***
Навіть якщо трави, знайдені по дорозі, були в середньому на землі, цінність рослин у самому центрі городу було важко навіть уявити. Линь Мін по дорозі також зумів зірвати кілька лікарських рослин, які тривали два роки. Нехай вони і не вважалися вершиною рідкості, але продати їх за одну-дві тисячі каменів істинної Сущості середнього рівня не було б важко.
— Ха-ха, недарма все-таки йшли! - На першій стадії життя в Упадці. Це був верховний старійшина, Гори Золотого Колокола з Регіона П’яти Вірш. Серед присутніх була сила Гора Золотого Колокола — лише невеличкий орден четвертого рангу.
— Да, хоч якийсь улов. А я вже боявся, що доведеться повертатися з порожніми руками.
Майстри першої стадії реалістично оцінювали свої шанси. Якщо тільки в городі не виявиться ціле поле Брахманських Корней Дракона, їм на головну здобич розраховувати не варто. Тому вони були задоволені іншими травами.
— Морозно-туманна квітка, земна ранг, вища якість! — Лінь Мін розсунув траву, збираючись зірвати наступні тисячоліття рослини і виявив рідкісну накладку. Навіть у п’ятому секті ця квітка була б дуже цінною.
Морозно-туманна квітка була заповітною мрією будь-якого майстра льоду. Для самого Ліня Міна він був безполезенний, але його можна було обміняти на рівні ресурси вогню або блискавки. Часто великі ресурси не можна придбати за каміння правдивої Сущості, а сильні майстри мають їх завжди у достатку. У таких випадках лише бартер допомагав, і ця квітка могла служити у критичний час.
Оскільки всі були зайняті пошуками, люди розійшлися на пристойну відстань. Коли Лінь Мін переконався, що ніхто на нього не дивиться, то вже збирався непомітно прибрати квітку в кільце Сумі. Аж раптом за його спиною пролунав протверезний буддійський розп’яття.
— Амитабха... Маленький давальник, чи не дозволиш старому монаху подивитися на траву в твоїх руках?
Почувши це, Лінь Мін відразу помацав. « Старий погляд на очі! »
Вилазячи з себе, він зрозумів, що приховати цю річ вже запізно. Довелося простягнути руку, на долоні якої лежав криво чистий Морозно-туманний квітка.
- Трихтисярічний Морозно-туманна квітка, вища якість земного рангу... Якщо старий монах не помиляється, молодий друг практикує шлях вогню? Боюся, для тебе ця квітка не принесе великої користі... — Давняя голова, проговорив старий монах. Це був майстер другої стадії життя в Упадці з храму Дачань, проти якого у Лінні Міна не було жодного шансу.
"Не принесе великої користі?" Ліню Міну захотілося вирубатися. Кому це може бути корисним? У крайньому разі, він міг би віддати його Му Бін'юнь з Секти Лазорового Фенікса.
Він тільки - но вирішив заперечити, але старий не дав йому вставити й слова: « За чистою випадковою справою старий монах практикує техніку Морозного Кулака, і тому ця квітка мені подобається. Юний друже, давай зробимо так: у мене є три стебла трав земного рангу середнього рівня, два з яких вогненного атрибута. Я обміняю їх на твою квітку, що скажеш?
З усмішкою на обличчі монах відкрив свою широку і мозолисту долоню, яка справді складала три свіжозібраних рослини.
"Мати твою..." - вирубався Лінь Мін. Він дуже хотів поїхати з цієї довбаної фізіономи. Крім того, вартість трьох трав середньої якості не покривала і половини ціни квіток. Крім того, трави середньої якості можна було купити за каміння. А найвища якість — це товар штучний, який майже неможливо знайти в вільному продажу.
— Юний друг, ну так що? — Старик продовжував посміхатися своєю роздратованою посмішкою. Лінь Мін ледве змусив його битися. Він пам’ятав, що Му Фэнсінь уклав угоду з Храмом Дачан. Найкращі знахідки були для них в обмін на охорону.
У певному розумінні Лінь Мін зміг дойти сюди живим тільки завдяки їх присутності. Якби настоятель Баймей не став його сторону, то жоден з них не захистив би Його від Сюань Уцзі і тоді ні Му Фэнсянь, ані Юїан могли б пробитися так далеко.
— Линь Мин, отдай ему. Коли я повернуся, то компенсую тобі все - почувся голос Му Юйхуан. Вона боялася, що юнак спалахне й зробить безглуздя.
Ліню Мін відповів їй, що вона говорить: "Мастере, не хвилюйтеся, я розумію". Храм Даччань не став би захищати нас просто так. Те, що він запропонував хоч щось взамін, вже не так погано.
Коли Лінь Мін піддалась гніву, він віддав квітку. Монах відразу просяяв.
дякую тобі, юний друже. Вважай, що сьогодні ми маємо добрий кармічний зв’язок. Можливо, наступного разу я зможу подякувати тобі чимось особливим! Амітабха, благодать, справжня милість...
Лінь Мін тільки зітхнув, дивлячись на цього хитрого лисиця в чернечому рясі. Справді, цього старого чоловіка не було меж.
