ти читав записи Імператора демонів, тільки ти знав як активувати стародавні масиви і як забрати піч! Четвертої години тому саме ти виманив нас усіх звідси. І крадіжка кореня, і зникнення печі сталися саме в цей час. Якщо це не ти, то хто? — Князь Наньюн зробив крок назустріч, скинув ворога поглядом.
— Нанюнь! Ты... — Сюань Уцзі був готовий виплюнути кров від люті. Втрачено дорогоцінний корінь, зникла безцінна піч, десять років підготовки і колосальні ресурси пішли прах заради пари корінців. І ще до всього, він став козлом відпущення для того, хто все це провернув! Від такої несправедливості будь-хто б прийшов у невимовну лють!