- Хто тут?
У ту ж мить Лінь Мін відчув, як душа ледве не пішла в п’ятки! Він різко відскочив назад і розвернувся, поставивши Криваву алебарду Великого Дикоші перед собою. Це була лише інстинктивна реакція; він чудово розумів, що будь-який з тих монстрів, які повернулися, може знищити його одним рухом руки. Однак вхід до печери був порожній. Там не було ні душі.
Холодний піт покотився по спині Лінь Міна, він був насторожі до краю. Його сприйняття було розгорнуто на повну потужність, але він все одно нікого не бачив. "Скрив присутність?." З силою тих старих монстрів їм не було потреби вдаватися до таких трюків, якщо тільки це не гра кота з мишкою.
- Хлопче, ти можеш не шукати, тобі не знайти цього Святого. Але мушу визнати, ти мене вразив. Такий юник, а так жорстоко обставив купку старих людей, які жили по тисячі років ... Це точно за смаком Этому Святому!
— Ты... — Линь Мин гарячково сображав. « Це Святий?» Серед цих майстрів Руйнації життя ніхто не називав себе так зарозуміло. Таке поводження могло дозволити собі хіба що Майстра рівня Імператора! Старочий голос пролунав прямо в його голові. Це була або передача голосу істинною сутністю, або... Голос доносився з його власного Моря свідомості! При цій думці Лінь Мін здригнувся. - Ти Імператор Демони?
— Імператор Демони? Хе, цей Святий — зовсім не він!
— Нет? — Линь Мин поспішив. Він був майже упевнений, що цей голос належав до залишкової свідомості в осколку душі Імператора демонів. Як він міг бути не їм? « Тоді ти — та червона псина, що ховалася в оксолку душі? »
— Псина? Ти смієш називати цього Святого псину! — Старочий голос раптово зірвався на крик. Створіння в Морі свідомості Лінь Міна почало люто битися, і це призвело до сильного болю у голові хлопця.
Хоч би якою могутньою була ця свідомість в минулому, вона виглядала дуже погано. Спочатку його роздер на шматки Магічний Куб, потім Лінь Мін розділив його і запечатав з допомогою Божественного Грому Пурпурного Наводового Дракона та Вигубляючої крові Злої Молені, придавши всій силі своєї сили Моря свідомості. Незважаючи на лють, суть швидко захиталася - її духовні витрати були набагато вищі, ніж у Лінні Міна. Зрештою, коли Магічний Куб затягнув його всередину, основний розум був розтрощений духовним вихром і потім довгий час товчився.
Проте на словах істота не збиралася здаватися. Він був крижаним тоном і сказав:
- Хлопче, якщо ти ще раз виявиш неповагу до цього Святого, я вдосконалю твою Море свідомості!
Ліня Мін лише закотила очі. Зараз у нього не було часу на пусті балачки. Він присоромився і сказав:
— Ти подав голос не для того, щоб нести цю нісенітницю.
Почувши це, голос приобрив горделі нотки:
- Хе-хе, а ти подобний. Вірно, цей Святий вирішив вийти, щоб дати тобі велику удачу!
Лінь Мін піднімав брову. Удачу?
- Ти ж хочеш отримати скарби з Котла всесвіту, полум'я сонце? Старик знає спосіб, як керувати цим котлом!
— Хм? — Линь Мин замислився. Він вірив, що ця істота може мати такі знання, але не вважав себе безкорисливою. - Що ти хочеш натомість?
— З тобою приємно мати справу. Цей Святий може відкрити тобі спосіб управління котлом, але натомість в обмін ти повинен зняти печатки з усіх частин моєї свідомості у твоєму Морі свідомості і повернути цій Святій свободі.
- Неможливо! — Линь Мін отрізав відразу. Зараз він не був рвіше цієї старої псіні. Йому коштувало величезних робіт надрукувати її за допомогою Магічного Куба, і випустити його зараз означало б підписати собі смертний вирок. Його могли просто позбавити тіла. Лінь Мін більше відмовиться від скарбів, ніж піде на такий ризик.
- Хлопець, подумай гарненько! Скарби в цьому казані стануть для тебе неймовірним викликом. До того ж, цьому Святому має бути цілісна свідомість, щоб керувати котлом. Я навіть можу допомогти тобі повністю забрати Котел всесвіту, зробивши його твоїм особистим артефактом!
Забрати весь Котел всесвіту? Серце Ліни Міна пропустило удар, але він швидко похитнувся через пожадливість.
- Я не погоджуюся на твої умови. Залиш цю затію. Мій час дорогий, і я не збираюся тут затримуватися.
Линь Мін прибрав алебарду і зібрався йти.
Старий пес заволав:
— Стой! Слухай, давай так: ти роздрукуєш лише один фрагмент моєї свідомості, інші чіпати не потрібно. І цей Святий все одно допоможе тобі забрати скарби!
"Роздрукувати один фрагмент?" - думав Мін. Тоді Магічний Куб розколов свідомість цієї псини на вісім частин. Якщо це буде лише одна з них, Лінь Мін був упевнений, що впорається, адже він вже наносив важкі рани під час своєї минулої сутички.