« Гаразд, гадаю, псам годував. Зрештою, я вже отримав п'ять трав середньої якості - теж непоганий дохід. Навіть якщо я не отримаю Брахманський Корень Дракона, похід вже окупився. Без цих лисих я б і цього не зібрав» - заспокоїв себе Лінь Мін.
Хоча територія була великою, цінні трави росли переважно вздовж берегів річки. Коли група пройшла близько 15 миль, всі майстри почали зупинятися. Перед ними постав блідо-блакитний водяний купол. Світло всередині нього переламалось і викривлялося, заважало роздивитися деталі. Але в цей момент майже кожен здогадався, що ховається за цією перепоною.
Це було ядро городу — місце, де ріс Брахманський Корень Дракона!
У всіх, особливо у майстрів другої та третьої стадій Життя в спаді, перехопило дихання. Але ніхто не квапився робити перший крок. Одного погляду на захисний бар’єр вистачало, щоб зрозуміти, що дістати корінь буде неймовірно важко. Велика була можливість піти ні з чим.
Люди обережно підійшли ближче. Незважаючи на викривлення світла, під куполом можна було дещо розглянути. Центральна частина міста виявилася зовсім крихітною і, незважаючи на сподівання, була майже порожньою. Там росло лише дві рослини.
Вони нагадували привабливе коріння женьшеня, чиї відростки були вив’язані так само як малі дракони. Ці двоє Брахманських Корня Дракона лежали зовсім поруч, сплітаючись своїми відгалуженнями. Навіть через захисний купол можна було відчути стародавній крижаний бар’єр, в якому застигли десятки тисяч років. Побачивши їх, багато з них затримали подих.
« Це точно вони!» — вигукнув Мін. Рослини точно відповідають малюнкам з безіменної стародавньої книги, яку він забрав у вбитого майстра обертаючий Ядра.
« Брахманський Корень Дракона — справжнє диво природи. За логікою, тут у самому серці духовної жили, де енергія Юань є найбільш щільною і має бути вдосталь трави. Але все навпаки: в центрі тільки ці корені, а інші рослини витеснені на околиці. Мабуть, вони настільки жадібні до енергії, що просто висмоктують її всю, не даючи нічому іншому вижити поблизу.
Линь Мін швидко розгадав причину спустошення в центрі. У Божественному Царстві Брахманський Корень Дракона використовувався для створення потужних пилюок Закалки кісткового мозку, і його властивості дійсно були надзвичайно агресивними.
Побачивши коріння, Принц Наньюн і настоятель Баймей подивилися одночасно на Суань Уцзі. Той глибоко вдихнув, намагаючись забрати хвилювання. Він вже був на третьому етапі життя в Упадці. Ще кілька кроків — і він зможе досягти Царства Божественного Моря, ставши легендарним Майстром рівня Імператора!
Десять тисяч років життя, панування над усім Доменом Південних Небес, створення власної Святої Землі і можливо підхоплення в Боже Царство заради ще більших вершин... Як він міг не хвилюватися? Кожен майстер життя в Упаді мріяв пройти через ці ворота смерті і досягти божественного моря — рівня, перед яким схиляються мільйони людей. Заради цих коренів він готувався надто довго і понад усе на світі боявся поступитися.
- Сюань, старий лисик, дій! — Принц Наньь заклав руки за спину. - Ми будемо дотримуватися домовленості про розподіл. Але якщо ти не почнеш, не сподівайся, що ми просто так підемо.
Обличчя Сюань Уцзі потрохнуло.
— Віддайте мені те, про що ми домовилися раніше! — Холод зажадав він.
— Хм, ти навіть сам не впевнений, чи спрацює твій метод розтину масиву. А якщо ні? Якщо ми віддамо тобі плату, ти її вже не повернеш, принц Наньюн навіть не шепочеться.
- Ви самі бачили, яку ціну я заплатив за відкриття цього поля битви. Чи можна зняти заборону — знати лише небо, я можу тільки викластися на повну. Але якщо у мене вийде, чому я повинен вірити, що ти виконаєш свою обіцянку? Невже я повинен покластися на твою сміхотворну клятву Серцем Шляху Воїна?
Почувши знутку у свою адресу, Принц Наньюн на мить спалахнув прагнення вбивства, але помазував її. Обмінявшись парою слів через передачу голосу з настоятелем Баймеєм, він неохоче дістав перстень Сумі. Настоятель зробив те ж саме. Обидва кільця полетіли в сторону Сюань Уцзі.
Той не ловив їх голими руками, а спочатку окутав долоню істинною сутністю і тільки потім обережно прийняв кільця. Побачивши таку підозрілість, Принц Нанюнь посміхнувся: « Сюань, ну ти і боягуз. Я б накладав пастки на кільця в такий момент!
— Обережність є гарантією довголіття. Я не хочу пожартувати на останньому етапі через чиїсь підлянок, - невтомно парував Сюань Уцзі. Переконившись, що все гаразд, він просканував вміст кілець сприйняттям і, задоволений результатом, забрав їх.