— Хто ти? Як ти зв’язався з Імператором демонів і чому опинився в його осколку душі?
- Ти питаєш, хто цей Святий? Хе-хе, навіть якщо назву ім'я, ти його ніколи не чув, - в голосі псини сквозив пихатість і зневагу. І справді, якщо ця істота прийшла з Божественного Царства, Лінь Мін навряд чи міг про нього знати.
У нього не було часу на зайві запитання. Через цю розмову втекло ще двадцять вдихів. У нього було максимум часу, щоб горіти половину ароматичної палички, інакше він опиниться у смертельній небезпеці. Але умови цієї істоти... Хто знає, які хитрощі воно будує? Чи йому потрібні скарби з казана? Але навіщо ж йому, якщо ті самі пігулки приймає тільки власник тіла й крові? Наскільки Линь Мін знав, духовні риси не можуть ковтати ліки.
З огляду на всі за і проти, він дійшов висновку, що не існує жодної загрози — з одним фрагментом має бути скинуто. Навіть якщо інтрига затіюється, у гіршому випадку вона просто не отримає скарбів, від яких і так збирався відмовитися. Шанс був подарунком долі, і впустити його через один лише страх було не у стилі Лінні Міна.
— Добре! Я роздрукую один фрагмент.
Лінь Мін занурився у своє Море свідомості. Там вісім фрагментів свідомості старого пса були розкидані по різних кутах, кожен з яких був щільно оповите електричними розрядами, наче коконом. Побачивши це, Лінь Мін навіть трохи співчував - за таких умов ця псина сміялася ще й бойко розмовляти. Справді, життя істот з Божого Царства було жахливим. Лінь Мін вибрав найслабший і найменший фрагмент для звільнення.
Старий пес залишився незадоволений:
- Хлопче, ти і боягуз! Цей Святий зараз слабкий, я лише тінь колишньої величі та ще й у формі душі, а ти вибираєш маленький шматочок! Навіть якби ти випустив кілька фрагментів, я б нічого не зміг тобі зробити. Щоб відкрити котел, мені доведеться витратити багато духовних сил. Твій вибір навряд чи дозволить мені не розлучатися від виснаження!
Лінь Мін залишається непохитним:
— Називай це як хочеш, обережно не буває. Менше слів: чи ви погоджуєтеся?
Лінь Мін підозрював, що старий пес має свої цілі, але час піднімався. Головне - відсутність прямої загрози, а з рештою він розбереться в процесі справи.
— Твою ж... Цей святий тигр — це ніби тигра на рівнині, над якою змивається палац. Гаразд, я не буду торгуватися. Випускай.
« Тур на рівнині? Та ти сама псина та ще!» - Лінь Мін мовчав, не бажаючи продовжувати суперечку. Цей « Святий» більше нагадував старого шахрая, ніж великого правителя зі світу демонів.
Лінь Міні швидкої пасси зняв грозовий друк з вибраного фрагмента.
— Я маю половину ароматної палички. Якщо до того моменту нічого не вийде, я йду!
- Половина палички? Більше, ніж достатньо!
Звільнення від кайданів і відчуття свідомості, як людина з якого зняли тугі пути. Він мимовільно потягнувся і видав щасливий звук:
— Гав!
Почувши це, Лінь Мін впав у ступор. "Все-таки собака..."
Але справжній шок чекав його попереду. Коли старий пес вилетів з його Моря свідомості і втілився у реальність, Лінь Мін ледь не прикусив мову. Перед ним ширяв мініатюрний посик завдовжки майже 20 сантиметрів. Хвостик завбільшки з палець, руда кучерява вовна, висячі вуха і висунута мова. Він дивився на світ великими чорними очима і виглядав як типовий кімнатний пекінес.
— Ты... Ты... — Линь Мін не знаходив слів.
- Чого витріщився? Духовні сили цього святого придурвані, тіло передбачувано знизилось. Що тут дивного? — Посик був явно незадоволений реакцією хлопця.
Лінь Мін не знав, сміятися йому чи плакати. Істота була "Етим святинею", а виглядала, як нешкідлива домашня звірочка. Проте, зараз на кону була життя, і Лінь Мін не збирався розслаблюватися тільки через його чудового виду. Він був упевнений, що собака має інтерес до нього, бо інакше міг би допомогти йому.
Лінь Мін таємно циркулював справжню сутність і активував Боєвий намір Сансари в Море свідомості, готуючись до будь-якої ментальній атаки. Посик тим часом повільно підплив до Котлу всесвіту. Він витріщився на кришку з посмішкою, яка здався Лінь Міну на рідкісною похітливою, облизнувся довгим язиком і почав щось швидко бурмотіти.
Поки пес шепотів закляття, його короткі лапки почали хаотично мелотизувати в повітрі. Лінь Мін довго вдивлявся, поки не дійшов до нього: цей звір плев ручні печатки. Від такого видовища Лінь Міна ледве не пробрав сміх.
***